ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23983/19
адміністративне провадження № К/990/323/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, скасування рішень про опис майна, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2021, ухвалене у складі головуючого судді Федорчука А.Б., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, прийняту у складі колегії суддів: Глущенко Я.Б. (головуючий), Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є.
І. Суть спору
1. Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Київопорядкомплект" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України (далі - ГУ у м. Києві), в якому просило суд:
2. - зобов`язати ГУ ДПС у місті Києві скасувати податковий борг у розмірі 4 740 322,37 грн та вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці, а саме вилучити з інтегрованої картки платника податків ПАТ "Київпорядкомплект" (код ЄДРПОУ 05503326) запис про наявність податкового боргу по сплаті земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400);
- визнати протиправними та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу, на підставі яких складені акт опису майна від 15 березня 2017 року №757/26-15-17-02-15, акт опису майна 07 вересня 2017 року №783/26-15-17-02-15, акт опису майна від 08 червня 2018 року №114/26-15-17-02-15, акт опису майна від 21 травня 2019 року №167/26-15-17-02-16, акт опису майна від 03 червня 2019 року №179/26-15-17-02-26;
- зобов`язати ГУ ДПС у місті Києві подати заяви про припинення обтяження і виключення записів із Державного реєстру нерухомого майна реєстратору - філія міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.4).
3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він не є платником земельного податку, оскільки не є користувачем та/або власником земельної ділянки, що підтверджується відсутністю запису про реєстрацію прав позивача на таку земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи те, що у позивача відсутнє зареєстроване право власності або користування на земельну ділянку, ПАТ "Київопорядкомплект" не є платником в розумінні ПК України, об`єкт оподаткування відсутній, а отже обов`язок зі сплати земельного податку відсутній. При цьому, помилково задекларовані податкові зобов`язання з земельного податку за період з 2015 року по 2019 рік на загальну суму 16 498 511,79 грн. підлягає списанню.
4. Також представник позивача стверджував, що помилковість визначення податкових зобов`язань була виявлена лише у 2019 році, що унеможливило його подати уточнюючі декларації за попередні періоди.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що листом від 30 вересня 2019 року ГУ ДПС у місті Києві повідомило позивача, що станом на вказану дату заборгованість ПАТ "Київопорядкомлект" по земельному податку становить 4 625 699,09 грн., що складається з податкових зобов`язань, визначених платником податків згідно податкових розрахунків земельного податку та пені, нарахованої за несвоєчасну сплату визначених податкових зобов`язань.
6. Водночас, у червні 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача стосовно дотримання ним вимог податкового законодавства, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 07 червня 2019 року №121/26-15-14-07-02-10/05503326. Даною перевіркою, як стверджує позивач, встановлено відсутність у ПАТ "Київопорядкомплект" обов`язку декларувати та сплачувати земельний податок.
7. У зв`язку з наведеним, позивачем подано уточнюючі декларації та виправлення допущеної помилки при визначенні податкових зобов`язань до сплати, на підставі яких відповідачем списано податкові зобов`язання за період 2016 року (червень-грудень) - 2019 року (січень-листопад) на загальну суму 13 971 165,75 грн., що відображено в електронному кабінеті платника податків.
8. У той же час, заборгованість у розмірі 2 350 704,17 грн. по основному платежу (зі штрафними санкціями включно) та 2 282 913,18 грн. - сума пені обліковується за позивачем, що і зумовило його звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08.11.2021 у задоволенні позову відмовив.
10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано у червні 2019 року уточнюючу декларацію у тому числі і за 2015 рік стосовно списання існуючих задекларованих зобов`язань зі сплати плати за землю. Тобто, така уточнююча декларація за 2015 рік та за 2016 рік (січень-травень) подана поза межами строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.
11. Відповідно, у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати списання самостійно визначених зобов`язань за вказані періоди (2015 рік-січень-травень 2016 року) та, як наслідок, відсутні підстави для зобов`язання податкового органу здійснити таке списання в інтегрованій картці платника податків.
12. Шостий апеляційний адміністративнмй суд постановою від 27.07.2022 2021 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд.
14. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
15. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
VI. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
17. Згідно з підпунктом 16.1.4. пункта 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
18. За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
19. Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
20. Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
21. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
22. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
23. Приписами пункта 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
24. Згідно з приписами підпункту 266.7.5 пункта 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
25. Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.
26. Відповідно до пункта 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування); платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.