ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/5841/21
адміністративне провадження № К/990/20365/23,№ К/990/23396/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курилко Л.В.), додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курилко Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" звернулось до суду з позовом до суду до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24 березня 2021 року №00039400710 суми штрафних санкцій в розмірі 500000 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки; порушено порядок проведення перевірки; акт перевірки не містить будь-яких доказів щодо зберігання пального без ліцензії.
Рішенням Харківський окружний адміністративний суд від 28 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24 березня 2021 року за №00039400710.
Додатковим рішенням Харківський окружний адміністративний суд від 1 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000.00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
Задовольняючи заяву позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" присвоєно код 40921090. Офіційне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСИНЕРГІЯ" зареєстроване за адресою: Україна, 08301, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 71 А/1. Фактично Товариство здійснює господарську діяльність за адресою: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26В, на території земельної ділянки з кадастровим номером 6312000000:76:001:0033, площею 7,6521 га, яка орендується позивачем у Чугуївської міської ради Харківської області, де розміщені його виробничі потужності.
Відповідно до даних ЄДР позивач має право здійснювати наступні види економічної діяльності: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
Заступником начальника ГУ ДПС у Харківській області винесено наказ № 1304-п від 25 лютого 2021 року "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" (код за ЄДРПОУ 40921090) на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, та підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 підпункту 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу У країни та частини 1 статті 16 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
На підставі вищевказаного наказу головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Харківській області 25 лютого 2021 року видані направлення № 2180 та №2181.
Як підставу для видання направлень у останніх зазначений наказ №1304 від 25 лютого 2021 року Головного Управління ДПС у Харківській області.
Фахівцями податкового органу 2 березня 2021 року був складений та наданий представнику ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" запит про надання документів, а саме: видаткових та товарно-транспортних накладних, які підтверджують придбання підакцизної продукції; залишки підакцизної продукції станом на 2 березня 2021 року; ліцензії на право зберігання пального. Строк надання документів визначений 10 год. 00 хв. 5 березня 2021 року.
На виконання запиту ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" підготувало та направило 5 березня 2021 року на адресу ГУ ДПС у Харківській області документи на товари, які обліковувались у позивача як підакцизні.
За наслідками фактичної перевірки ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" інспекторами-ревізорами ГУ ДПС у Харківській області був складений акт фактичної перевірки №3695/20/1028/РРО/40921090 від 5 березня 2021 року, який був отриманий представником позивача 5 березня 2021 року.
Вказаним актом перевірки встановлено порушення ч.1 ст.15 ЗУ від 19.12.1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме: зберігання пального без отримання ліцензії, відповідачем зазначено, що у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року отримував пальне "бензини спеціальні: інші спеціальні бензини", код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710122500, від постачальника ТОВ "СБПМ" (06.10.2020 - 36882 л., 10.12.2020 - 40707 л.), що підтверджується акцизними накладними, які відображаються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Таким чином, відповідачем зазначено, що на момент перевірки ТОВ "Агросинергія" не отримано ліцензію на зберігання пального, а також позивач належить до переліку осіб, які мають право зберігати пальне без отримання ліцензії, що наведені у ст.15 Закону України №481/95-ВР.
Враховуючи висновки викладені в акті перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00039400710 від 24 березня 2020 року.
Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки не містить інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства.
Щодо порушення, яким застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за зберігання пального без отримання ліцензії, суди виснувалися, що контролюючим органом не доведено зберігання пального без ліцензії, оскільки акцизні накладні, які відображаються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, не є таким підтвердженням.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулося з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у постановах від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 30 травня 2018 року у справі №815/2143/16, від 13 квітня 2018 року у справі №826/26667/15, від 23 травня 2018 року у справі №821/2239/16, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 6 липня 2022 року у справі №420/1242/21, від 3 листопада 2022 року у справі №320/8042/21.
У наведених постановах викладено висновок про те, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Наполягає на тому, що наказ на проведення фактичної перевірки, що є предметом розгляду у даній справі, оформлений з чітким дотриманням вимог, встановлених ст.81 ПК України; у наказі вказана підстава для її проведення, а саме: пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів).
Окремо, відповідач в касаційній скарзі наголошує на порушені судами норм процесуального права, яке полягало у тому, що суди неправильно застосували положення п. 42.1, п.42.4 та п.42.5 ст.42 ПК України. Зокрема, зазначає, що ГУ ДПС листування з позивачем здійснювало шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не через електронний кабінет, як це і передбачено нормами діючого законодавства. Наполягає на тому, що від ТОВ "АГРОСИНЕРГІЯ" заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет до контролюючого органу не надходила.
Не погоджуючись із судовими рішеннями щодо розподілу витрат на правову допомогу, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року.
Касаційна скарга на додаткове судове рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу обґрунтована тим, що заявлені витрати на правову допомогу є явно неспівмірні зі складністю справи.
Правом на подання відзиву на касаційні скарги позивач не скористався, що не перешкоджає їх перегляду.
Ухвалою від 28 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою від 11 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що перевірці підлягають питання правильності застосування судами: пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та п. 42.1, п.42.4 та п.42.5 ст.42 ПК України.
Спірним питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є перевірка правильності висновків судів про дотримання податковим органом процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Колегія суддів звертає увагу, що у наказі №1304-п від 25 лютого 2021 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального) та підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 підпункту 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу У країни та частини 1 статті 16 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Тобто, у наказі №1304-п від 25 лютого 2021 року поряд із покликанням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, зазначено достатню підставу для призначення та проведення перевірки: "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального".
З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Щодо правильності застосування судами положень п. 42.1, п.42.4 та п.42.5 ст.42 ПК України.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення перевірки) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).
Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.