ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа № 380/8597/23
адміністративне провадження № К/990/15213/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів Онишкевича Т. В., Сеника Р. П., Судової-Хомюк Н. М., у справі № 380/8597/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У квітні 2023 року до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" (далі - позивач, скаржник, ТОВ "Сокар Енерджі Україна") з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками (далі - відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2022 року № 542/33-00-07-05, яким нараховано пеню за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1 209 104,92 грн.
Позов обґрунтовано тим, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними.
За твердженнями позивача, були наявні підстави для зупинення нарахування пені з огляду на існування форс-мажорних обставин, виникнення яких підтверджується сертифікатами торгово-промислової палати, але вони безпідставно не були взяті до уваги контролюючим органом.
Позивач зауважує, що хоча зазначені сертифікати були отримані вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та були подані контролюючому органу під час адміністративного оскарження, норми податкового законодавства не забороняють позивачу подавати додаткові документи після проведення перевірки, зокрема на стадії адміністративного оскарження.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04 жовтня 2023 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Зазначаючи про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновків, що після 24 лютого 2022 року (введення воєнного стану) настали невідворотні обставини, що перебувають поза межами контролю сторін зовнішньоекономічного контракту, які не дозволяють належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання як з поставки товару, так і з повернення попередньої оплати за контрактами. Належним підтвердженням настання та дії у період з 24 лютого 2022 року по 11 січня 2023 року таких обставин є відповідні сертифікати Київської обласної товарно-промислової палати. Факт виникнення форс-мажорних обставин відповідач не спростував, а отже перебіг строку розрахунків зупиняється на весь період дії таких обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення їх дії, що виключає підстави для нарахування пені.
Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував зазначене рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані позивачем сертифікати про форс-мажорні обставини були подані до контролюючого органу після розгляду заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки, а відтак не могли бути враховані при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно, не можуть свідчити про його протиправність, оскільки станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач не міг знати про існування обставин непереборної сили.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сокар Енерджі Україна" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01 березня 2021 року по 09 листопада 2022 року.
За результатами перевірки складено акт № 324/33-00-07-05/36866563, яким встановлено порушення вимог частини третьої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" в частині відсутності поставки оплаченого імпортного товару по контрактах:
- від 20 квітня 2021 року № 1050/SonE/560 з компанією "BNK (UK) Limited" (Великобританія) на суму 12618,84 євро за період з 05 травня 2022 року по 09 листопада 2022 року (кількість днів прострочення - 189);
- від 23 лютого 2021 року № 560М/SEU/2021 з компанією "BNK (UK) Limited" (Великобританія) на суму 16444,79 євро за період з 04 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року (кількість днів прострочення - 251);
- від 04 січня 2021 року № 9-4-12/335 з компанією ЗАО "Белоруская нефтяная компания" (Республіка Білорусь) на суму 26410,16 євро за період з 30 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року (кількість днів прострочення - 225).
На підставі висновків акта перевірки 26 грудня 2022 року Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ухвалило податкове повідомлення-рішення 26 грудня 2022 року № 542/33-00-07-05, яким визначило грошове зобов`язання за платежем пеня за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1 209 104,92 грн.
Уважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції (про задоволення позову).
Скаржник порушує перед судом касаційної інстанції питання щодо можливості застосування у перевірках з питань дотримання вимог валютного законодавства норми підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка дозволяє контролюючому органу призначити додаткову (повторну) перевірки, якщо на стадії адміністративного оскарження платник податку посилається на обставини, що не були досліджені під час попередньої перевірки.
Позивач зазначає, що апеляційний суд не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а та від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19, де суд касаційної інстанції дійшов висновку, що законодавець передбачив право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, це зумовлює обов`язок контролюючого органу призначити та провести позапланову перевірку.
Скаржник уважає, що такі висновки є релевантними до обставин цієї справи, оскільки у спірних правовідносинах сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини був отриманий після прийняття податкового повідомлення-рішення та поданий на стадії адміністративного оскарження.
При цьому, на думку скаржника, отримання сертифікату торгово-промислової палати після проведення перевірки та ухвалення податкового повідомлення-рішення не змінює правову оцінку характеру спірних правовідносин, адже в змісті сертифікатів прямо визначено період дії обставин непереборної сили, а право платника податків надавати заперечення та долучати докази надається як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час судового провадження.
Відповідач заперечив проти вимог касаційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Контролюючий орган зауважив, що, по-перше, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а тому платник податків при їх виникненні повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і довести, що вони були форс-мажорними саме для відповідного конкретного випадку. По-друге, положення ПК України вимагають наявність відповідних документів, в тому числі сертифікатів торгово-промислової палати, на час проведення перевірки, що унеможливлює їх урахування у подальшому на інших стадіях податкового контролю або у судовому провадженні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).