ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
справа №620/4538/23
адміністративне провадження № К/990/6057/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Виноградової Д.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, скаржник, Управління), в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оформлене протоколом від 08 березня 2023 року №54 щодо непризначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), виходячи з її пільгового обчислення з 08 квітня 2022 року та виплатити виниклу заборгованість.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно із наказом Начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області №135-о/с від 07 квітня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника 6-го відділу управління оперативної служби ГУНП з 07 квітня 2022 року. Відповідно до Розрахунку вислуги років на пенсію поліцейського вислуга років складає 27 років 11 місяців 01 день, у календарному обчисленні - 21 рік 00 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 06 років 10 місяців 17 днів. Вважає, що наявність зазначеної вислуги дає право на призначення йому пенсії за вислугу років. Це зумовило звернення до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. Проте відповідач відмовив у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної календарної вислуги років. Вважаючи дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на призначення пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на дату звільнення 07 квітня 2022 року позивач мав вислугу більше 25 календарних років, а саме 27 років 11 місяців 01 день (21 рік 00 місяців 14 дні + 6 років 10 місяців 17 днів). Вислуга років позивача з врахуванням пільгового стажу військової служби становить більше 25 календарних років, у зв`язку з чим позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок КМУ №393) та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22.
7. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-ХІІ, а пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком КМУ №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
8. Доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області полягають у тому, що до 19 лютого 2022 року редакція Порядку №393 передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ. Однак, до Порядку КМУ №393 були внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" від 16 лютого 2022 року №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року. Новою редакцією пункту 3 Порядку №393 передбачено зарахування останньої календарної вислуги на пільгових умовах для визначення розміру пенсії.
9. Також відповідач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, у якому зазначено, що підпунктом "а" пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Водночас, відповідно до підпункту "а" пункту 3 Порядку №393 (у оновленій редакції) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (пункт 3 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Тому, для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року."
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до Суду 16 лютого 2024 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 620/4538/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 04 липня 2024 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. 11 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Управління, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 07 квітня 2022 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
16. Станом на день звільнення (07 квітня 2022 року) відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію поліцейського остання становить: календарна - 21 рік 00 місяців 14 днів, пільгова - 06 років 10 місяців 17 днів. Загальна вислуга становить 27 років 11 місяців 01 день.
17. Рішенням суду від 19 грудня 2022 року у справі № 620/6442/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документів щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
18. За наслідками розгляду поданих документів, відповідач листом від 21 березня 2023 року № 2500-0203-8/18721 повідомив про прийняте рішення (протокол № 54 від 08 березня 2023 року), яким відмовив позивачу у призначенні пенсії. Зазначив, що підстав для призначення пенсії за вислугу років не має, так як календарна вислуга років позивача на момент звільнення складає 21 календарний рік, при необхідних 25 календарних років і більше, встановлених статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
19. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є прийнятними з огляду на таке.
26. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
28. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
29. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
30. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
31. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
32. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
33. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
34. Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
35. Конституційний Суд України неодноразово вирішував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
36. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).