П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 749/807/21
провадження № 51-136км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7,
засудженої ОСОБА_8
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Мени Чернігівської області, мешканки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто із засудженої на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн та 250 000 грн відповідно. В іншій частині позову ОСОБА_10 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат, арешту транспортних засобів та речових доказів.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано. Призначено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_8 визнано винуватою в тому, що вона 04 серпня 2021 року приблизно о 18 год 30 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки "Daewoo Lanos" (д.н.з. НОМЕР_1 ), на перехресті вулиць Сновської та Архітектурної у місті Сновськ Корюківського району Чернігівської області, рухаючись по другорядній дорозі та наближаючись до нерегульованого перехрестя з головною дорогою, усупереч вимогам пп. "б" п. 2.3, п. 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вказівкам дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" п. 33 "Дорожні знаки" Додатку 1 до ПДР, не переконалась у безпечності своїх дій, не надала дорогу керованому ОСОБА_9 із пасажиром ОСОБА_10, технічно справному мотоциклу марки "Kawasaki", модель "KLE 500" (д.н.з. НОМЕР_2 ), який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення керованого нею автомобіля з мотоциклом під керуванням ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_8 порушила вимоги ПДР, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_10 - тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник стверджує про істотне порушення вимог КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог сторона захисту стверджує, що під час призначення ОСОБА_8 покарання апеляційний суд:
- не врахував характеризуючі дані про її особу, яка до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалася, виховує двох неповнолітніх дітей, в той час коли її чоловік проходить службу в ЗСУ, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також досудову доповідь органу пробації;
- безпідставно визнав підставою для призначення ОСОБА_8 реальної міри покарання невизнання нею своєї винуватості;
- не з`ясував дії якого саме водія знаходяться у причинному зв`язку із наслідками, що настали у вигляді ДТП, хто з водіїв мав більшу можливість уникнути зіткнення, що, на переконання захисника, впливає, у тому числі на розмір стягнутої з ОСОБА_8 моральної шкоди;
- поза увагою залишилося те, що під час звернення ОСОБА_10 за медичною допомогою до приймально-діагностичного відділення КНП "Сновська ЦРЛ" одразу після ДТП, у нього не було виявлено тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, закритої травми шийного відділу хребта без пошкодження спинного мозку з крайовим переломом ніжки дуги С2 хребця справа та перелому зуба осьового хребця без зміщення та саден ділянок обох колінних суглобів, а дані тілесні ушкодження у потерпілого були виявлені та описані лікарями Корюківської районної лікарні через декілька днів після ДТП, а тому посилання апеляційного суду на те, що внаслідок ДТП ОСОБА_10 отримав вказані тілесні ушкодження, проходив тривале лікування і спосіб його життя та майбутнє змінилися вкрай негативно є безпідставними.
Наголошує, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази дають підстави звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, а прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважали вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим та просили залишити його без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Щодо покликання захисника на те, що дії засудженої не знаходяться у причинному зв`язку з наслідками, що настали у результаті ДТП та доказами, на підставі яких суди встановили ступінь тяжкості спричинених потерпілим тілесних ушкоджень, то суд звертає увагу на таке.
Сторона захисту не оскаржувала у апеляційному порядку вирок суду першої інстанції у частині доведеності винуватості засудженої, а також у частині призначення покарання. Захист у апеляційному порядку оскаржував судове рішення суду першої інстанції у частині вирішення цивільних позовів.
Натомість у касаційній скарзі та під час розгляду цього провадження у касаційній інстанції захист стверджує, що суд апеляційної інстанції встановив інші обставини ДТП, аніж суд першої інстанції.
Однак суд апеляційної інстанції розглядав провадження у межах поданих апеляційних скарг стороною захисту і іншими учасниками провадження.
Прокурор оскаржував вирок суду першої інстанції у частині при значення покарання, зокрема застосування ст. 75 КК, а потерпілий - у частині призначення покарання та визначення розміру моральної шкоди.
Таким чином суд апеляційної інстанції переглянув вирок у межах доводів апеляційних скарг і не встановлював нових обставин, аніж були встановлені судом першої інстанції, з якими сторона захисту погоджувалася.
Щодо доводів захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, необхідності застосування до неї положень ст. 75 КК, а також неправильного вирішення судами попередніх інстанцій цивільного позову потерпілого ОСОБА_10, то суд зауважує наступне.