ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2024 року
м. Київ
справа № 496/441/18
провадження № 51-7805км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Одеського апеляційного суду від 5 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000733 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. Вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 .
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 5 серпня 2017 року приблизно о 19:30 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим позбавив себе можливості правильно сприймати дорожню обстановку та орієнтуватись в ній, керуючи технічно справним автомобілем "Nissan Note" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), в світлий час доби, здійснюючи рух по сухому асфальтобетонному покриттю проїжджої частини вул. Санаторна в с. Холодна Балка Одеському (Біляївського) району Одеської області, збоку вул. Центральної в напрямку вул. Д. Ульянова, в порушення п.п. 2.3 б), п. 2.9 а), п. 12.1, п .12.4 ПДР, не впорався з керуванням та, здійснивши виїзд свого транспортного засобу за межі проїжджої частини вправо походу свого руху, скоїв наїзд на автомобіль "ВАЗ-2107", що знаходився в статичному положенні (стояв) на узбіччі, в салоні якого перебував водій ОСОБА_10 . В. результаті наїзду автомобіль "ВАЗ-2107" відкинуло на стовп ЛЕП, а автомобіль "Nissan Note" на стіну будівлі № 2 вул. 40 років Жовтня.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля "ВАЗ-2107", ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю 15 серпня 2018 року.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8, частково задовольнив апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12, потерпілої ОСОБА_6 та в повному обсязі задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Скасував вирок Біляївського районного суду Одеської області від 15 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 в частині призначення покарання та ухвалив в цій частині свій вирок, яким призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині оскаржений вирок залишити без змін.
Вказано обчислювати ОСОБА_9 строк покарання з моменту набрання вироком законної сили, а саме - з 5 грудня 2023 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано засудженому ОСОБА_9 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 18 серпня 2017 року по день внесення застави - 22 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційним судом безпідставно визнано належним та допустимим доказом -Акт медичного огляду ОСОБА_9 на стан сп`яніння та висновок від 15 серпня 2017 року. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки показанням свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (співробітники швидкої медичної допомоги), які були допитані судом першої інстанції, проте відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування і їх показання не відкривалися стороні захисту відповідно до вимог 290 КПК. Вказує, що апеляційний судом не надано оцінки протоколу огляду місця події, який, на думку сторони захисту, складено з порушенням вимог КПК, а також не надано оцінки порушенням під час проведення судових авто-технічних експертиз транспортних засобів та судово-медичної експертизи №150 від 19 січня 2018 року. Зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишило те, що місцевий суд, в порушення вимог ст. 315 КПК, на стадії дослідження доказів залучив ОСОБА_11 в якості потерпілої. Вказує на порушення апеляційним судом під час судового засідання 5 грудня 2023 року прав потерпілої ОСОБА_11 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, потерпіла та її представник заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.
Засуджений ОСОБА_9 направив на адресу Верховного Суду заяву, в якій просить залишити без розгляду касаційну скаргу захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
У своїй касаційній скарзі захисник стверджує, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9, повною мірою не дослідили докази, які мали істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення. Зокрема, на переконання сторони захисту, судами не було надано належної правової оцінки Акту медичного огляду ОСОБА_9 на стан сп`яніння, а висновок від 15 серпня 2017 року, який, на думку сторони захисту, через наявність виправлень є неналежним та недопустимим доказом, а також показанням свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (співробітники швидкої медичної допомоги), які були допитані судом першої інстанції, проте відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування і їх показання не відкривалися стороні захисту відповідно до вимог 290 КПК. Також зазначає про порушення, допущені під час проведення судових авто-технічних експертиз транспортних засобів та судово-медичної експертизи №150 від 19 січня 2018 року.
Однак колегія суддів вважає, що зазначена позиція захисника в даному випадку зводиться виключно до надання ним власної оцінки наявним в матеріалах кримінального провадження доказам та встановленим в ході судових розглядів обставинам вчинення злочину, тобто сторона захисту, оскаржуючи вирок апеляційного суду, посилається на невідповідність його висновків фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК не може бути предметом касаційного розгляду, а тому такі доводи не підлягають перевірці у касаційному порядку.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.