ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2024 року
м. Київ
справа № 524/3766/22
провадження № 51-7209км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 лютого 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170500000563, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останнього разу за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 2 червня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статей 75, 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 2 червня 2021 року і визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з 30 червня 2022 року.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 10 травня 2022 року приблизно о 14:30, будучи раніше судимим, перебував за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи біля будинку №83/1, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_8 .. В цей час у ОСОБА_6 виник прямий умисел направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу в умовах воєнного стану. У подальшому ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу в умовах воєнного стану, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшов позаду потерпілого ОСОБА_8 та штовхнув останнього, від чого він впав на асфальтоване покриття. Після чого, з метою подолання супротиву потерпілого, ОСОБА_6 сів зверху на ОСОБА_8 та наніс йому три удари своєю рукою, зігнутою у кулак, у область обличчя, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Після чого, побачивши, що супротив ОСОБА_8 подолано та потерпілий знаходиться на асфальтованому покритті, ОСОБА_6 відкрито заволодів мобільним телефоном Samsung A30, який знаходився у лівій кишені куртки потерпілого, загальною вартістю 2800 грн. Після вчинення злочину ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 2800 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК. Вказує, що в основу обвинувального вироку покладено неправдиві показання свідка ОСОБА_9 та потерпілого. Зазначає, що потерпілий зловживає алкогольними напоями, а тому, після падіння та в силу свого стану, не міг чітко розуміти, що відбувалося та хто відібрав у нього телефон. Вказує, що кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 187 КК є не вірною, та вважає доведеною вину за ч. 2 ст. 125 КК, оскільки він дійсно спричинив потерпілому тілесні ушкодження, проте умислу на заволодіння майном у нього не було.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що засуджений, посилаючись на неправдивість показань потерпілого та свідка ОСОБА_9, фактично не погоджується з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою доказів і, відповідно, встановленими судами фактичними обставинами, що, виходячи з наведених вище вимог, до повноважень касаційного суду законом не віднесено. Натомість, ці обставини були предметом перевірки при перегляді вироку судом апеляційної інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, який не встановив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.
Доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 187 КК, оскільки не було доведено факту заволодіння телефоном потерпілого та наявності в його діях корисливого мотиву, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Відповідно до усталеної судової практики, розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за ст. 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна, шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Виходячи зі ст. 187 КК, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.
За результатами перевірки судових рішень у порядку касаційної процедури у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК (напад, з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з вироку суду, засуджений ОСОБА_6 винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що 10 травня 2022 року повертався з роботи та зайшов до бару "Смачні страви". Замовивши пиво, він вийшов на вулицю, де біля бару побачив ОСОБА_9 та потерпілого з жінкою, яка плакала. ОСОБА_9 сказав, що потерпілий побив жінку та забрав у неї телефон. Отримавши він жінки підтвердження вказаних обставин, він забрав телефон, який лежав на столі та віддав його бармену, проте потерпілий взяв його та поклав собі у кишеню. Після цього потерпілий пішов із бару, при цьому висловив погрозу. Через деякий час він пішов за потерпілим для з`ясування відносин. Наздогнавши потерпілого біля магазину "Карандаш", підійшов до нього ззаду та наніс йому один удар кулаком у обличчя, від якого останній впав на землю. Після цього він ( ОСОБА_6 ) пішов. Метрів через 15-20 його наздогнав ОСОБА_9 та сказав, що він забрав у потерпілого телефон, але поверне його йому пізніше, оскільки хоче випити. Вони разом пішли до ломбарду, де ОСОБА_9 заклав телефон за 1200 грн. На отримані гроші купили алкогольні напої та цигарки. Як ОСОБА_9 забирав телефон він не бачив. Через деякий час його забрали до поліції.
Разом з тим, версія розвитку подій, на якій наполягав засуджений, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, показання:
- потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що обвинуваченого знає. 10 травня 2022 року перебував разом із знайомою жінкою в одному із закладів громадського харчування, де вживали алкогольні напої. Туди ж прийшов і обвинувачений. Перебуваючи на вулиці біля закладу ОСОБА_6 забрав у нього телефон "Самсунг", однак це побачила бармен, яка забрала у обвинуваченого телефон і повернула його, при цьому наказала залишити заклад. Коли він ( ОСОБА_8 ) повертаючись додому, проходив біля магазину "Карандаш", його наздогнав обвинувачений та наніс удар, від якого він упав на асфальт. Після цього ОСОБА_6 перевернув його обличчям до себе та ще наніс удар кулаком правої руки в обличчя. Потім обвинувачений заліз у кишеню куртки, забрав мобільний телефон "Самсунг" і втік. Він підвівся на ноги, зайшов у кафе "Чайная" та попросив бармена викликати швидку та надати можливість умитися, оскільки після отриманих ударів пішла кров;
- свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що працює в кафе " Чайная". 10 травня 2022 року була на роботі. Близько 15:00 в кафе зайшов ОСОБА_8 і попрохав викликати швидку допомогу та поліцію. У потерпілого було розбите обличчя та йшла кров. Надала першу медичну допомогу, після чого потерпілого забрала поліція. Також пояснила, що під час спілкування ОСОБА_8 повідомив про те, що в районі магазину "Карандаш" його побили та забрали мобільний телефон. Нападника він знає;