ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 295/6064/22
Провадження № 51 - 153 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060410000213 від 15 травня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баранівка Баранівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого,
за ст. 121 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців і на нього покладено відповідні обов`язки.
На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 15 травня 2022 року по 14 липня 2022 року включно, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Богунського районного суду від 16 червня 2022 року, на спортивні штани та футболку синіх кольорів.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
15 травня 2022 року близько 18 години ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в будинку АДРЕСА_3, разом з ОСОБА_8, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході виниклої сварки з останнім, маючи умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, умисно наніс йому один удар кухонним ножем в грудну клітину зліва, внаслідок чого спричинив йому тяжке тілесне ушкодження.
Вироком Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9, скасовано вирок Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 за ст. 121 ч. 1 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Початок строку відбуття призначеного судом покарання ОСОБА_6 указано обчислювати з моменту його затримання для приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки даним про особу засудженого, думці потерпілого щодо призначеного покарання, обставинам, що пом`якшують покарання ОСОБА_6, та незаконно скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання з іспитовим строком, призначивши реальний строк позбавлення волі. Вважає, що призначене засудженому покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України та не буде сприяти досягненню його мети. Посилаючись на практику касаційного суду, звертає увагу на допущене апеляційним судом порушення вимог ст. 89 КК України та безпідставне врахування апеляційним судом при ухваленні вироку погашеної судимості ОСОБА_6 .
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.