ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 295/2123/18
провадження № 61-12845св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - Державна організація "Комбінат "Рекорд",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної організації "Комбінат "Рекорд" на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2023 року у складі судді Кузнєцова Д. В., додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 квітня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М. та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2023 року
у справі за позовом Державної організації "Комбінат "Рекорд" до ОСОБА_1 про визнання договору зберігання матеріальних цінностей фіктивним правочином,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Державна організація "Комбінат "Рекорд" (далі - ДО "Комбінат "Рекорд") у лютому 2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати договір зберігання матеріальних цінностей № 28/08-01, укладений 28 серпня 2015 року між ДО "Комбінат "Рекорд" та ОСОБА_1, фіктивним правочином.
На обґрунтування позовних вимог ДО "Комбінат "Рекорд" посилалася на те, що 28 серпня 2015 року між ДО "Комбінат "Рекорд" в особі директора ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір зберігання матеріальних цінностей № 28/08-01, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги по зберіганню матеріальних цінностей в неопалювальному складському приміщенні на загальній площі 20 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Сукупна вартість майна на час передачі виконавцю складає 80 000 грн.
До вказаного договору 28 серпня 2015 року було складено акт передачі матеріальних цінностей, в якому зазначено про прийняття на зберігання: труби діаметром 32 мм довжиною 6 м - 56 штук, труби діаметром 32 мм довжиною 4 м - 20 штук, прута металевого діаметром 40 мм довжиною 6 м - 5 штук, прута металевого діаметром 20 мм довжиною 5 м - 60 штук, прута металевого діаметром 16 мм довжиною 4 м - 26 штук. Документи про підтвердження вартості відсутні.
Вважає, вказаний договір фіктивним, тобто таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, без мети ввести матеріальні цінності та виконати умови договору.
На час укладання договору ОСОБА_1 працював водієм легкового автомобіля ДО "Комбінат "Рекорд" та звільнений із займаної посади 01 березня 2016 року.
ОСОБА_2 звільнений з посади директора ДО "Комбінат "Рекорд" 11 вересня 2015 року на підставі наказу № 100.
28 серпня 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному та у цей день на території ДО "Комбінат "Рекорд" він не знаходився. Господарська операція (договір) у бухгалтерському обліку не відображена і це також свідчить про те, що відповідачем матеріальні цінності на зберігання не ввозились.
На території ДО "Комбінат "Рекорд" на той час знаходились металеві вироби, залишені ТОВ "Базіс ВК" у вигляді плати за відвантаження.
До 28 серпня 2015 року металеві вироби у значно більшій кількості, ніж матеріальні цінності, зазначені в акті передачі, зберігалися на території ДО "Комбінат "Рекорд" у вигляді мобілізаційного резерву і були реалізовані ТОВ "Базіс ВК" на підставі розпорядження (наряду) Державного агентства резерву України.
По бухгалтерському обліку в організації металеві вироби, залишені ТОВ "Базіс ВК", не відображені та не оприбутковані.
З метою легалізації згаданих матеріальних цінностей та їх вивезення з території ДО "Комбінат "Рекорд" на той час її директором ОСОБА_2 та працівником ОСОБА_1 було укладено оспорюваний договір.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Богунський районний суд міста Житомира рішенням від 02 березня 2023 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що обидві сторони договору зберігання матеріальних цінностей не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення або ж діяли з обопільним умислом не створювати такі наслідки.
Богунський районний суд міста Житомира додатковим рішенням від 21 квітня 2023 року клопотання задовольнив частково. Стягнув з ДО "Комбінат "Рекорд" на користь ОСОБА_1 28 246 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволенні решти вимог клопотання відмовив.
Задовольняючи частково клопотання суд першої інстанції виходив з того, що у даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 28 246 грн є обґрунтованими та реальними.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 189,50 грн місцевий суд виходив з того, що участь представника ОСОБА_1 - адвоката Мариніної М. О. в судовому засіданні 13 жовтня 2021 року у Богунському районному суді міста Житомира (пункт 3 акта № 1 приймання-передачі юридичних послуг у справі № 295/2123/18 від 06 березня 2023 року), вже враховано в пункті 1 вказаного акта.
Житомирський апеляційний суд постановою від 29 травня 2023 року апеляційні скарги ДО "Комбінат "Рекорд" залишив без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2023 року та додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 квітня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність позовних вимог і обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про те, що найменування сторін договору "виконавець" і "замовник" замість визначених у статті 936 ЦК України "зберігач" та "поклажодавець", відсутність письмового договору про перевезення матеріальних цінностей на склад позивача та перебування ОСОБА_1 на лікарняному на час підписання договору зберігання свідчать про фіктивність правочину.
Також суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, правильно взяв до уваги їх пов`язаність з розглядом справи, врахував складність справи, кількість судових засідань, обсяг виконаних адвокатами робіт.
Житомирський апеляційний суд додатковою постановою від 19 червня 2023 року стягнув з ДО "Комбінат "Рекорд" на користь ОСОБА_1 4 500 грн витрат на правничу допомогу.
Стягуючи на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу апеляційний суд врахував договір про надання правничої допомоги № 54 від 13 жовтня 2021 року та акт № 2 приймання-передачі юридичних послуг у справі № 295/2123/18 від 02 червня 2023 року на суму 4 500 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від ДО "Комбінат "Рекорд" у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 березня 2023 року, додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 квітня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2023 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, вякій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами односторонньо та неповно з`ясовано всі обставини справи, у зв`язку з чим викладені висновки у судових рішеннях не відповідають фактичним обставинам щодо оспорюваного договору.
У зв`язку з тим, що відповідач на підставі договору не завозив матеріальні цінності до Головного управління Національної поліції в Житомирській області була направлена заява про злочин від 18 травня 2017 року № 196, яка внесена до ЄРДР за № 12017060170000906. Досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває.
Судами необґрунтовано не прийнято до уваги клопотання позивача про витребування у відповідача договору на перевезення ТОВ "Сад" матеріальних цінностей. Сторонами не надано доказів ввезення матеріальних цінностей іншим транспортом.
Показаннями свідків було підтверджено, що матеріальні цінності на територію ДО "Комбінат "Рекорд" не завозилися; вартість матеріальних цінностей в розмірі 80 000 грн в договорі зазначена на власний розсуд інших осіб, без підтверджуючих документів наявності у відповідача металевих виробів такої кількості та вартості.
Судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не враховано пояснення відповідача, який не надав доказів придбання та ввезення до позивача матеріальних цінностей, показання свідків, які підтвердили невиконання сторонами умов договору та його фіктивності; безпідставно не застосовано статтю 228 ЦК України, оскільки оспорюваний правочин був спрямований на незаконне заволодіння майном державної організації, тобто коштами в результаті звернення ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира з позовною заявою від 19 липня 2017 року про стягнення з ДО "Комбінат "Рекорд" 80 000 грн вартості майна та пені в розмірі 72 000 грн.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у справі № 923/333/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Мариніної М. О. у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що клопотання позивача про витребування доказів неодноразово було предметом розгляду судом першої інстанції; позивач не був позбавлений можливості самостійно зібрати докази, на які він посилається, звертатися з відповідними запитами до ТОВ "Сад", ставити перед судом питання про витребування доказів безпосередньо у ТОВ "Сад", проте таким правом не скористався.
Матеріальні цінності, перераховані у акті приймання-передачі були передані на зберігання в обумовленій кількості та якості, що підтверджується підписами сторін у договорі та акті приймання-передачі. Ввезення матеріальних цінностей підтверджується і записом, зробленим в журналі ввозу матеріальних цінностей, а також показаннями свідків.
Позивачем не надано первинних документів та будь-яких належних і допустимих доказів, що матеріальні цінності є залишками мобілізаційного резерву; по номенклатурі матеріальні цінності завезені ОСОБА_1 та матеріальні цінності мобілізаційного резерву не збігаються, що підтверджується видатковою накладною № Р-00000002 від 03 березня 2015 року; мобілізаційний резерв було відвантажено повністю, що підтверджується актом на виконання розпорядження (наряду) № 050/55 від 27 лютого 2015 року, видатковою накладною № 00000002 від 03 березня 2015 року та звітом директора ОСОБА_2.
Крім того, оплата на зберігання матеріальних цінностей покладених на відповідальне зберігання ОСОБА_1 була проведена відповідно до вимог бухгалтерського обліку, що підтверджується актом надання послуг № 109 від 22 вересня 2015 року, підписаним від імені ДО "Комбінат Рекорд" виконуючим директора головним інженером ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; у матеріалах справи міститься видатковий касовий ордер, який підтверджує проведення оплати за надані послуги; показання свідків зі сторони позивача не можуть бути підтвердженням фіктивності правочину, оскільки у посадові обов`язки більшості допитаних працівників не входила організація та підписання договору; показання свідків суперечать долученим до справи документам.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Богунського районного суду міста Житомира.
Справа № 295/2123/18 надійшла до Верховного Суду 02 жовтня 2023 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_1 26 серпня 2015 року звернувся до директора ДО "Комбінат "Рекорд" ОСОБА_2 із заявою про дозвіл зберігати на території комбінату труби та металеві прути (труба діаметром 32 мм довжиною 6 м - 56 штук, труба діаметром 32 мм довжиною 4 м - 20 штук, прут металевий діаметром 40 мм довжиною 6 м - 5 штук, прут металевий діаметром 20 мм довжиною 6 м - 32 штуки, прут металевий діаметром 20 мм довжиною 5 м - 60 штук, прут металевий діаметром 16 мм довжиною 4 м - 26 штук), орієнтовна вартість матеріалу 80 000 грн, оплата за зберігання гарантується.
Зазначена заява була зареєстрована комбінатом за вхідним № 4984 від 28 серпня 2015 року та розписана на виконавців.
Між ДО "Комбінат "Рекорд" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28 серпня 2015 року було укладено договір № 28/08-01 зберігання матеріальних цінностей, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги по зберіганню матеріальних цінностей в неопалювальному складському приміщенні на загальній площі 20 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору сукупна вартість майна на момент його передачі виконавцю складає 80 000 грн. Загальна вартість по зберіганню матеріальних цінностей складає 200 грн з ПДВ в місяць (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 6.1 вказаного договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині зобов`язань - до повного їх закінчення.
Згідно з записами в Журналі обліку товарно-матеріальних цінностей, які ввозяться на територію ДО "Комбінат "Рекорд", 28 серпня 2015 року від імені ОСОБА_1 за допомогою крана-маніпулятора були ввезені: труба діаметром 32 мм довжиною 6 м - 56 штук, труба діаметром 32 мм довжиною 4 м - 20 штук, прут металевий діаметром 40 мм довжиною 6 м - 5 штук, прут металевий діаметром 20 мм довжиною 6 м - 32 штуки, прут металевий діаметром 20 мм довжиною 5 м - 60 штук, прут металевий діаметром 16 мм довжиною 4 м - 26 штук. Вантаж перевірив та впустив контролер ОСОБА_4 .
Відповідно до акта № 1 передачі-приймання матеріальних цінностей до договору № 28/08-01 від 28 серпня 2015 року замовник передав для зберігання виконавцю наступні матеріальні цінності: трубу діаметром 32 мм довжиною 6 м - 56 штук, трубу діаметром 32 мм довжиною 4 м - 20 штук, прут металевий діаметром 40 мм довжиною 6 м - 5 штук, прут металевий діаметром 20 мм довжиною 6 м - 32 штук, прут металевий діаметром 20 мм довжиною 5 м - 60 штук, прут металевий діаметром 16 мм довжиною 4 м - 26 штук.
Згідно з актом надання послуг № 109 від 22 вересня 2015 року виконавцем на підставі договору № 28/08-01 від 28 серпня 2015 року були виконані такі роботи (надані такі послуги): послуги по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей в складському неопалювальному приміщенні на загальну суму 219,36 грн.
Відповідно до довідки ДО "Комбінат "Рекорд" № 7 від 21 лютого 2018 року зазначені в акті приймання-передачі матеріальні цінності по бухгалтерському обліку не відображені, кредиторська та дебіторська заборгованість не формувалась.
08 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ДО "Комбінат "Рекорд" із вимогою про повернення матеріальних цінностей за договором № 28/08-01 зберігання матеріальних цінностей від 28 серпня 2015 року, на що йому була надана відповідь про те, що організацією направлено до Управління поліції у Житомирській області документи, що стосуються даного договору для розгляду питання стосовно скоєння злочину.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Звертаючись до суду з цим позовом, ДО "Комбінат "Рекорд" посилалася на те, що договір зберігання матеріальних цінностей від 28 серпня 2015 року № 28/08-01 є фіктивним (стаття 234 ЦК України).
Статтею 234 ЦК України встановлені правові наслідки фіктивного правочину. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Тлумачення статті 234 ЦК України свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) виклала правовий висновок про те, що … [стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню].
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів умислу як складового елементу на укладення саме фіктивного правочину, а також не довів, що ОСОБА_1, укладаючи оспорюваний правочин, не мав наміру досягти обумовлених договорами юридичних наслідків.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.