ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 547/512/22
провадження № 61-1372св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Обідіна О. І., Чумак О. В. у справі за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до ОСОБА_1 про відшкодування вартості не облікованої електричної енергії,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - "Полтаваобленерго") звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача
17 945,44 грн вартості не облікованої електричної енергії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Семенівський районний суд Полтавської області рішенням від 13 вересня 2023 року під головуванням судді Харченко В. Ф. позовні вимоги АТ "Полтаваобленерго" задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 17 945,44 грн вартості не облікованої електричної енергії.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 15 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в його інтересах адвокатом Павелком Р. С., на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вказував, що від 09 листопада 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху. Заявнику був наданий строк для усунення недоліків скарги (сплати судового збору) упродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали, роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
Копія ухвали апеляційного суду була надіслана відповідачу ОСОБА_1 через його представника адвоката Павелка Р. С., на зазначену ним в апеляційній скарзі електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримана адресатом 10 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Зазначені в ухвалі недоліки апелянт не усунув.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Павелко Р. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 грудня
2023 року в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Представник заявника зазначає, що він, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 15 листопада 2023 року надіслав заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору.
Тобто, вимоги ухвали від 09 листопада 2023 року станом на 15 листопада 2023 року заявник виконав у повному обсязі.
Вказує, що імовірно неотримання судом наведених документів відбулось внаслідок нестабільності роботи та збоїв у підсистемі "Електронний суд", а тому висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги помилкові.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу.
03 червня 2024 року цивільна справа № 547/512/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої та частини п`ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.