ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12295/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
позивача: Баранишина Л.В., відповідача: Висотюк Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024
та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023
у справі № 910/12295/23
за позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматизатор"
про розірвання договору та стягнення 425 100 грн,
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматизатор" про розірвання договору №17-07/19 про надання послуг з інформаційно-довідкового обслуговування, налаштування програмних продуктів та їх доробки, а також стягнення 425 100,00 грн попередньої оплати за цим договором.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору та невиконанням передбачених ним робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів у складі: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.), в позові відмовлено повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що 17.07.2019 між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) укладено договір про надання послуг з інформаційно-довідкового обслуговування, налаштування програмних продуктів та їх доробки № 17-07/19.
Згідно з п. 1.1 договору виконавець приймає на себе зобов`язання із надання послуг вказаних у додатку № 1 до цього договору (код за ДК 009:2010 - 62.01 Комп`ютерне програмування, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем).
Пунктами 2.1. - 2.3. сторони погодили, що виконавець надає послуги з налаштування й обслуговування ПП на комп`ютерах замовника і бере на себе обов`язки: демонстрації співробітникам замовника правильної технології роботи з ПП; відновлення працездатності ПП після збоїв (у випадках, коли таке технічно можливо); відновлення баз даних ПП (у випадках, коли таке технічно можливо). Послуги з п. 2.1 надаються одним чи кількома уповноваженими представниками виконавця. У випадку необхідності надання додаткових послуг, їх вартість розраховується виходячи з кількості годин, затрачених виконавцем, або шляхом надання технічного завдання на надання замовлених послуг.
За умовами пунктів 4.1. - 4.5. договору загальна вартість послуг становить 425 100,00 грн без ПДВ. Роботи можуть бути розпочаті після стовідсоткової передплати згідно з попередньою оцінкою або з моменту підписання даного договору сторонами. Попередня оцінка робіт складає 708 годин, 30 хвилин. Вартість однієї години спеціаліста складає 600,00 грн (шістсот грн) без ПДВ. Роботи вважаються виконаними, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною договору. Сума договору визначається вартістю наданих протягом строку дії договору послуг згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору по завершенні надання послуг сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими, а акт вважається підписаним обома сторонами, якщо в продовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту передачі послуг виконавцем, замовник не звернувся із зауваженнями в письмовому вигляді та не продемонстрував конкретну помилку представнику виконавця. В іншому випадку роботи будуть вважатись як нові і виконуватимуться за рахунок замовника.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами. У разі якщо жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.
Додатком №1 до договору сторони затвердили План виконання робіт, відповідно до якого передбачено виконання відповідачем завдань:
- створення робочих столів Агронома, Агронома регіону, Лабораторії промальовування бізнес-процесів напрямків з обмеженням доступів);
- доопрацювання під специфіку організації договору послуг сертифікації;
- створення специфікації до договору;
- доопрацювання алгоритму розгляду і узгодження заявки на сертифікацію доробка типових документів, створення специфічних документів і друкованих форм);
- розробка алгоритму маркування партії;
- розробка процесу лабораторних досліджень, оформлення протоколів дослідження, узгодження (доробка типових документів, створення специфічних документів і друкованих форм);
- розробка алгоритму оформлення сертифікатів (доробка типових створення специфічних документів і друкованих форм).
02.10.2019 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 425 100,00 грн.
01.07.2020 позивач звернувся до відповідача листом №2543 щодо визначення реальної ситуації з даних правовідносин, обґрунтування переліку робіт, відповіді на який отримано не було.
05.12.2022 листом №0329 позивач звернувся до відповідача щодо надання обґрунтованого переліку робіт, що були виконані задля проведення звірки відповідності оплачених рахунків наданим послугам та встановлення програмного продукту на комп`ютерах позивача, а також виконати обов`язки, передбачені розділом 2 Договору.
26.12.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №0357, у якому, зокрема, вимагав здійснити встановлення програмного продукту на комп`ютери Підприємства та виконати обов`язки, передбачені розділом 2 Договору.
31.01.2023 відповідач надіслав на адресу позивача лист з додатками, відповідно до якого відповідач надав компакт диск з програмним продуктом та відеозапис демонстрації правильної технології роботи з програмним продуктом, та висновок експерта Центру судової експертизи експертних досліджень ДП "Інформаційні судові системи" від 16.02.2021 № 004-УКЮ/20 щодо відповідності програмного продукту умовам Договору.
Позивач у листі від 03.02.2023 №0073 зазначив, що на переданому оптичному диску містяться елементи розробленого програмного продукту, проте він не може підтвердити отримання програмного забезпечення з повним доступом, оскільки його самостійне встановлення є неможливим через відсутність інструкції з інсталяції та правильного запуску програмного продукту, а також відсутності в штаті спеціаліста з програмного забезпечення, що міг би забезпечити впровадження ПП.
Позивач зазначає, що він готовий був надати доступ на сервер та права адміністратора зазначеного серверу для розгортання програмного продукту з повним доступом в дистанційному режимі або за місцезнаходженням позивача на наявних технічних засобах, проте Відповідачем проігноровано даний лист, відповідь не надана, так само як і не встановлено програмний продукт на технічні засоби позивача.
Позивач також вказує, що у 2020 році у звіті за результатами обстеження наявних інформаційних систем позивача встановлено, що розроблений програмний продукт знаходиться в тестовій експлуатації у позивача, доступ в конфігуратор відсутній, у зв`язку з чим проаналізувати розроблену систему не виявилось можливим, що ще раз підтверджує відсутність програмного продукту, що мав бути розроблений в межах договору, на технічних засобах позивача.
Відповідач проти таких тверджень позивача повністю заперечує та зазначає, що ним з електронної адреси office@avtomatizator.com.ua було направлено акт надання послуг №34 від 05.03.2020 на електронну адресу позивача, яку було вказано у договорі, а саме: dp_center@ukr.net. Окрім акта надання послуг № 34 від 05.03.2020 відповідач зі своєї електронної адреси office@avtomatizator.com.ua направляв позивачу на електронну адресу dp_center@ukr.net наступні документи для розгляду та на підпис:
- 11.12.2019 - посилання на технічне завдання та презентація ТОВ "Автоматизатор";
- 16.12.2019 - лист щодо уточнення по технічному завданню, яке було направлено раніше, та пропозиція щодо проведення зустрічі;
- 21.12.2019 - лист з пропозицією провести зустріч для демонстрації співробітникам Замовника технології роботи з програмним продуктом, для надання випробування тестового програмного продукту та підписання Акту надання послуг;
- 28.12.2019 - протокол зустрічі від 26.12.2019 та файл з доступом до серверу для тестування розробленої підсистеми;
- 29.01.2020 - посилання та файл у pdf форматі з інструкцією по роботі з підсистемою обліку ведення та видачі сертифікатів;
- 23.12.2022 - сканкопію опису до цінного листа № 0311328440577, сканкопію листа від 21.12.2022, сканкопію Акту надання послуг №34 від 05.03.2020, підписаного відповідачем, та сканкопію листа обліку робочого часу №281 до рахунку №81 від 25.09.2019;
- 01.02.2023 - сканкопію переліку файлів, що містяться на диску для оптичних систем зчитування для передачі програмного продукту, розробленого в рамках Договору, сканкопію листа №6 від 28.12.2022 та сканкопію висновку експерта №004-УКЮ/20 від 16.02.2021;
- 12.02.2023 - посилання на образ диску для оптичних систем зчитування для передачі програмного продукту та відеозапис демонстрації правильної технології роботи з програмним продуктом, сканкопія листа №9 від 09.02.2023 та копію Інструкції по розгортанню підсистем обліку ведення та видачі сертифікатів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач до теперішнього часу не виконав роботи за договором, що є підставою для його розірвання та стягнення попередньої оплати.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що доводи позивача, зазначені в його позовній заяві, не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, є недоведеними та необґрунтованими. Зокрема, суд керувався встановленими обставинами про те, що відповідачем виконувалися роботи за договором та за результатом виконаних робіт відповідачем було складено і направлено позивачу акт приймання-передачі наданих послуг №34 від 05.03.2020 на суму 425 100,00 грн, однак позивачем не надано обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості виконаних відповідачем робіт. Відтак, суд встановив дійсне виконання відповідачем робіт за договором, які позивачем належним чином прийнято не було.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити рішення, яким справу передати на новий розгляд.
Доводи скаржника зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до укладеного договору відповідач мав розробити певні програмні продукти, в той час як у наведених судами справах правові висновки сформовані щодо надсилання сторонами електронних документів. Судами не враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 927/986/17, де суд зробив висновок, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Крім того, суд касаційної інстанції у згаданій постанові врахував правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.07.2019 зі справи N 910/4994/18, відповідно до якої оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Порушення норм процесуального права полягає також у неповному дослідженні доказів, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин справи, яке полягає у залишенні судами поза увагою Звіту за результатами обстеження наявних інформаційних систем скаржника 2020 року, за яким встановлено, що розроблений програмний продукт знаходиться в тестовій експлуатації у скаржника, доступ в конфігуратор відсутній, у зв`язку з чим проаналізувати розроблену систему не виявилось можливим, що ще раз підтверджує відсутність програмного продукту, що мав бути розроблений в межах договору, на технічних засобах скаржника та є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд (відповідно до п. 1 ч.3 ст. 310 ГПК України).
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що вказано вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024, відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.07.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 24.06.2024.
До Верховного Суду 05.06.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Так у справі № 927/986/17 ФОП Шкриль Л.Г. звернулась до суду з позовом до товариства про стягнення 600 000,00 грн. заборгованості з оплати наданих послуг за договором від 30.12.2013 про надання юридичних послуг.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем юридичних послуг, які зазначені в актах виконання робіт за договором від 30.12.2013 про надання юридичних послуг.
У постанові Верховного Суду від 18.03.2020 зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).