ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/770/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі
за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської міської ради
до: 1) Комунальної установи "Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр-" 077")";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області,
про визнання недійсними договору та додаткової угоди, стягнення 24 637 726 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У лютому 2024 року заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської міської ради звернувся з позовом до Комунальної установи "Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр-" 077")" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" (далі - ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА"), в якому просив визнати недійсними укладені між відповідачами договір на закупівлю товару "Придбання засобів оповіщення та інформування населення: придбання та встановлення пристроїв гучного мовлення та допоміжного обладнання" від 25.09.2023 № 20 на суму 24 637 726 грн (далі - договір від 25.09.2023 № 20), як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, і додаткову угоду від 18.12.2023 № 1 до договору від 25.09.2023 № 20, а також стягнути з ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" незаконно отримані кошти в сумі 24 637 726,00 грн за договором від 25.09.2023 № 20 до місцевого бюджету на користь Одеської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів чинного законодавства під час проведення процедури відкритих торгів на закупівлю товару, що має наслідком недійсність укладених між відповідачами за результатами цієї публічної закупівлі договору від 25.09.2023 № 20 та додаткової угоди від 18.12.2023 № 1 до нього, а також зумовлює необхідність повернення до місцевого бюджету коштів, сплачених на виконання оспорюваного договору.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 18.03.2024 відкрито провадження у справі № 916/770/24 та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
Одночасно з поданням позовної заяви Прокурором було подано заяву про забезпечення позову від 22.02.2024 № 52-2116ВИХ-24 (від 22.02.2024 вх.№2-308/24), в якій останній просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" у сумі 24 637 726,00 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках даного відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
На обґрунтування даної заяви Прокурор послався на фінансовий стан ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА", який у разі задоволення позовних вимог може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у даній справі, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для вжиття обраного заявником заходу забезпечення позову, який відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки передбачає накладення арешту на грошові кошти в обмеженому розмірі (у розмірі заявленої до стягнення суми).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 у справі № 916/770/24 (суддя Сулімовська М. Б.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (Таран С. В. - головуючий, судді: Богатир К. В., Філінюк І. Г.) задоволено заяву Прокурора від 22.02.2024 № 52-2116ВИХ-24 (від 22.02.2024 вх.№ 2-308/24); накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" у сумі 24 637 726 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Судові рішення арґументовані доведеністю Прокурором існування обґрунтованого припущення щодо ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду у даній справі у разі невжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА", тим більше, вказаний захід відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову.
Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 916/770/24, ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати повністю, постановити нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник із посиланнями на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23 зауважує, що:
заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності забезпечення позову, базується лише на факті подання позовної заяви та відомостях з державних реєстрів які існували ще до укладення оскарженого правочину;
в заяві про забезпечення позову не вказано жодних фактичних обставин, які б свідчили про ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи позову до суду, а також не доведено наявності потенційної можливості ухилення ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" від виконання судового рішення у цій справі;
правочин, дійсність якого оскаржується повністю виконано у належні строки, а тому заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими Прокурором позовними вимогами та призведуть до дисбалансу сторін, оскільки поставлений товар ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" не повернуто, натомість додатково накладено арешт на його грошові кошти, що перешкоджає поточній господарській діяльності скаржника;
забезпечення позову на стадії до відкриття провадження у справі та початку розгляду по суті суперечить принципу презумпції правомірності правочину, закріпленого у статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки такі дії ставлять під сумнів правочин навіть без наявного відкритого судового провадження;
жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення заявником у заяві не зазначено, а судами попередніх інстанцій не вирішувалося, такий однобокий підхід лише збільшує дисбаланс сторін;
стягувачем за ухвалою про забезпечення позову є суб`єкт, у якого відсутні вимоги в сумі 24637726,00 грн, а саме Приморська окружна прокуратура міста Одеси Одеської області, що не відповідає приписам частини 2 статті 136, частини 1 статті 144, статті 236 ГПК України;
заяву про забезпечення позову підписано неуповноваженим Прокурором;
Прокурором порушено порядок звернення з заявою про забезпечення позову, оскільки така заява мала бути подана в межах іншої судової справи (№ 916/756/24).
Окремо скаржник наголошує на тому, що: задоволення заяви про забезпечення позову, створює передумови для зустрічного забезпечення позову, що може передбачати вилучення або обмеження використання спірного обладнання, за наслідками чого громада міста Одеси може залишитися без обладнання через яке здійснюється оповіщення про повітряну тривогу; ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення населення в особливий період у Київській області, що підтверджується розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 14.09.2023 № 945; ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" має у своєму складі режимно-секретний орган, що підтверджується спеціальним дозволом на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею від 03.08.2020 № ДОДТТЗ-2020-149; штат працівників ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА" складає близько 100 осіб, переважна більшість яких є висококваліфікованими інженерами з міжнародним визнанням, арешт коштів негативно вплине на поточну господарську діяльність скаржника, реалізацію масштабних проектів у сфері безпеки та оборони, що перебувають в роботі цього товариства.
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову - без змін.
Розгляд клопотань
Як зазначалося, скаржником у тексті касаційної скарги заявлено клопотання про розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні за участі представника ТОВ "ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА". За твердженням скаржника, враховуючи складність питання, значущість товару та результату отриманих послуг для громади міста Одеси, оскільки через нього йде оповіщення про повітряну тривогу, розгляд касаційної скарги має відбуватись у відкритому судовому засіданні за участі сторін.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Згідно з частиною 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 статті 252 ГПК України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 про забезпечення позову.
Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 6 статті 301 ГПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
З огляду на те, що оскаржуваною постановою залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.02.2024, якою задоволено заяву Прокурора про забезпечення позову у справі № 916/770/24, тобто не закінчено розгляд справи, касаційний перегляд оскаржуваних судових актів має здійснюватися у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК України, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Отже, клопотання скаржника, з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, належних та достатніх доводів щодо неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами не містять. Учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, відзиви, викладені в письмовій формі.
Відтак, зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання скаржника про розгляд справи № 916/770/24 у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень статей 136, 137 ГПК України.
Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частин 2, 4, 14 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.