ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Шевцової Н. В.
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24) за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21
1. 30 травня 2024 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21.
2. Велика Палата Верховного Суду в цій справі ухвалила рішення про залишення скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21,без задоволення, а рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 - без змін.
3. З результатами вирішення цієї справи не погоджуємось, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку.
4. У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками ВРП та її дисциплінарної палати про те, що дії судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1, що полягають у її позапроцесуальному спілкуванні з адвокатом, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, яка перебувала у її провадженні, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на прийняття судового рішення у позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
5. Зазначені порушення полягали у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом Вездауцаном І. М., і під час неодноразових зустрічей суддя висловлювала прохання надати їй неправомірну вигоду за прийняття нею рішення про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів ОСОБА_2 .
6. Також встановлено факт зустрічі судді ОСОБА_1 з адвокатом Вездауцаном І. М. у підсобному приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова та отримання від нього неправомірної вигоди в той час, коли суддя видалилась до нарадчої кімнати для постановлення процесуального рішення, що свідчить про порушення порядку перебування судді в нарадчій кімнаті.
7. Такі факти, встановлені при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) стосовно судді ОСОБА_1 і зафіксовані у відповідних протоколах, неодноразово були предметом розгляду ВРП під час розгляду клопотань заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та клопотань Генерального прокурора ОСОБА_4 про продовження строку її тимчасового відсторонення.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
8. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
9. На наше переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП є помилковим з таких міркувань.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо оскарження рішення ВРП
10. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
11. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
12. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
13. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
14. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
15. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 Закону № 1798-VIII передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
16. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
17. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
18. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
19. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
20. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
- скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
- скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
- скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
- змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
- залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
21. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
22. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
23. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
24. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
- склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
- рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
- суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
- рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
25. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Case of Oleksandr Volkov v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" (Case of Albert and Le Compte v. Belgium) та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства" (Case of Tsfayo v. the United Kingdom), заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" (Case of Bryan v. the United Kingdom) та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства" (Case of Tsfayo v. the United Kingdom)).
26. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
27. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
28. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Щодо підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності
29. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
30. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
31. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
32. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).
33. Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Застосовні висновки ЄСПЛ щодо використання заходів таємного спостереження
34. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що втручання може бути виправданим за статтею 8 Конвенції, тільки якщо воно передбачене законом, переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у пункті 2 статті 8, і є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети або цих цілей (див., серед інших джерел, рішення у справах Valenzuela Contreras v. Spain, 30 липня 1998 року, § 46, Reports of Judgments and Decisions 1998 V, Kennedy v. the United Kingdom, № 26839/05, § 130, 18 травня 2010 року, Dragojevic v. Croatia, № 68955/11, § 78, 15 січня 2015 року, та Roman Zakharov v. Russia [ВП], № 47143/06, § 227, 4 грудня 2015 року).