ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 362/2112/21
провадження № 61-18224 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Вотінцев Єгор Геннадійович,
треті особи: Приватний фонд "Аполло"/Фонд "Аполло Приватштіфтунг", ОСОБА_3,
представник ОСОБА_3 - адвокат Мозолевська Вікторія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Єгора Геннадійовича, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф. від 11 жовтня 2023 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Потабенко Л. В. від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І.,
Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф. від 11 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
треті особи: Приватний фонд "Аполло"/Фонд "Аполло Приватштіфтунг"
(далі - ПП "Аполло"), ОСОБА_3,в якому просив суд поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та визнати одноособово за ним право приватної власності на:
- квартиру
АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0019;
- земельну ділянку, площею 0,0457 га, що розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0020;
- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;
- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;
- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098;
- земельну ділянку, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;
- земельну ділянку, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;
- земельну ділянку, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087;
- житловий будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_2 ;
- автомобіль марки SUBARU FORESTER, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, державний номерний знак
НОМЕР_2,
та припинити право спільної сумісної власності його і відповідача на вищевказане майно.
Позов обґрунтовано тим, що між ним та відповідачем 11 грудня 1999 року було укладено шлюб. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4, 2004 року народження, та ОСОБА_5, 2005 року народження.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року шлюб між ними розірвано.
Позивач указував, що за час перебування у шлюбі, ними було придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме:
- автомобіль марки SUBARU FORESTER, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, державний номерний знак
НОМЕР_2 ;
- квартира
АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка, площею 0,2500 га, що розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0019;
- земельна ділянка, площею 0,0457 га, що розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського р-ну Київської обл., с. Малі Дмитровичі, вул. Володимирська, кадастровий номер земельної ділянки 3223180502:02:003:0020;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;
- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;
- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087.
Ринкова вартість усього нерухомого майна на час пред`явлення позову складає
6 370 316,80 грн.
Вказував, що майно придбавалося та використовувалося виключно в інтересах і для потреб сім`ї.
Крім того, позивач зазначав, що він та відповідач мають боргові зобов`язання, сума яких становить 220 000 фунтів стерлінгів відповідно до договору позики
від 01 квітня 2007 року та 86 154,52 Євро, отриманих за кредитним договором
від 18 серпня 2014 року.
Вказував, що відповідно до договору позики від 01 квітня 2007 року, який укладено між його матір`ю - фізичною особою Великої Британії ОСОБА_3, як кредитором, та ним, як позичальником, який діяв в інтересах сім`ї, він отримав від своїх батьків позику у загальній сумі 220 000 фунтів стерлінгів зі строком повернення до
01 березня 2018 року, яка станом на день звернення до суду не повернута.
Відповідно до пункту 2.2. вказаного договору позики позика має бути використана ним в інтересах сім`ї на придбання нерухомості в Україні. Позика була використана ним виключно в інтересах сім`ї під час перебування його в зареєстрованому шлюбі, а саме за рахунок запозичених грошових коштів до спільної сумісної власності подружжя протягом 2008-2009 років було набуто таке спільне нерухоме майно, яке було зареєстровано на ім`я відповідача, як титульного володільця:
- житловий будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0087;
- земельна ділянка, площею 0,1028 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0088;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0093;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0094;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0097;
- земельна ділянка, площею 0,2056 га, що розташована Київська обл.,
Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер земельної ділянки 3223180500:09:007:0098.
З огляду на те, що придбана нерухомість була оформлена на ім`я відповідача, він вказував, що є достатні підстави вважати позику, отриману за договором позики від 01 квітня 2007 року, такою, що отримана та використана в інтересах сім`ї, що в свою чергу є безумовною підставою для врахування боргових зобов`язань подружжя за договором позики від 01 квітня 2007 року щодо виплати на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 220 000 фунтів стерлінгів при поділі майна подружжя.
18 серпня 2014 року між ним, як позичальником, який діяв в інтересах сім`ї, та ПФ "Аполло" укладено кредитний договір на загальну суму 190 000 Євро.
Отриманий кредит використано ним в інтересах сім`ї, а саме за рахунок запозичених грошових коштів до спільної власності подружжя було придбано квартиру
АДРЕСА_1 .
Після придбання квартири вони та їх спільні діти спільно проживали в ній, тобто придбана квартира виключно в спільних інтересах та для потреб їх сім`ї.
Вказував, що на забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором від 26 серпня 2014 року між ПФ "Аполло", як іпотекодержателем та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, укладено й нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. за реєстровим номером 1692, згідно з умовами якого в іпотеку ПФ "Аполло" від ОСОБА_2 передано належні подружжю на праві спільної сумісної власності земельні ділянки.
На забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором
23 серпня 2014 року між ПФ "Аполло", як іпотекодержателем та ОСОБА_2, як іпотекодавцем укладено й нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Панкевич О. С. за реєстровим номером 368.
Згідно з умовами якого в іпотеку ПФ "Аполло" від ОСОБА_2 передано належну подружжю на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, загальною площею 0,2407 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3221481501:01:031:0006 та житловий будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_2, загальною площею 57,2 кв. м.
На забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором
від 03 вересня 2014 року між ПФ "Аполло", як іпотекодержателем, та ним укладено й нотаріально посвідчено договір іпотеки нерухомого майна реєстровий номер 1503, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Голубнича О. В., згідно з умовами якого в іпотеку ПФ "Аполло" передано належну на праві спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що станом на вересень 2018 року ним було допущено прострочення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, ПФ "Аполло" на підставі іпотечного застереження здійснило перереєстрацію вказаної квартири на своє ім`я в рахунок погашення заборгованості.
22 лютого 2021 року ПФ "Аполло" звернулося до подружжя ОСОБА_1 із претензією і вимогою про сплату у строк до 01 квітня 2021 року залишку заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2014 року, сума якого, з урахуванням здійснених подружжям виплат та оціночної вартості квартири АДРЕСА_1 становить 86 154,52 Євро.
На його думку, боргові зобов`язання за кредитним договором від 18 серпня
2014 року щодо виплати на користь ПФ "Аполло" залишку заборгованості у сумі 86 154,52 Євро підлягають врахуванню при поділі майна подружжя.
Розмір всіх боргових зобов`язань подружжя, що виникли в інтересах сім`ї, за якими подружжя несе солідарну відповідальність становить 11 398 790,25 грн.
Позивач вказував, що мирним шляхом урегулювати питання стосовно поділу спільного сумісного майна з відповідачем неможливо, тому виходячи із принципу рівності часток подружжя, з урахуванням ринкової вартості усього майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та складає 6 370 316,80 грн й загального розміру боргових зобов`язань подружжя, який становить 11 398 790,25 грн, він вважав, що за ним одноособово має бути визнано право приватної власності на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Позивач вважав, що при ухваленні такого рішення судом повинно бути враховано, що на нього одноособово буде покладено обов`язок із повернення заборгованості на користь ОСОБА_3 за договором позики від 01 квітня 2007 року та ПФ "Аполло" за кредитним договором від 18 серпня 2014 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних й допустимих доказів придбання спірного майна виключно за особисті кошти ОСОБА_1, а також не доведено, що договори купівлі-продажу спірного майна укладено всупереч волевиявленню позивача та відповідача, тобто, що майно було придбане не в інтересах сім`ї, а як особисте майно позивача.
Позивач не оспорював договори купівлі-продажу спірного майна, не спростував засвідчене нотаріусом спільно з відповідачем волевиявлення на придбання майна, в яких зазначено, що гроші, які витрачалися на придбання об`єктів нерухомого майна, є їх спільною сумісною власністю, а договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідає інтересам сім`ї, умови придбання попередньо обговорено і є вигідними для сторін, а укладання договору відповідає їх спільному волевиявленню.
Крім того, із поданих позивачем доказів, а саме: договору позики, кредитного договору, виписок з банківських рахунків, заявою третьої особи не вбачається, що спірне майно було придбане за кредитні чи позичені грошові кошти, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин позивач суду не надав, а надані ним копії договорів та виписки таких обставин не підтверджують.
Також судом першої інстанції зазначено, що сторони до купівлі спірного майна перебували у шлюбі майже вісім років, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Тривалість та усталеність сімейних відносин сторін до придбання ними спірного майна доводить, що таке майно було придбано за спільні сумісні кошти подружжя, а не виключно за запозичені особисті кошти позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка А. В., задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нового судового рішення.
Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що майно, набуте подружжям ОСОБА_1 за час перебування в зареєстрованому шлюбі, є їх спільним сумісним майном. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, про придбання майна за особисті кошти одного із подружжя, сторонами у справі не заявлені, тому частки у майна дружини та чоловіка є рівними відповідно до частини першої статті 70 СК України.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідальність подружжя ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, а саме:
з договору позики від 01 квітня 2007 року та кредитного договору від 18 серпня
2014 року, носить солідарний характер, а за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. При цьому, суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту погашення зобов`язань за рахунок його особистих коштів, а для того, щоб врахувати при поділі спільного майна подружжя борги подружжя, що виникли в інтересах сім`ї, необхідно, щоб вказані борги були сплачені одним із подружжя за рахунок його особистих коштів.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що позивач не просив поділити боргові зобов`язання подружжя ОСОБА_1, оскільки прохальна частина позовної заяви не містить такої позовної вимоги про поділ боргових зобов`язань подружжя, тому підстав для відступу від рівності часток подружжя при поділі спільного майна,
у зв`язку з тим, що на ОСОБА_1 одноособово в майбутньому буде покладено обов`язок із повернення заборгованості, відсутні.
Також суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вотінцев Є. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 3) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року,витребувано цивільну справу № 362/2112/21 з Обухівського районного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права (Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270) уподібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі
№ 910/6913/17, від 18 травня 2018 року у справі № 910/6913/17, від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7154/21.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав договори позики та кредиту, які в силу закону є неукладеними, укладеними, а отриману позику такою, що отримана та використана позивачем в інтересах сім`ї. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що вказані правочини необхідно було зареєструвати в Національному банку України.
Зазначає, що вказані договори, які укладені позивачем з третіми особами, не створює обов`язки для відповідача, оскільки отримання позивачем коштів за цими договорами в період перебування з відповідачкою у шлюбі, не свідчить про те, що договори було укладено в інтересах сім`ї, а кошти було використано для задоволення потреб сім`ї, що відповідачка давала згоду на укладення таких договорів і знала про них. Доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано, що є його процесуальним обов`язком. При цьому суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-163 цс 12, та Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 361/7130/15-ц.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповно встановлено обставини у справі, що мають значення для справи.
Судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права уподібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі
№ 638/18231/15-ц, постановах Верховного Суду:від 08 травня 2023 року у справі
№ 753/1902/21,від 23 листопада 2023 року у справі № 685/547/23, від 10 січня
2024 року у справі № 240/4894/23, від 24 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22.
Судом не враховано роз`яснення Пленуму Верховного Суду від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".
Зазначає, що суди помилково не встановили наявність спільних боргів подружжя та неправомірно не здійснили поділ майна подружжя.
Вказує, що висновок суду про відсутність додаткової позовної вимоги про поділ боргового (кредитного) зобов`язання подружжя є неправомірним, так як не відповідають принципу процесуальної економії, оскільки призвело до фактичного самоусунення судів від розгляду позовної вимоги поділу спільної сумісної власності подружжя та неправомірно спонукають його до повторних звернень до суду зі схожими позовними вимогами і порушуються його права.
Зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду, який би вказував на необхідність чи необов`язковість попереднього виконання (повного чи часткового) солідарних боргових зобов`язань подружжя будь-ким та/чи обома із такого подружжя для самої тільки можливості пред`явлення у подальшому позовних вимог про врахування таких спільних боргових зобов`язань при поділі спільного майна (або чи є ступінь виконання боргових зобов`язань подружжя імперативною передумовою можливості поділу спільного майна як такого з урахуванням таких зобов`язань); обов`язковість чи неможливість зазначення серед позовних вимог окремої позовної вимоги щодо поділу боргового зобов`язання подружжя (заміни боржника) при наявності згоди на це кредитора; та які саме інші обставини по відношенню до наявного боргового солідарного зобов`язання подружжя можна вважати такими, що "мають істотне значення" у контексті частини другої
статті 70 СК України. Така відсутність висновку Верховного Суду суперечить принципу правової визначеності та створює штучні перепони для ефективного захисту та розгляду питання поділу майна.
Також зазначає, що судам потрібно було врахувати:
- наявну (непогашену) заборгованість подружжя, яка значно перевищує оціночну вартість усього спільного майна;
- перебування позивача у якості титульного боржника за кредитним договором та договором позики, що зберігає за ним обов`язок погашення солідарного зобов`язання подружжя;
- що поділ спільного боргового зобов`язання усього подружжя не міг бути позовною вимогою, але воно повинно було враховуватися при поділі майна подружжя;
- визнання за ним одноособово права власності на усе спільне майно та покладання лише на нього (за наявної згоди обох кредиторів) подальшого обов`язку сплати боргів подружжя є належним способом захисту інтересів як кредиторів, так і сторін у справі.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У березні 2024 до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вотінцева Є. Г., в якому, зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, касаційна скарга містить неправомірне змішування різних понять "неукладеність", "невчиненість", "нікчемність" стосовно боргових зобов`язань, які правомірно визнано апеляційним судом солідарними для обох з подружжя. При цьому, зазначає, що відповідачка мешкала та користувалася спільним майном придбаним за спільні позикові кошти подружжя, частково здійснювала погашення солідарних зобов`язань подружжя за кредитом, особисто укладала договори іпотеки, укладені у нотаріальній формі, стосовно спільного нерухомого майна подружжя, пред`являла свої позовні вимоги стосовно аналогічного обсягу спільного майна подружжя (без врахування боргових зобов`язань) у іншій справі № 757/27139/18-ц за її позовом про поділ майна подружжя, одноосібно розпоряджається спільним автомобілем подружжя, заволодівши ним після розірвання шлюбу, не навела жодного доводу про альтернативне походження коштів для придбання спільного майна подружжя, окрім позикових угод які суди правильно визнали солідарними боргові зобов`язання подружжя, але неправомірно не врахували їх та не розділили спільне майно подружжя. Указаний зустрічний позов був вірно повернуто позивачці, як поданий з пропуском строку.