ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 450/2265/19
провадження № 61-4095св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2, приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара Оксана Романівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Цяцяк Р. П., Ванівський О. М., Шеремета Н. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравари Оксани Романівни про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання електронних торгів недійсними, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відділ УДВС ГТУЮ у Львівській області), державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравари О. Р. про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання електронних торгів недійсними, скасування акта про реалізацію предмета іпотеки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила суд:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Львівської області Шараварою О. Р. 31 березня 2017 року, зареєстроване за № 27;
- визнати електронні торги з реалізації земельної ділянки площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі, проведені ДП "Сетам" 09 лютого 2017 року за реєстраційним номером лота 193478 недійсними через істотне порушення процедури їх організації та проведення;
- скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки - земельної ділянки площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі;
- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2089 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Малечковичі.
Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 10 серпня 2023 року, яку Львівський апеляційний суд постановою від 19 лютого 2024 року залишив без змін, позов залишив без розгляду.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що позивач та її представник неодноразово на судове засідання не з`являлися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Крім того, від позивача та його представника не надходило заяв про розгляд справи за їхньої відсутності, підстав поважності їх відсутності у судових засіданнях судом не встановлено. Суд врахував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а також, зумисне зловживання стороною позивача процесуальними правами, неявку в судові засідання, неодноразове подання необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, що зумовило порушення прав відповідачів щодо розгляду справи у розумні строки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Пустомитівського районного суду Львівської області.
08 квітня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм процесуального права та зазначає, що неналежно була повідомлена про дату та час розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.