Постанова
Іменем України
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 336/9508/21
провадження № 61-2221 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,представник ОСОБА_3 -адвокат Аворник Лариса Вікторівна,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Петренко Світлана Володимирівна,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Петренко Світлана Володимирівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Аворник Лариса Вікторівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Подліянової Г. С., Гончар М. С., Дашковської А. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Петренко Світлана Володимирівна (далі - нотаріус Петренко С. В. ), у якому просила:
1.1. витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 нежитлову будівлю - торговельний павільйон літ. А загальною площею 98,3 кв. м за номером АДРЕСА_1 (далі - спірна нежитлова будівля) та передати їй як законному власнику;
1.2. скасувати рішення нотаріуса Петренко С. В. від 03 вересня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 60174368) щодо права власності ОСОБА_3 на спірну нежитлову будівлю (далі - спірне рішення нотаріуса);
1.3. визнати за позивачкою право власності на спірну нежитлову будівлю.
2. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власницею спірної нежитлової будівлі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 897760, виданим 13 вересня 2006 року Запорізькою міською радою Запорізької області. Відповідне право власності було зареєстроване 04 серпня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (загально далі -Реєстр).
3. 02 липня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопкою Ю. В. (далі - державний реєстратор Гопка Ю. В. ) незаконно було зареєстроване право власності на спірну нежитлову будівлю за колишнім чоловіком позивачки - ОСОБА_2 . Реєстрація проведена на підставі: договору іпотеки № 010/17-16/60/2, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. 18 березня 2008 року (серія та номер: 4248); додаткового договору іпотеки № 1 до договору іпотеки, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. 09 червня 2010 року (серія та номер: 5759); договору відступлення прав за договором іпотеки, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. 25 червня 2020 року (серія та номер: 716).
4. 15 липня 2021 року позивачка оскаржила зазначену дію державного реєстратора Гопки Ю. В. до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст). В результаті цього позивачка 08 листопада 2021 року отримала копію наказу Мін`юсту від 15 жовтня 2021 року № 3705/5, згідно із яким її зазначена скарга була задоволена частково - було вирішено скасувати рішення від 07 липня 2021 року № 59156735, прийняте державним реєстратором Гопкою Ю. В., виконання чого покладене на Офіс протидії рейдерству.
5. З відповіді Офісу протидії рейдерству випливає, що він не зміг виконати зазначений наказ Мін`юсту та провести державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_2 на спірну нежитлову будівлю, оскільки 03 вересня 2021 року на підставі спірного рішення нотаріуса відбувся перехід права власності на спірну нежитлову будівлю від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .
6. Отже, позивачка звернулась до суду за судовим захистом своїх прав.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2022 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 вересня 2022 року про виправлення описки, позов задоволений частково:
7.1. спірна нежитлова будівля витребувана із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ;
7.2. спірне рішення нотаріуса скасоване;
7.3. відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності ОСОБА_1 на спірну нежитлову будівлю;
7.4. вирішене питання розподілу судових витрат.
8. Проаналізувавши докази у справі та на підставі норм Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (у актуальній редакції далі - ЦК України), зокрема статей 387 та 388, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна нежитлова будівля вибула із володіння ОСОБА_1 не з її волі, а тому має бути повернута у її власність, у якій перебувала раніше. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування спірної нежитлової будівлі з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
9. Відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у актуальній редакції далі - Закон про державну реєстрацію) однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Реєстру. Тобто рішення суду є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачкою права власності на спірну нежитлову будівлю, зареєстровану у цьому Реєстрі за відповідачем. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про окреме визнання за позивачкою права власності на спірну нежитлову будівлю.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
10. Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволена частково - рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2022 року скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким позов задоволений частково:
10.1. спірна нежитлова будівля витребувана із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ;
10.2. спірне рішення нотаріуса скасоване;
10.3. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
11. Апеляційний суд погодився з тим, що ОСОБА_1 є власником спірної нежитлової будівлі, яка вибула з її власності не з її волі, а тому відповідно до статті 387 ЦК України має бути повернута у її власність. Тобто суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, вимоги закону, надавши оцінку всім доказам у справі, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем підлягають задоволенню і у такий спосіб будуть захищені права позивача, як власника, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за нею права власності на нерухоме майно.
12. Апеляційний суд окремо акцентував увагу, що факт припинення права власності з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 346 ЦК України, законодавець пов`язує не з наявністю рішення суду про звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника, а саме із завершальною стадією - укладенням відповідного правочину на підставі реалізації цього майна у зв`язку із зверненням стягнення на нього за зобов`язаннями власника (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 311/491/18). Отже, з набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 листопада 2017 року у справі № 336/5694/15-ц за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірну нежитлову будівлю) право власності на це спірне нерухоме майно ОСОБА_1 не припинилося, оскільки дане майно реалізоване не було, а відповідно до інформації з Реєстру спірна нежитлова будівля була зареєстрована за ОСОБА_1 .
13. Оскільки право власності на спірну нежитлову будівлю було зареєстроване за ОСОБА_2 02 липня 2021 року, про що внесений державним реєстратором виконавчого комітетом Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопкою Ю.В. запис у Реєстр на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2021 року (індексний номер: 59156735), на підставі, зокрема договору про відступлення прав за договором іпотеки від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60/2, а відповідне рішення державного реєстратора в подальшому було скасоване Наказом Мін`юсту від 15 жовтня 2021 року № 3705/5, то, на думку апеляційного суду, ОСОБА_2 є лише новим іпотекодержателем та має права вимоги за відповідним договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60/2, а власником спірної нежитлової будівлі залишається іпотекодавець за цим договором іпотеки - ОСОБА_1 .
14. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
15. Водночас відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України) порушення норм процесуального права є обовʼязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обовʼязковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
16. Апеляційний суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання у справі 18 липня 2022 року у розумінні ЦПК України.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 897760, видане Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 13 вересня 2006 року, ОСОБА_1 набула право власності на нежитлову будівлю - торговельний павільйон літ. А (загальна площа 98,3 кв. м), що розташований за адресою:
АДРЕСА_2 . Згідно із Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності позивачки на спірну нежитлову будівлю було зареєстроване Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 21 вересня 2006 року.
19. Відповідне право власності ОСОБА_1 було зареєстроване 10 серпня 2020 року також в Реєстрі.
20. Згідно з умовами договору іпотеки від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60/2 (далі - договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. 18 березня 2008 року (за реєстровим номером 4248), ОСОБА_1 передала спірне нерухоме майно в іпотеку Відкритому акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"). Цей договір забезпечує вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60, який укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 .
21. Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 листопада 2017 року у справі № 336/5694/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_1 було звернуте стягнення на предмет іпотеки спірну нежитлову будівлю.
22. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 25 червня 2020 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - первісний кредитор, далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") відступило право вимоги Акціонерному товариству "Оксі Банк" (новий кредитор, далі - АТ "Оксі Банк") за зазначеними кредитним договором № 010/17-16/60 від 18 березня 2008 року (далі - договір відступлення прав вимоги).
23. Відповідно до пункту 2.1 договору відступлення прав вимоги в порядку та на умовах, визначених ним, АТ "Оксі Банк" як новий кредитор замінює первісного кредитора як кредитора у зазначеному кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за цим кредитним договором. При цьому новий кредитор набуває статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги первісного кредитора.
24. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60/1 АТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "Оксі Банк" засвідчили, що станом на 25 червня 2020 року на дату укладення договору відступлення прав вимоги, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" становить 93 249,50 доларів США та 533 888,95 грн.
25. Відповідно до договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. 25 червня 2020 року (зареєстрований в реєстрі за № 711) у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення прав вимоги іпотекодержатель АТ "Райффайзен Банк Аваль" передає, а новий іпотекодержатель АТ "Оксі Банк" приймає всі права вимоги за договором іпотеки від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60/2, що укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем. Предметом іпотеки є спірна нежитлова будівля.
26. 25 червня 2020 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги АТ "Оксі Банк" за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 010/17-16/60/1 та за договором іпотеки.
27. Рішенням від 30 липня 2020 року у справі № 336/8109/18 Шевченківський районний суд міста Запоріжжя відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частину спірної нежитлової будівлі. Це судове рішення у відповідній частині залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року та постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року.
28. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2021 року (індексний номер: 59156735) державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопка Ю. В. вніс до Реєстру запис про реєстрацію 02 липня 2021 року права власності на нерухоме майно - спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_2 на підставі: договору іпотеки № 010/17-16/60/2, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І. 18 березня 2008 року (серія та номер: 4248); додаткового договору іпотеки № 1 до договору іпотеки, зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. 09 червня 2010 року (серія та номер: 5759); договору відступлення прав за договором іпотеки, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. 25 червня 2020 року (серія та номер: 716).
29. 15 липня 2021 року ОСОБА_1 оскаржила зазначені дії державного реєстратора Гопки Ю. В. до Мін`юсту.
30. Наказом Міністра Юстиції України від 15 жовтня 2021 року № 3705/5 частково задоволена відповідна скарга ОСОБА_1 - скасоване рішення від 07 липня 2021 року № 59156735, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопкою Ю. В. Виконання цього пункту наказу покладено на Офіс протидії рейдерству Мін`юсту.
31. З відповіді Офісу протидії рейдерству Мін`юсту щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2021 року № 3705/5 вбачається, що офіс не може виконати цей наказ та провести державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_2 на спірну нежитлову будівлю відповідно до Закону, оскільки 03 вересня 2021 року відповідно до рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Петренко С. В. про державну реєстрацію права відбувся перехід права власності на спірну нежитлову будівлю від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на підставі договору дарування.
32. Як вбачається з договору дарування від 03 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петренко С. В. (зареєстрований в реєстрі за № 2778), ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_3, а остання прийняла від нього у власність як дарунок належну йому на праві приватної власності нежитлову будівлю - торгівельний павільйон літ. А, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа: 98,3 кв. м).
33. З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_3, а ОСОБА_3 адреса: АДРЕСА_4 .
34. Відповідно до постанови Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 336/8109/18 встановлена преюдиційна обставина щодо того, що з набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 листопада 2017 року у справі № 336/5694/15-ц за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірну нежитлову будівлю) на момент встановлення обставин справи судами попередніх інстанцій у справі № 336/8109/18 це майно реалізоване не було, а відповідно до інформації з Реєстру спірна нежитлова будівля була зареєстрована за ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
35. У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшла спільна касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Аворник Л. В., на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вони просять скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2023 року після усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.
37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 рокусправа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
38. 29 травня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
39. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржують зазначене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 5 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 ЦПК України.
40. Одним з аргументів касаційної скарги є те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірний нежитловий будинок відповідно до умов статті 37 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в актуальній редакції далі - Закон про іпотеку) і правочин, на підставі якого він набув це право, не визнаний недійсним, а сам факт державної реєстрації цього набутого права (відповідне рішення про реєстрацію) лише підтверджує визнання цього права державою, але сама по собі не є способом набуття цього права, що випливає з правового висновку Верховного Суду, який апеляційний суд не взяв до уваги, викладеного у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 16 червня 2021 року у справі № 686/25728/19. Тому наявність наказу Міністра юстиції України, яким скасоване спірне рішення про державну реєстрацію права, не свідчить про відсутність права власності у ОСОБА_2 на спірну нежитлову будівлю при укладенні договору дарування на користь ОСОБА_3 .
41. Апеляційний суд не врахував правовий висновок Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140 цс 14, відповідно до якого суди мають встановити усі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, для вирішення питання про законність витребування майна. Договір дарування як і правовідносини іпотеки, з яких у ОСОБА_2 виникло право власності на предмет іпотеки - спірну нежитлову будівлю, не оскаржуються та не визнані недійсними. Аналогічне випливає з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17.
42. Відповідно до іншого аргументу касаційної скарги апеляційний суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, згідно із яким, на думку авторів касаційної скарги, скасовуючи відповідне рішення про державну реєстрацію, апеляційний суд мав вирішити питання про визначення, зміну чи припинення своїм судовим рішенням речових прав на спірне нерухоме майно, але цього не зробив, чим порушив принцип правової визначеності.
43. У касаційній скарзі містяться доводи з приводу того, що відповідачів не було належним чином повідомлено про розгляд справи, який відбувся без їх участі, також відповідачі вказують на те, що апеляційний суд витребував певні докази, зокрема у ОСОБА_2, але розглянув справу без отримання усіх витребуваних доказів (договору іпотеки, додаткового договору до договору іпотеки, договору відступлення прав за договором іпотеки). Також апеляційний суд розглянув справу без отримання витребуваної у виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області копії реєстраційної справи щодо нерухомого майна - спірної нежитлової будівлі. Наказ Мінʼюсту від 15 жовтня 2021 року № 3705/5 не є належним доказом зміни прав власності у ОСОБА_2 .
44. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція ОСОБА_1
45. У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на відповідну касаційну скаргу, у якому вона зазначає про необґрунтованість цієї касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
46. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України
(3) Позиція інших учасників справи
47. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
48. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частини перша, друга та четверта статті 41 Конституції України).
49. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
50. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
51. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
52. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).
53. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).
54. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша статті 81 ЦПК України).
55. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
57. Судова повістка, а у випадках, встановлених ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК України).
58. Згідно із частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
59. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частини третя та четверта статті 130 ЦПК України).
60. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша та друга статті 367 ЦПК України).
61. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частини перша та друга статті 372 ЦПК України).