Постанова
Іменем України
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 450/62/13-ц
провадження № 61-5042 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач-Львівська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області,відповідач-ОСОБА_1 ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська районна державна адміністрація (правонаступник Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області), регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до ОСОБА_1, треті особи: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2020 року, ухвалене суддею Данилів Є. О., та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2013 року прокурор Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та Державної інспекції сільського господарства у Львівській області (далі - прокурор) звернувся до суду із вказаним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області земельну ділянку площею 2,4842 га з кадастровим номером 4623684900:01:003:0278 (далі - спірна земельна ділянка).
2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що колишній сільський голова села Оброшино Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4 виготовив та видав завідомо неправдиві рішення Оброшинської сільської ради № № 190, 191, 192, 193 від 12 січня 2005 року, згідно із якими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 безкоштовно передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 6,4842 га.
3. У травні 2009 року на підставі цих підроблених рішень Оброшинської сільської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.
4. На підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29 травня 2009 № 517 та № 522 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 земельні ділянки площами 1,0000 га (кадастровий номер: 4623684900:01:003:0259) та 1,4842 га (кадастровий номер: 4623684900:01:003:0260) відповідно.
5. У результаті об`єднання цих земельних ділянок утворено земельну ділянку площею 2,4842 га (кадастровий номер: 4623684900:01:003:0278) та видано ОСОБА_1 державний акт від 15 червня 2009 року Серії ЯЕ № 559325.
6. Цю спірну ділянку прокурор витребує із незаконного володіння ОСОБА_1, оскільки відповідно до паспорту ставка від 26 липня 2002 року № 63 (далі - Паспорт ставка) із спірною земельною ділянкою пересікається ставок площею 1,9 га в басейні річки Ставчанка (село Оброшино Пустомитівського району Львівської області), тобто у приватну власність незаконно набуті землі водного фонду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням від 21 грудня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області відмовив у задоволенні позову.
8. Суд першої інстанції відзначив, що посилання відповідача на те, що Паспорт ставка є недостовірним, оскільки виданий безпідставно та документи, що є підставою його видачі, відсутні, не спростовує самого факту дійсної наявності на спірній земельній ділянці водойми - водного об`єкта (ставка) площею 1,9 га. Водночас питання законності Паспорта ставка не є предметом цього судового спору.
9. Відповідно до положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (у актуальній редакції далі - ЗК України) та Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР (в актуальній редакції далі - ВК України) землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
10. Але суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Оброшинської сільської ради Пустомитівського району. Тому, з урахуванням пунктів "а" та "б" частини третьої статті 122 ЗК України, він встановив, що розпорядником спірної земельної ділянки є районні державні адміністрації, тому Оброшинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не є належним позивачем за цим позовом прокурора, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
11. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області замінена її правонаступником - Львівською районною державною адміністрацією.
12. Після скасування постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у цій справі постанови Львівського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а апеляційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволена частково:
12.1. рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2020 року змінене в частині мотивів відмови у задоволенні позову з викладенням їх у редакції цієї постанови апеляційного суду;
12.2. в іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін;
13. Попри те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині свого судового рішення зазначив, що не вивчає питання законності Паспорта ставка, оскільки його оскарження не є предметом позову, а недоліки цього Паспорта ставка не спростовують факту наявності відповідного водного обʼєкта на спірній земельній ділянці, тому він не приймає відповідні аргументи відповідачки, апеляційний суд послався у оскаржуваній постанові на те, що суд першої інстанції відхиляючи доводи позивача щодо наявності водного об`єкта на спірній земельній ділянці, вказав на те, що "при відсутності додатку до паспорта ставка, зокрема документів, які стали підставою для його видачі, зокрема схеми з ескізами споруд, вказаний документ не може вважатися паспортом ставка та не має юридичної ваги".
14. Додатково апеляційний суд вказав, що у листі Дублянського управління водного господарства № 141 від 08 червня 2012 року зазначені наступні додатки: копія Паспорта ставка та копія викопіровки розміщення цього ставка. Але копія останнього документа відсутня у матеріалах справи.
15. Апеляційний суд зазначив, що розʼяснив сторонам право звернутись з клопотанням про призначення експертизи щодо встановлення знаходження на спірній земельній ділянці відповідного водного обʼєкта або замовити цю експертизу самостійно. Однак жоден з учасників цієї справи з клопотанням про призначення цієї експертизи до суду не звертався.
16. Водночас апеляційний суд зазначив, що погоджується із судом першої інстанції з приводу його висновків про те, що розпорядником спірної земельної ділянки у визначений час була Пустомитівська районна державна адміністрація, правонаступником якої є Львівська районна державна адміністрація, тому Оброшинська територіальна громада Львівського району Львівської області не є належним позивачем у даній справі за позовом прокурора. Однак мова мала йти про відсутність порушеного права, а не про застосування концепції "неналежний відповідач" для відмови у задоволенні позову.
17. Додатково апеляційний суд посилається на те, що у іншій судовій справі № 450/66/13 за позовом Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Оброшинської територіальної громади Львівського району Львівської області до ОСОБА_1, з участю третіх осіб: Львівської районної державної адміністрації Львівської області, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки (іншої) рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі від 31 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
18. Постановою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у справі № 450/66/13 апеляційна скарга ОСОБА_6 залишена без задоволення, а апеляційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволена частково: рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2021 року змінене в частині мотивів відмови у задоволенні позову з викладенням їх у редакції постанови апеляційного суду; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
19. Ухвалою Верховоного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, оскільки вирішуючи питання правомірності звернення Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Оброшинської територіальної громади Львівського району Львівської області до суду з відповідним позовом, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про недоведеність прокурором порушеного права чи інтересу позивача (в інтересах якого діє прокурор) - як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядником спірної земельної ділянки була Пустомитівська районна державна адміністрація, правонаступником якої є Львівська районна державна адміністрація
20. Резюмуючи своє судове рішення суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові з процесуальних підстав, безпідставно вдався до аналізу матеріальних правовідносин, зокрема оцінки обставин, за яких спірна земельна ділянка перейшла у власність відповідачки, фактично до з`ясування питань, вирішення яких необхідне при розгляді справи по суті.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21. 26 липня 2002 року був виготовлений паспорт ставка № 63, згідно із яким у селі Оброшино (Пустомитівський район Львівської області) в басейні річки Ставчанка знаходиться ставок площею 1,9 га, користувачем та балансоутримувачем якого є Відкрите акціонерне товариство "Львівсільбуд" (далі - ВАТ "Львівсільбуд").
22. Рішеннями Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12 січня 2005 року № № 190, 191, 192, 193 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 безкоштовно передані у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 6,4842 га.
23. У травні 2009 року на підставі вказаних рішень Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, загальна площа яких становить 6,4842 га.
24. На підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29 травня 2009 року № 517 та № 522 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 земельні ділянки площами 1,0000 га (кадастровий номер 4623684900:01:003:0259) та 1,4842 га (кадастровий номер 4623684900:01:003:0260) відповідно.
25. У результаті об`єднання цих земельних ділянок утворено земельну ділянку площею 2,4842 га (кадастровий номер 4623684900:01:003:0278) та видано ОСОБА_1 державний акт від 15 червня 2009 року Серії ЯЕ № 559325.
26. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2021 року (справа № 1316/4136/12), яка набрала законної сили 22 червня 2021 року, підтверджений факт вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III (в актуальній редакції далі - КК України), але він звільнений від кримінальної відповідальності на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності). Ця кримінальна справа закрита.
27. Із змісту зазначеної постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2021 року випливає, що ОСОБА_4, перебуваючи протягом 1998-2006 років на посаді сільського голови Оброшинської сільської ради Пустомитівського району, знаючи, що на земельній ділянці громади знаходяться водні об`єкти і вона не може передаватися у приватну власність, виготовив, склав, підписав, скріпив гербовою печаткою Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та видав завідомо неправдиві рішення Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12 січня 2005 року № № 190, 191, 192, 193, згідно із якими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 безкоштовно передані у приватну власність із земель місцевої громади земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 6,4842 га.
28. Відповідно до листа Дублянського управління водного господарства Львівського обласного управління водних об`єктів від 08 червня 2012 року № 141, на земельній ділянці в селі Оброшино, яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5, знаходиться водний об`єкт (ставок) площею 1,9 га. Даний об`єкт є водним об`єктом загальнодержавного значення та використовувався трестом "Львівсільбуд" для риборозведення.
29. У матеріалах цієї справи відсутнє викопіювання розміщення ставка, яке зазначене як додаток до вище вказаного листа Дублянського управління водного господарства Львівського обласного управління водних об`єктів від 08 червня 2012 року № 141.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30. У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, у якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
31. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року задоволене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження відповідних судових рішень - поновлений цей строк, відкрите касаційне провадження у справі.
32. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 рокусправа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
33. 13 червня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
34. З урахуванням змісту касаційної скарги прокурор оскаржує зазначені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України).
35. Апеляційний суд проігнорував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 922/2222/17, у якій прокурор звертався до суду з позовом в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації оскаржуючи рішення сільської ради щодо передачі в оренду земель під водним об`єктом, які знаходяться у межах цього села. Верховний Суд підтримав суди попередніх інстанцій у висновку, що в силу існуючих законодавчих положень державою фактично делеговані повноваження органам місцевого самоврядування до моменту розмежування земель державної і комунальної власності щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці - земельною ділянкою, яка розташована в межах села на території конкретної сільської ради та належить до земель водного фонду.
36. Те, що землями водного фонду, які розташовані на території населених пунктів, можуть розпоряджатися місцеві ради як комунальної власністю випливає також з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 361/3579/18.
37. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
38. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
39. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
40. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частини перша, друга та четверта статті 41 Конституції України).
41. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
42. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України (згідно із частинами третьою та четвертою статті 56 ЦПК України).
43. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
44. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
45. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).
46. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).
47. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша статті 81 ЦПК України).
48. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
49. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
50. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша та друга статті 367 ЦПК України).
51. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частини перша та друга статті 372 ЦПК України).
52. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
53. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
54. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).
55. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (частина друга статті 324 ЦК України).
56. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (частина друга статті 325 ЦК України).
57. Стаття 326 ЦК України регулює поняття державної власності, статті 327 ЦК України - комунальної.
58. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
59. Стаття 330 ЦК України присвячена набуттю добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права. Статті 387 та 388 ЦК України регулюють право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та на витребування майна від добросовісного набувача відповідно. А стаття 391 ЦК України присвячена захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.
60. Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт) (абзац дванадцять частини першої статті 1 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР (у актуальній редакції далі - ВК України).
61. Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів (абзац тридцять п`ятий частини першої статті 1 ВК України).
62. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (стаття 4 ВК України).
63. Згідно із частиною першою статті 5 ВК України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.