ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/6915/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників сторін за первісним позовом:
позивача - Головацький О. С., Дусановський С. К.,
відповідача - Суденко Р. В.,
третіх осіб - Харчук Р. І., Кустова Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Андрієнко В. В., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 (суддя Гумега О. В.) у справі
за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про стягнення 6 785 342,57 Євро, що еквівалентно 200 028 499,50 грн,
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"
про визнання недійсною банківської гарантії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2019 року Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - Департамент автомобільних доріг) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", банк) про стягнення 6 785 342,57 Євро.
На обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що банк видав Департаменту автомобільних доріг гарантію за вимогою на суму 6 785 342,57 Євро у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "ШБ "Альтком", боржник) зобов`язань за укладеним із Департаментом автомобільних доріг контрактом від 12.12.2013 № EWHG/CW/ICB-01 (далі - контракт від 12.12.2013). У зв`язку з достроковим розірванням вказаного контракту Департамент автомобільних доріг звернувся до банку з вимогою про виплату гарантії, яка була відхилена останнім. За доводами позивача відповідно до умов гарантії вона підлягає безумовному виконанню банком, для чого достатньо факту звернення бенефіціара з вимогою, оформленою відповідно до умов гарантії. При цьому всі підстави для відхилення вимоги мали бути вказані банком у першій відмові від виконання гарантії, що прямо передбачено Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою Міжнародної торговельної палати у редакції 2010 року, публікація № 758 (далі - Уніфіковані правила № 758). У період із 14.12.2017 по 07.03.2019 банк сім разів відхиляв вимоги Департаменту автомобільних доріг щодо виконання гарантії, при цьому кожного разу вказував нові підстави для відхилення вимоги. З огляду на наведене, позивач стверджує, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" безпідставно ухиляється від виконання зобов`язань за гарантією, чим порушує права позивача.
1.2. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Департамент не підтвердив порушення божником зобов`язань за контрактом від 12.12.2013, а отже і наявність підстав для виконання гарантії.
1.3. ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", у свою чергу, звернулося до суду першої інстанції із зустрічним позовом про визнання недійсною гарантії від 11.12.2013, виданої банком на користь Департаменту автомобільних доріг (бенефіціару).
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що гарантія видана до дати укладення контракту 12.12.2013, тобто без існування основного зобов`язання та не містить усіх обов`язкових реквізитів (місце видачі гарантії, дата договору, назва принципала, назва банку бенефіціара та умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії), визначених постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" (далі - Положення № 639 в редакції, чинній до 25.01.2018), тому не відповідає вимогам законодавства.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, первісний позов задоволено, стягнуто з банку на користь Департаменту автомобільних доріг 6 785 342, 57 Євро. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій констатували наявність у банку безвідкличного зобов`язання у разі отримання письмової вимоги від бенефіціара сплатити останньому суму гарантійного платежу без подання будь-яких інших підтверджуючих документів невиконання основного зобов`язання, що безпосередньо вбачається зі змісту гарантії. З огляду на положення статті 24 Уніфікованих правил № 578, які є обов`язковими для сторін в силу прямої вказівки на застосування таких правил у тексті гарантії, банк у першій відмові від виконання гарантії вказав єдину підставу неналежності вимоги бенефіціара - використання факсимільного відтворення підпису, чим позбавив себе права відхиляти подальші вимоги бенефіціара з інших підстав.
Щодо зустрічного позову, то гарантія містить необхідні реквізити, передбачені як Положенням № 639, так і Уніфікованими правилами № 758, а з огляду на незалежність гарантії від основного зобов`язання її видача до дати укладення основного договору не має наслідком недійсність такого правочину, оскільки відповідальність гаранта настає виключно за наслідком порушення умов укладеного контракту.
2.3. Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у цій справі в частині розгляду первісного позову Департаменту автомобільних доріг до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро, а справу в частині розгляду первісного позову направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв`язку із допущеною судами попередніх інстанцій неповнотою судового дослідження.
В частині відмови у зустрічному позові, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для визнання банківської гарантії недійсною, які визнав законними та обґрунтованими.
2.4. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у задоволенні позову Департаменту автомобільних доріг відмовлено повністю.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про неефективність такого способу захисту у спірних правовідносинах як стягнення коштів, зважаючи на розпочату щодо банку процедуру ліквідації.
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 вказане рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Департамент автомобільних доріг подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Підставою подання касаційної скарги скаржник визначає пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Скаржник наголошує на тому що, практика Верховного Суду, на яку послалися суди, є нерелевантною до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, адже у всіх вказаних судами справах, позивачі звертались з позовом до суду вже після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації, натомість позов у цій справі було подано у травні 2019 року, а процедура ліквідації банку була розпочата у 2022 році.
Зокрема, скаржник стверджує про помилковість висновку судів про обрання позивачем неефективного способу захисту після запровадження в банку ліквідаційної процедури; зазначає, що у разі задоволення позову у цій справі та після набрання рішенням суду законної сили, вимоги позивача мають бути внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а задоволення вимог позивача буде здійснюватися у ліквідаційній процедурі, що повністю узгоджується з нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Водночас скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема невиконання обов`язкових вказівок Верховного Суду у постанові від 13.10.2021 у цій справі, якою справа направлялася на новий розгляд в частині вимог первісного позову, а саме щодо оцінки доказів настання гарантійного випадку.
3.2. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому фонд просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
3.3. Водночас від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту автомобільних доріг на судові рішення у цій справі, оскільки Верховний Суд вже викладав правові висновки у справах з подібними правовідносинами.
3.4. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.5. ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку у відзиві на касаційну скаргу також проти її доводів заперечило, просило відмовити у її задоволенні, залишити без мін оскаржені судові рішення та закрити касаційне провадження, відкрите з підстави, визначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 провадження у цій справі зупинялося до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/17772/20.
Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2024 поновлено провадження у цій справі із визначенням дати судового засідання 25.06.2024.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 12.12.2013 між Департаментом автомобільних доріг (замовник) і ТОВ "ШБ "Альтком" (підрядник) укладено контракт № EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500.
Відповідно до пункту 4.2 цього контракту підрядник отримує (за свій рахунок) забезпечення виконання контракту для належного виконання зобов`язань на суму, зазначену у відомостях про контракт, та у валюті(-ах) контракту або у вільно конвертованій валюті, прийнятій для замовника. Якщо сума не вказана у відомостях про контракт, цей пункт не застосовується. Підрядник надає забезпечення виконання контракту замовнику протягом 28 днів після отримання листа про прийняття і надсилає копію інженеру. Забезпечення виконання контракту видається банком або фінансовою установою, що мають високу репутацію, обраними підрядником, і складається за формою, та додається до спеціальних умов, як передбачено замовником у відомостях про контракт, або в іншій формі, затвердженій замовником.
11.12.2013 банк (гарант) видав Департаменту автомобільних доріг (бенефіціару) гарантію за вимогою № GА/13/2103/SS зі строком дії до 24.01.2018 на забезпечення виконання підрядником зобовязань за контрактом від 12.12.2013 (далі - гарантія).
У подальшому банк продовжив строк дії гарантії до 24.07.2019.
Відповідно до умов гарантії гарант безвідклично зобов`язується виплатити бенефіціару (Департаменту автомобільних доріг) у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро (3 392 671,29 Євро) та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі, така сума підлягає сплаті у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується ціна контракту, після одержання банком належної вимоги бенефіціара, що підтверджується заявою бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що підтверджує або ідентифікує вимогу про те, що принципал порушив своє(ї) зобов`язання за контрактом, при цьому бенефіціар не зобов`язаний доводити чи обґрунтовувати свою вимогу або зазначені в ній суми. Ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами № 758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.
06.12.2017 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою про виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро, посилаючись на дострокове розірвання контракту від 12.12.2013, відповідно до повідомлення замовника у листі від 18.07.2017 № 2-07/7574 про припинення контракту, яке мотивовано невиконанням підрядником робіт відповідно до умов такого контракту. 30.10.2017 замовник надіслав підряднику засвідчений інвойс про припинення/завершення інженером, із вимогою до підрядника (боржника) здійснити платіж протягом 28 днів після отримання інвойсу.
Проте у задоволенні цієї вимоги гарант відмовив (повідомлення від 14.12.2017) з посиланням на використання факсимільного відтворення підпису при оформленні вимоги.
27.12.2017 бенефіціар повторно направив гаранту вимогу щодо виконання гарантії на загальну суму 6 785 342,57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи бенефіціара, у задоволенні якої 09.01.2018 було відмовлено з посиланням на відсутність доказів у підтвердження повноважень особи, яка підписала вимогу.
02.02.2018 бенефіціар направив наступну вимогу щодо виконання банківської гарантії, яка супроводжувалась документами, що підтверджували повноваження особи, яка її підписала, представництво бенефіціара та автентичність підпису, у задоволенні якої банк також відмовив згідно з повідомленням 12.02.2018, посилаючись та те, що сума, яку вимагає бенефіціар, не відповідає сумі, що може вимагатися за банківською гарантією.
У подальшому у період із березня 2018 року по березень 2019 року банк ще декілька разів відхиляв вимоги бенефіціара, мотивуючи такі відмови неможливістю обрахувати загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою.
4.4. Предметом позову у справі є вимога Департаменту автомобільних доріг до банку про стягнення 6 785 342,57 Євро суми гарантії.
4.5. За результатами нового розгляду справи, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зважаючи на розпочату щодо банку процедуру ліквідації, визнав неефективним у спірних правовідносинах зазначений спосіб захисту у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.
4.6. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено), покладається на скаржника.
4.7. Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилався на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, із цієї підстави було відкрито касаційне провадження у цій справі.
4.8. Між тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.