ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 638/161/22
провадження № 61-4022 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Мирошниченко Максим Петрович,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова допомога", товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс",
третя особа - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мирошниченка Максима Петровича, на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 26 жовтня 2023 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) звернулася до суду
з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова допомога" (далі - ТОВ "Манівео Швидка Фінансова допомога"), товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (далі - ТОВ "Таліон Плюс"), третя особа - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 05 червня 2021 року їй стало відомо, що з її банківської картки, відкритої в АТ КБ "ПриватБанк", відбулося несанкціоноване списання грошових коштів. При цьому невідомими їй особами змінено її фінансовий номер/номер мобільного телефону, за допомогою якого вона мала доступ до інтернет-банкінгу "Приват24".
З приводу вказаного факту вона звернулася до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину, за якою 08 червня 2021 року було відкрито кримінальне провадження № 12021226240000755 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (шахрайство).
У подальшому було з`ясовано, що відбулося зняття готівки та виконано онлайн сплату за товари та послуги за межами міста Харкова, де вона проживає.
Крім того, вона отримала вимогу ТОВ "Таліон Плюс" МВ760753637 від 28 червня 2021 року про сплату заборгованості за кредитним договором, з якої їй стало відомо про те, що між нею та ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" було укладено кредитний договір № 760753637, заборгованість за яким станом
на 28 червня 2021 року становила 11 062,50 грн. Право вимоги за цим кредитним договором ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс".
Позивач указувала, що вона не укладала договори з ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога", не брала у нього в кредит грошові кошти. Вважала,
що невідомі їй особи, незаконно використовуючи її особисті дані, окрім списання грошових коштів, шахрайським шляхом, здійснили й оформлення вказаного кредиту.
Нею встановлено, що 05 червня 2021 року о 22:53:31 із використанням мережі Інтернет ОСОБА_3 (її дошлюбне прізвище) направила товариству заявку
на отримання грошових коштів у кредит. При оформленні відповідного договору використовувалася ІР-адреса ( НОМЕР_1 ), яка знаходиться у селищі Петриківка Дніпропетровській області, тобто поза межами Харківської області. Це свідчить, що заявка на отримання кредиту подана не нею, а іншої особою.
При цьому зняття готівки у місті Дніпрі було здійснено невстановленою особою,
що підтверджується фотознімком із банкомату, який надано службою безпеки банку. Інші операції з її банківською карткою були здійснені за межами Харківської області. Лише поповнення картки готівкою через термінал у місті Харкові було здійснено нею особисто, після чого вона дізналася про заміну фінансового номеру телефону та не змогла увійти до інтернет-банкінгу.
Зазначала, що номер банківської карти, який вказаний для отримання кредитних коштів, належить їй, проте вона втратила доступ до свого інтернет-банкінгу "Приват24", оскільки невстановленими особами було змінено фінансовий номер для доступу. Ці особи шахрайським шляхом отримали її особисту інформацію
та здійснили оформлення кредитного договору, отримали кредитні грошові кошти від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір кредитної лінії від 05 червня 2021 року № 760753637, укладений від її імені
з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний позивачем кредитний договір укладено відповідно до вимог законів України: "Про електронну комерцію" та "Про захист прав споживачів", порядок надання та обсяг наданої інформації відповідають положенням Закону України "Про фінансові послуги
та державне регулювання ринків фінансових послуг". Тому відсутні правові підстави для визнання недійсним кредитного договору, як і окремих його положень.
Без відповідних свідомих дій з боку позивача укладення цього договору було
б неможливе. Право вимоги за договором кредитної лінії відступлено на підставі відповідного договору факторингу ТОВ "Таліон Плюс", про що позивача було повідомлено.
Крім того, наявність відкритого кримінального провадження за заявою позивача за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство) (№ 12021226240000755) не є безумовним доказом тих обставин, на які позивач посилається у позові
як на підставу для задоволення своїх вимог. Вирок у вказаному кримінальному провадженні відсутній.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильні висновки по суті спору, так як оспорюваний позивачем кредитний договір укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12
Закону України "Про електронну комерцію" та не порушує норми Закону України "Про захист прав споживачів".
ОСОБА_1 не довела, що кредитний договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок та відповідну банківську картку,
що їй не належить. При цьому позивачем не спростовану відомості, зазначені
в анкеті-заяві, яка сформована при укладенні кредитного договору, не надано доказів, що такі відомості не відповідають дійсності.
Факт того, що зняття готівки та оформлення кредиту відбувалося в іншій області
не є безумовним доказом того, що оспорюваний правочин укладено іншою особою. При цьому кредитні грошові кошти перераховувалися на платіжну картку, відкриту позивачем в АТ КБ "ПриватБанк".
Суд апеляційної інстанції врахував відповідні правові позиції Верховного Суду
у даній категорії справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мирошниченко М. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження
у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 27 березня 2024 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга представника позивача мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про відмову у задоволенні позову, неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права
й не врахували правові позиції Верховного Суду.
Суди попередніх інстанції формально послалися на норми матеріального права,
які регулюють спірні правовідносини. Судові рішення зводяться до цитувань норм законодавства.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (ухвала від 14 березня 2023 року). Позивач не міг сам отримати відповідну інформацію, так як вона містить конфіденційну інформацію
та є банківською таємницею. Апеляційний суд не надав оцінку доводам апеляційної скарги у цій частині, не відреагував на прохання розглянути
це клопотання, не перевірив наявні у справі докази, не надав їм правову оцінку.
Оспорюваний правочин укладено поза межами міста Харкова, операції по картці здійснювалися в різних місцях, а зняття готівки з банківської картки позивача здійснювалося у місті Дніпрі, що, на думку заявника касаційної скарги, вказує
на недійсність кредитного договору укладеного в електронній формі.
При цьому номером мобільного телефону, за допомогою якою заповнено анкету
та отримано кредитні кошти, станом на 05 червня 2021 року позивач
не користувалася, він не був прив`язаний до її паспортних даних. ОСОБА_1
не користувалася кредитними коштами, які надійшли на її рахунок, так як не мала доступу до них.
Вважає, що оскільки оспорюваний кредитний договір укладено шахрайським способом, без волі ОСОБА_1, тому він взагалі є неукладеним.
Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу
У квітні 2024 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" подало
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оспорюваний позивачем кредитний договір підписаний сторонами у встановлений законодавством спосіб щодо укладення правочинів в електронній формі,
що узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду. Товариство здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням договору. Посилання позивача про те, що при оформленні відповідного договору використовувалася ІР-адреса, яка знаходиться поза межами Харківської області,
є припущеннями.
Відкрите кримінальне провадження за заявою позивача вказує лише на те,
що стороння особа заволоділа її грошовими коштами й не доводить факт
неукладення позивачем кредитного договору. Факт того, що договір укладено іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними позичальника, не доведено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 червня 2021 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було укладено договір кредитної лінії № 760753637, за яким позичальнику надано позику в сумі 7 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами (а. с. 51-56, т. 1).
Відповідно до пункту 1.7 договору кредитна лінія надається строком
на 09 (дев`ять) днів від дати отримання кредиту позичальником.
Позика надається позичальнику виключно за допомогою вебсайту (https://moneyveo.ua/ru/confudentiality/creditrules), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, строком на 30 календарних днів.
Грошові кошти перераховувалися на платіжну картку ОСОБА_4, відкриту в АТ "ПриватБанк".
20 липня 2021 року право вимоги за договором кредитної лінії ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (а. с. 72, т. 1).
07 червня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до правоохоронного органу із заявою про вчинення шахрайських дій, в якій вказала, що 05 червня 2021 року невстановлена особа заволоділа її грошовими коштами у розмірі 40 000,00 гр
та 98,00 Євро.
08 червня 2021 року за вказаною заявою ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), номер кримінального провадження 12021226240000755 (а. с. 36, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мирошниченка М. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до відповідачів про визнання недійсним правочину, який обґрунтовано тим, що вона не підписувала із товариством в електронній формі відповідний кредитний договір.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,
які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203
цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований
на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений
у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису
за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається
у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства,
або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).