П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 2-а-460/08/2704
Провадження № 11-174зва23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2012 (судді Амєлін С. Є., Гаманко О. І., Юрченко В. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя, Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, процесуальним правонаступником якої є Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про скасування судового рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України,
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. 10.12.2007 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя (далі - КДКА), Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (далі - ВККА), у якій (з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог) просив:
- визнати незаконними дії Дисциплінарної палати КДКА та ВККА щодо притягнення його, адвоката ОСОБА_1., до дисциплінарної відповідальності;
- скасувати рішення Дисциплінарної палати КДКА від 20.11.2007 та рішення ВККА від 21.03.2008 щодо притягнення його, адвоката ОСОБА_1., до дисциплінарної відповідальності;
- припинити дисциплінарне провадження по справі № 01 щодо ОСОБА_1 .
1.2. На обґрунтування позову зазначив, що Дисциплінарна палата КДКА прийняла рішення про притягнення його, адвоката ОСОБА_1., до дисциплінарної відповідальності, оголосивши про попередження, з пропуском строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановленого пунктом 34 Положення про КДКА, затвердженого Указом Президента України від 05.05.1993 № 155/93 (Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 31.10.2012 № 620/2012). Позивач зазначив, що згідно з пунктом 34 цього Положення дисциплінарне стягнення до адвоката не може бути накладено пізніше, як через шість місяців з дня вчинення проступку. КДКА поставила йому за провину вступ у кримінальну справу для захисту прав та інтересів ОСОБА_2 з порушенням вимог статті 47 Кримінально-процесуального кодексу України, неналежне здійснення захисту під час досудового слідства. Враховуючи, що він брав участь у зазначеній кримінальній справі з 31.12.2003 по лютий 2004 року, граничний строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за ймовірний проступок збіг у серпні 2004 року.
1.3. Також позивач доводить, що рішення ВККА від 21.03.2008 [цим рішенням скасовано рішення Дисциплінарної палати КДКА від 20.11.2007, притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (за грубе порушення статті 7 Закону України "Про адвокатуру", статей 15-17 Правил адвокатської етики, присяги адвоката)] є незаконним з підстав, які він зазначив щодо рішення Дисциплінарної палати КДКА від 20.11.2007 (пункт 1.2 цієї постанови).
1.4. Крім того, позивач стверджує, що рішення ВККА від 21.03.2008 прийнято без його участі, чим порушено його право на надання пояснень та заперечень по суті справи.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Нахімовський районний суд міста Севастополя ухвалою від 26.12.2008 (в суді першої інстанції справа № 2а-460/08), яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 (в суді апеляційної інстанції справа № 2-а-460/08/2704), закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV), відповідно до якого суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
2.2. Закриваючи провадження у справі № 2а-460/08, Нахімовський районний суд міста Севастополя зазначив, що ухвалою цього ж суду від 21.04.2008 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за позовом до цих же відповідачів та з такими ж позовними вимогами з підстави, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд, погоджуючись із підставами закриття провадження у справі, зазначеними в ухвалі суду першої інстанції, в ухвалі від 14.06.2011 вказав, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до цих же відповідачів та з такими ж позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
2.3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.04.2012 (в суді касаційної інстанції справа № К/9991/38555/11) скасував ухвалу Нахімовського районного суду міста Севастополя від 26.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 і закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС (у зазначеній вище редакції), згідно з яким суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
2.4. Вищий адміністративний суд України, закриваючи провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС, виходив з того, що позивач не є особою, яка проходить публічну службу, а відповідачі не є суб`єктами владних повноважень у розумінні норм КАС, у зв`язку із чим справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вищий адміністративний суд України виснував, що ця справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
2.5. Ухвалою від 19.06.2012 Вищий адміністративний суд України відмовив ОСОБА_1 в допуску до провадження Верховного Суду України цієї справи.
3. Короткий зміст та обґрунтування наведених у заяві вимог
3.1. Адвокат Заєць С. А. від імені позивача ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2012 в адміністративній справі № 2-а-460/08/2704 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС, а саме: у зв`язку зі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
3.2. Обґрунтовуючи підставу для перегляду судового рішення, позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі "Копчинський проти України" (заява № 65647/12), яке набуло статусу остаточного 12.10.2023, в якому Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки як найвищий суд у системі адміністративного судочинства, так і найвищий суд у системі цивільного судочинства закрили провадження у справі позивача без розгляду його вимог по суті. Суд виснував, що така ситуація становить відмову в правосудді, що порушує право заявника на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.
3.3. Позивач у заяві зазначає, що ЄСПЛ в рішенні, ухваленому за його заявою, не зробив висновку, в порядку якого саме судочинства (адміністративного чи цивільного) мають бути розглянуті його позовні вимоги, вказавши, що це питання належить до свободи розсуду держави. На думку позивача, враховуючи встановлені Судом порушення його прав, ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.04.2012 у справі № 2-а-460/08/2704 підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення - про передачу справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
4. Рух заяви про перегляд судового рішення
4.1. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 30.11.2023 відкрила провадження за виключними обставинами у цій справі, замінила відповідача у справі (ВККА) його правонаступником - Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (далі - ВКДКА), витребувала справу № 2а-460/08 (у суді апеляційної інстанції № 2-а-460/08/2704) із Київського районного суду міста Одеси, якому, ураховуючи неможливість здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розташованими на тимчасово окупованих територіях, відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 05.07.2023 № 36/0/9-22 визначена територіальна підсудність справ (окрім кримінальних проваджень), що були підсудні Нахімовському районному суду міста Севастополя, та копію рішення ЄСПЛ від 12.10.2023 у справі "Копчинський проти України" з його автентичним перекладом українською мовою від Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
4.2. 14.12.2023 до Великої Палати Верховного Суду з Міністерства юстиції України надійшла копія автентичного перекладу рішення ЄСПЛ від 12.10.2023 у справі "Копчинський проти України" (заява № 65647/12).
4.3. 19.01.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшов електронний лист № ЕП-144 з Київського районного суду міста Одеси про неможливість направлення матеріалів справи № 2а-460/08 (у суді апеляційної інстанції № 2-а-460/08/2704), оскільки ця справа, яка була у провадженні Нахімовського районного суду міста Севастополя, до Київського районного суду міста Одеси не була передана, доступу до автоматизованої системи документообігу Нахімовського районного суду міста Севастополя немає, відтак є підстави вважати, що провадження в зазначеній справі може бути втраченим.
4.4. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 24.01.2024 відновила втрачене провадження у справі № 2а-460/08 (в суді апеляційної інстанції № 2-а-460/08/2704), доручивши виконання цієї ухвали Київському районному суду міста Одеси.
4.5. Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 01.05.2024 частково відновив втрачене провадження у справі № 2а-460/08 (у суді апеляційної інстанції № 2-а-460/08/2704) в обсязі перелічених у цій ухвалі документів.
4.6. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 31.05.2024 призначила справу № 2-а-460/08/2704 до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позиція відповідачів щодо заяви позивача
5.1. КДКА та ВКДКА не реалізували право подати відзив на заяву ОСОБА_1 .
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду
6.1. Велика Палата Верховного Суду перевірила обґрунтованість наведених у заяві доводів і дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
6.3. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 363 КАС заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
6.4. Положеннями пункту 2 частини другої, частини третьої цієї статті встановлено, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами, передбаченими, зокрема пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС, може бути подана не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Цей строк не може бути поновлений.
6.5. Ураховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2012 за збігом строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 363 КАС, Велика Палата Верховного Суду насамперед має вирішити питання щодо застосування такого строку в цій справі.
6.6. Відповідно до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
6.7. Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).
6.8. Такі гарантії реалізуються, зокрема, шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема й у частинах першій та другій статті 6 КАС.
6.9. На підставі статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.
6.10. За статтею 41 Конвенції, якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або Протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
6.11. Перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, є одним із законодавчих механізмів забезпечення дієвості принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, а право особи на такий перегляд є невід`ємним складником права на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України.
6.12. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається насамперед усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.
6.13. 14.02.2024 Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку із ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.
6.14. Положеннями пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК, які визнані неконституційними, встановлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені. У свою чергу, пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 320 ГПК визначені підстави про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, аналогічні підставам, визначеним пунктами 2, 3 частини другої, частиною пʼятою статті 361 КАС.
6.15. Конституційний Суд України виснував, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК, які унеможливлюють перегляд судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду, та неможливість поновлення судом такого строку не забезпечують ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захисту та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, тому суперечать вимогам статті 3, частини першої статті 8, частини першої статті 9, частин першої, п`ятої статті 55 Конституції України.
6.16. Великою Палатою Верховного Суду ще до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(ІІ)/2024 вироблено механізм застосування норм процесуального законодавства, які встановлюють десятирічний строк звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
6.17. Так, у постанові від 07.07.2021 в адміністративній справі № 2-а-256/08 (провадження № 11-41зва21) Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію щодо застосування десятирічного строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки сплив установленого КАС строку на звернення із заявою не був пов`язаний із несвоєчасним вчиненням заявницею дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а був обумовлений тривалим розглядом справи ЄСПЛ, а встановлені ЄСПЛ [у рішенні у справі "Горяйнова проти України"] суттєві порушення національними судами процесуального права визнані Судом такими, що ставлять під серйозні сумніви результати оскаржуваного провадження на національному рівні (національні суди не розглянули більшість ключових питань, які стосувалися звільнення заявниці, якщо взагалі якесь із них), дійшла висновку про необхідність перегляду справи за виключними обставинами по суті та відсутність підстав для закриття провадження про перегляд за виключними обставинами постановлених у зазначеній справі судових рішень за заявою ОСОБА_3 .
6.18. У постанові від 23.11.2022 у справі № 2318/1249/2012(провадження № 14-96свц22) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність перегляду судових рішень після спливу десяти років із дня набрання ними законної сили, ураховуючи, насамперед, те, що ЄСПЛ у рішенні у справі "Жвавий проти України" констатував, що відновлення цивільного провадження було б найбільш належним способом відшкодування будь-якої матеріальної шкоди, завданої заявнику, з огляду на встановлене порушення статті 10 Конвенції.
6.19. Так само Велика Палата Верховного Суду застосувала диференційований підхід щодо строку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК, при розгляді заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2009 у справі № 4/333 за виключними обставинами (встановлення ЄСПЛ у рішенні від 15.09.2022 у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України" порушень Україною міжнародних зобов`язань при розгляді зазначеної господарської справи). Велика Палата Верховного Суду констатувала, що з огляду на дату прийняття ЄСПЛ рішення, пропуск десятирічного строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень не можна ставити у вину заявнику (Облспоживспілці) (ухвала Великої Палати від 12.09.2023 у справі № 4/333 (провадження № 12-13звг23).
6.20. Враховуючи напрацьовану Великою Палатою Верховного Суду практику застосування подібних положень процесуального законодавства (пункт 2 частини другої статті 363 КАС, пункт 2 частини другої статті 424 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 2 частини другої статті 321 ГПК), зважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(ІІ)/2024, а також беручи до уваги, що несприятливі наслідки для ОСОБА_1 від порушень, визнаних ЄСПЛ, мають місце і наразі, а строк, встановлений пунктом 2 частини другої статті 363 КАС заявник пропустив з незалежних від нього обставин, положення цього пункту та частини третьої зазначеної статті не підлягають застосуванню щодо його заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2012. Інше буде суперечити, зокрема частині п`ятій статті 55 Конституції України.
6.21. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
6.22. Матеріалами справи підтверджується, що 20.11.2007 КДКА за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_1 ухвалила рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження за несумлінне ставлення до виконання обов`язків по захисту прав і інтересів підзахисного в кримінальній справі. 21.03.2008 ВККА рішенням № V/3-61 скасувала рішення КДКА від 20.11.2007 та застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
6.23. ОСОБА_1 неодноразово звертався до судів адміністративної та цивільної юрисдикцій з позовами до КДКА та ВККА про оскарження ухвалених щодо нього рішень, на що звертає увагу й ЄСПЛ у рішенні "Копчинський проти України", проаналізувавши результат розгляду судами адміністративної та цивільної юрисдикцій справ за його зверненнями.
6.24. Щодо розгляду по суті вимог ОСОБА_1 судами адміністративної юрисдикції в рішенні "Копчинський проти України", зокрема, зазначено, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.04.2012 скасував ухвалу Нахімовського районного суду міста Севастополя від 26.12.2008 і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 [суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, закрив провадження в цій справі, оскільки 21.04.2008 він (суд першої інстанції) уже постановив ухвалу за ідентичним позовом ОСОБА_1 до тих же відповідачів] та закрив провадження, вказавши, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 19.06.2012 Вищий адміністративний суд України відмовив ОСОБА_1 в допуску до провадження Верховного Суду України.
6.25. Також у рішенні "Копчинський проти України" ЄСПЛ вказав на судові рішення судів цивільної юрисдикції, якими провадження у справах за позовами ОСОБА_1 до КДКА та ВККА було закрите з підстав, що такі позовні вимоги належать до предметної юрисдикції адміністративних судів (ухвала Верховного Суду України від 21.04.2010 та ухвала Ленінського районного суду міста Севастополя від 30.07.2010 (справа № 2-4607/2010); ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.09.2013).