ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 161/3997/21
провадження № 51-701км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_6 та
ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9, представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8, прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - ОСОБА_11 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився та зареєстрований у АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 2401 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Цим же вироком ОСОБА_9 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК на строк 4 роки, за ч. 4 ст. 185 КК (у редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII) - 6 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілих на відшкодування матеріальної шкоди: ОСОБА_10 - 436 568 грн, ОСОБА_12 - 148 232 грн.
Вирішено питання щодо арештованого майна, речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_9 винуватим у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також вчиненому повторно за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_9 15 вересня 2020 року близько 13 години,за попередньою змовою із невстановленою органом досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа до вхідних дверей, проник до приміщення квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_10 гроші та майно на загальну суму 441 568 грн, заподіявши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Також ОСОБА_9 12 листопада 2020 року, у період часу з 08 по 13 годину, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа до вхідних дверей, проник до приміщення квартири АДРЕСА_4, звідки таємно, повторно, викрав належні потерпілій ОСОБА_12 ювелірні вироби загальною вартістю 152 232 грн, заподіявши потерпілій майнову шкоду на вказану суму.
Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що він у грудні 2020 року (точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, у невстановленому органом досудового розслідування місці придбав бурштин, законність походження якого не підтверджувалася відповідними документами, масою 4585,35 г, вартістю 7812,58 грн, який зберігав у багажному відділенні автомобіля "BMW 320d", державний номерний знак НОМЕР_1, до 15 грудня 2020 року - до виявлення працівниками поліції під час перевезення у згаданому автомобілі ОСОБА_9 вказаного дорогоцінного каміння та його вилучення під час санкціонованого обшуку.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 січня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК до покарання, призначеного судом першої інстанції; за ч. 4 ст. 185 КК ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свою вимогу, скаржник зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту та у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин, установлених під час кримінального провадження. На переконання захисника обвинувачення ОСОБА_9 ґрунтується виключно на недопустимих доказах, зібраних органом досудового розслідування з істотним порушенням КПК, зокрема: постанова слідчого судді від 14 грудня 2020 року про надання дозволу на проведення обшуку ухвалена з порушенням ч. 6 ст. 107 КПК, без обов`язкового фіксування за допомогою технічних засобів; виявлені та вилучені під час проведення обшуку речі не були належним чином упаковані, що не виключало подальшого штучного створення доказів органом досудового розслідування; дактилоплівки з виявленими під час огляду місця події відбитками фрагментів сліду низу взуття мають ознаки фальсифікації; протокол огляду місця події від 12 листопада 2020 року не містить як інформації про залучення спеціаліста ОСОБА_13, так і його підпису, а також сумнівним є і зазначений у згаданому протоколі технічний засіб, на який було здійснено фотофіксацію вказаної слідчої дії; висновок трасологічної експертизи містить розбіжності щодо дати проведення огляду місця події по обох крадіжках; стороні захисту у порядку ст. 290 КПК не було відкрито речових доказів, більш того органом досудового розслідування було відмовлено у можливості ознайомитися із ними. Як зазначає касатор, про ці порушення було вказано в апеляційній скарзі сторони захисту та доповненні до неї, однак суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу, залишив зазначене поза увагою, не спростувавши викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту, й постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Крім того захисник зазначає, що потерпілий ОСОБА_10 повідомив апеляційному суду обставини, за яких у свідка ОСОБА_14 виникли сумніви щодо причетності ОСОБА_9 до вчинення крадіжки з квартири потерпілого, однак апеляційний суд без допиту вказаного свідка безпідставно визнав такі сумніви необґрунтованими.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через допущені цим судом істотні порушення КПК. Аргументуючи свою позицію представник зазначає, що під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_10 повідомив суду, що засуджений непричетний до вчинення крадіжки його майна, оскільки зі слів свідка ОСОБА_14 йому стало відомо, що той під час впізнання помилково вказав на ОСОБА_9 як на особу, котра вчинила злочин, так як останній візуально схожий на особу, яку свідок бачив на місці події. Проте апеляційний суд не дотримуючись стандарту доведення поза розумним сумнівом, у порушення вимог статей 94, 404, 409, 410 КПК, безпідставно визнав необґрунтованими посилання потерпілого на можливість допущення такої помилки.
У касаційній скарзі прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - ОСОБА_11 просить напідставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, скасуватиухвалуапеляційногосудущодо ОСОБА_9 і призначити новийрозглядуцьомусуді. Затвердженнямскаржника, апеляційнийсудповноюміроюневрахував, що засуджений у короткий проміжок часу вчинив ряд тяжких умисних корисливих злочинів, у результаті яких потерпілим було заподіяно шкоду, одному з яких - у великих розмірах, яка дотепер не відшкодована; засуджений не визнав своєї вини, не розкаявся. На думку сторони обвинувачення наведені в ухвалі апеляційного суду дані про особу ОСОБА_9 не давали підстав для призначення останньому за ч. 4 ст. 185 КК покарання, наближеного до мінімальної межі, встановленої в санкції зазначеної статті. Прокурор вважає оспорювану ухвалу такою, що не відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
Учасникамкримінальногопровадженнябулоналежнимчиномповідомленопродату, частамісцекасаційногорозгляду, клопотаньпройоговідкладеннядосудукасаційноїінстанціїненадходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисники у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційних скарг захисника і представника потерпілого та просили їх задовольнити; натомість, не погоджуючись з викладеними у касаційній скарзі прокурора обґрунтуваннями щодо м`якості призначеного засудженому покарання, вважали, що з урахуванням прохальної частини цієї скарги вона підлягає частковому задоволенню.
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та заперечив обґрунтованість касаційних вимог захисника і представника потерпілого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи, викладені у касаційних скаргах, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а скарги захисника та представника потерпілого слід задовольнити частково з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг, у яких не заперечуються правильність висновків суду щодо недоведеності вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2401 КК, та мотиви його виправдання.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, а при формуванні своєї позиції виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.