ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 577/362/23
провадження № 51-6649 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Сумського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200450001033, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 307, ст. 69, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді арешту на строк 5 місяців.
У вироку місцевий суд розподілив процесуальні витрати й вирішив долю речових доказів.
Сумський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив у цій частині новий вирок від 24 жовтня 2023 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а в решті вирок залишив без змін.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 15 грудня 2022 року близько 14:00, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, проходячи через авто-кооператив "Конотоп-Авіатор", діючи повторно, в умовах воєнного стану, діючи умисно, таємно викрав належні ОСОБА_7 кабелі електричного струму довжиною 5 і 4 м з гаражу № НОМЕР_1 загальною вартістю 365 грн.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить переглянути вирок апеляційного суду з огляду про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості. Вважає, що апеляційний суд, призначавши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, не врахував у повній мірі конкретних обставин кримінального провадження, зокрема незначну вартість викраденого майна, яке було повернуто потерпілому, а також встановлені судом першої інстанції пом`якшуючі покарання обставини і стан його здоров`я.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні, оскільки вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і кваліфікація вчиненого за ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, наведені засудженим у касаційній скарзі, про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність унаслідок незастосування положень ст. 69 КК України, що зумовило невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як передбачено ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за певні кримінальні правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Тобто призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Під час визначення поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають перебувати у зв`язку з метою кримінального правопорушення, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного.