ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 317/3756/19
провадження № 51-4608 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000441, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Суд ухвалив стягнути на користь ОСОБА_9 із ТОВ Страхова компанія "Кредо" 23 071 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю, а також із ОСОБА_8 - 130 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 28 вересня 2019 року близько 14:10, керуючи несправним автомобілем марки "Fiat Ducato" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по проїжджій частині автодороги Бориспіль - Дніпро -Запоріжжя - Маріуполь з м. Запоріжжя у м. Маріуполь в районі 507 кілометра + 100 м, діючи зі злочинною недбалістю, порушив п.п. 10.1, 11.3, 31.1, 31.4.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) і перед зміною напрямку руху вліво для обгону пасажирського автобуса, який рухався в попутному з ним напрямку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також у тому, що смуга зустрічного напрямку, на яку він буде виїжджати під час здійснення маневру обгону, є вільною від інших транспортних засобів на достатній для обгону відстані, змінив напрямок руху свого транспортного засобу вліво та виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-2102 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_10 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири вказаного автомобіля марки ВАЗ-2102 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загинули.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання, всупереч вимогам статей 50, 65 КК України не врахував повною мірою ступеня тяжкості кримінального правопорушення та його наслідків у вигляді смерті двох осіб, а також даних про особу засудженого, натомість орієнтувався переважно на думку потерпілої, у результаті чого призначив покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м`якості, а також безпідставно застосував положення ст. 75 КК України. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Засуджений ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_7 просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни як законну, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.
Представник потерпілої ОСОБА_6 вважав, що доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, щодо несправедливості призначеного ОСОБА_8 покарання, є слушними, тому зазначив, що слід задовольнити касаційну скаргу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що призвело до застосування невиправдано м`якого заходу примусу, необхідно зазначити таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати цим же вимогам, а також приписам ст. 419 КПК України, а саме містити аналіз усіх доводів, наведених в апеляційній скарзі, і вичерпну відповідь на кожен із них з посиланням на відповідну норму права. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке призводить до скасування судового рішення.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на указану мету й принципи справедливості, співмірності таіндивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ст. 75 КК України (у редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.