П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 243/535/23
провадження № 51-6000км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
адвоката ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вироки Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052510000032, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Барвінкового Харківської області, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, судимого за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області вироком від 11 липня 2023 року засудив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, за ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, а відповідно до ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК до покарання зарахував покарання, призначене за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року і за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
2. Строк відбування покарання суд ухвалив обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_6 на підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання строк попереднього ув?язнення з 09 січня 2023 року з розрахунку 1 день попереднього ув?язнення за 1 день позбавлення волі.
3. Також суд вирішив питання щодо судових витрат і речових доказів.
4. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я осіб, які зазнали нападу, вчиненому в умовах воєнного стану, та в придбанні, носінні й зберіганні бойового припаса без передбаченого законом дозволу.
5. Так, 09 січня 2023 року приблизно о 16:05 ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння підійшов до неповнолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, які перебували біля будинку АДРЕСА_1, та, погрожуючи осколковою ручною гранатою М-67 (за даними експертизи є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і належить до категорії бойових припасів), яку він придбав за не встановлених слідством обставин, зберігав і носив при собі без передбаченого законом дозволу, а крім того, застосовуючи до першого потерпілого насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, заволодів мобільним телефоном ОСОБА_8 "iPhone", грошима й іншим майном на суму 2814 грн, а також мобільним телефоном Гаврилюка Єгора "Techno" вартістю 1100 грн.
6. Дніпровський апеляційний суд 21 вересня 2023 року скасував вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК - покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим апеляційний суд визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна,яке є його власністю. А відповідно до ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК до покарання за цим вироком зарахував покарання, призначене за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року, і за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. У решті вирок щодо ОСОБА_6 апеляційний суд залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирокиСлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Твердить, що досудове розслідування й судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями процесуальних норм, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Указує, що в основу обвинувального вироку суд поклав неправдиві й суперечливі показання потерпілих і свідка, при цьому не взяв до уваги його власних показань, а також даних висновку експертизи про відсутність на вилученому в нього боєприпасі відбитків пальців його рук, що спростовує версію сторони обвинувачення про належність йому гранати та використання її як знаряддя злочину. Стверджує, що з помсти вирішив залякати неповнолітніх і продемонстрував їм запальничку; телефони та інше майно мав намір їм повернути наступного дня, а бойову гранату йому підкинули працівники правоохоронного органу. Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений посилається на те, що працівники поліції провели огляд його речей без участі понятих і в протоколі огляду та вилучення гранати замість підписів понятих стоять підписи самих потерпілих, які є зацікавленими особами, тому суд мав би визнати недопустимим доказом зазначений процесуальний документ і, як наслідок, перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 187 на ст. 186 КК. Зауважує, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам статей 370, 404 і 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог КПК і невідповідності його висновків про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 187 і 263 КК, фактичним обставинам справи, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційні скарги необґрунтованими. А отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Позиції інших учасників судового провадження
8. Засуджений ОСОБА_6 і його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили скасувати вироки Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
9. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга засудженого є необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
11. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
12. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
13. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
14. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
15. Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у вироку, крім іншого, мають бути наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 і ч. 1 ст. 263 КК, достатньо викладено у вироку.
16. Визнавши ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, районний суд дотримався вимог ст. 94 КПК і належним чином проаналізував показання самого засудженого, який, хоча й заперечував належність йому гранати і вчинення розбійного нападу з погрозою застосування небезпечного для життя і здоров`я потерпілих насильства, проте визнавав факт перебування в час та в місці вчинення злочинів, те, що підходив до потерпілих, заподіяв два удари ногою одному потерпілому і, повідомивши про те, що в нього граната, вимагав віддати все з кишень, що хлопці й зробили, а його через 1,5 години затримали працівники поліції та вилучили майно потерпілих і ручну гранату; показання потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6, демонструючи гранату, яку вони сприйняли як реальну загрозу, заволодів їхнім майном; показання свідка ОСОБА_12, яка підтвердила, що обвинувачений підбіг до її однокласників ОСОБА_8 і ОСОБА_9, дістав із кишені гранату, вдарив ОСОБА_13 по нозі, унаслідок чого хлопці віддали йому телефони і втекли; показання свідків - понятих ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які підтвердили, що під час затримання в обвинуваченого було вилучено предмет, схожий на гранату; дані слідчих експериментів, проведених за участю потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 і свідка ОСОБА_12, якими зафіксовано деталі злочинів, учинених засудженим 09 січня 2023 року; дані протоколів затримання, особистого обшуку та вилучення в ОСОБА_6 гранати, яка за даними експертного дослідження від 19 січня 2023 року № СЕ-19/125-23/457-ВТХ є наступальною осколковою ручною гранатою М-67, а саме вибуховим пристроєм промислового виготовлення, належить до категорії боєприпасів, придатним до вибуху; дані висновку експертизи від 07 лютого 2023 року № 321/е48 про те, що спричинене потерпілому ОСОБА_10 ушкодження є легким тілесним ушкодженням, механізм, локалізація та характер його утворення можливі за обставин, про які повідомив потерпілий; речові й інші докази в провадженні, оцінивши їх точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
17. Як правильно зазначив суд першої інстанції, показання потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в цілому є достовірними, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з іншими доказами у справі. Фактичні дані, отримані із зазначених джерел, відповідають за своїм змістом фактичним даним, зафіксованим у ході слідчих експериментів за їх участю, а також іншим наданим прокурором і дослідженим судом доказам, а саме даним протоколу огляду місця події, протоколів оглядів, протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка, висновкам експертів.
18. Також суд у сукупності з іншими доказами оцінив показання обвинуваченого, який твердив, що носив при собі не бойову гранату, а запальничку у формі гранати, і не демонстрував її потерпілим, а лише повідомив про її наявність, а також зауважив про те, що потерпілі, не маючи спеціальних знань у військовій справі, за зовнішнім виглядом предмета не могли визначити, чи є він бойовим припасом. Суд обґрунтовано визнав ці показання обвинуваченого суперечливими, недостовірними і наданими з метою ухилення від кримінальної відповідальності.