ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 523/19130/16-ц
провадження № 61-15353св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 :
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Пересипська (раніше - Суворовська) районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, - Одеська міська рада, обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник",
за позовом ОСОБА_3 :
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за зустрічним позовом:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2019 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
2. Позов ОСОБА_3 обґрунтований тим, що вона у 2000 році зі згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" (далі - ТОВ "Цемент") вселилась у кімнату НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Цей будинок знаходився на балансі Закритого акціонерного товариства "Одесацемент" (далі - ЗАТ "Одесацемент").
3. 06 березня 2000 року з адміністрацією ЗАТ "Одесацемент" нею була укладена угода № 2/06-0336-2000 найму вказаного приміщення на підставі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс" (далі - ТОВ "Сфінкс") на проживання ОСОБА_3 як співробітниці, згідно з листом
від 03 березня 2000 року за № 3/12.
4. Із 2001 до 2005 року вона працювала в ТОВ "Цемент" на посаді інженера, а 01 березня 2004 року уклала із ТОВ "Цемент" договір найму житлового приміщення, який відповідно до пунктів 11,12 вступає в силу
з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його фактичного виконання, якщо жодна зі сторін не вимагає припинення договору за 30 днів до кінця поточного року, цей договір вважається пролонгованим автоматично на наступний календарний рік.
5. Починаючи із 2000 року і дотепер вона проживає у кімнаті № НОМЕР_1 та сплачує комунальні послуги, а договір найму, який було укладено у 2004 році, не розірваний та не визнаний недійсним.
6. 13 січня 2010 році був створений обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник", який у січні 2010 року звернувся з позовом до
ТОВ "Цемент" про визнання права власності на будинок за адресою:
АДРЕСА_1 .
7. Постановою Господарського Суду Одеської області від 03 березня
2010 року визнано, що обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" набуває право власності на будівлю гуртожитку. Апеляційний господарський суд постановою від 04 червня 2014 року скасував рішення Господарського Суду від 03 березня 2010 року, ухваливши нове рішення про відмову в позові, зазначивши, що ОСОБА_3 фактично проживає у кімнаті № НОМЕР_1, а заявлені вимоги порушують її права як наймача цієї кімнати.
8. 28 липня 2016 року Одеська міська рада прийняла рішення № 231 про передачу КП "ЖКС "Пересипський" гуртожитків, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, корп. № 2), а отже наразі будинок АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності.
9. 11 січня 2018 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради уклала із нею договір найму.
10. Натомість обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" видав ордер № 5 на вселення у кімнату НОМЕР_4 ОСОБА_1, ОСОБА_2, які знаючі, що кімната НОМЕР_4 зайнята, зареєстрували своє місце проживання у кімнатах № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3 будинку № НОМЕР_2, корп.
АДРЕСА_3, без вселення.
11. У довідці (виписці з домової книги) зазначено, що ОСОБА_1
у кімнаті № НОМЕР_1 не проживає, а відповідно до штампу про реєстрацію у її паспорті зазначено, що вона зареєстрована у кімнаті
АДРЕСА_4 з 30 липня 2010 року.
12. 04 жовтня 2013 року ОСОБА_1 знявся з реєстрації у кімнаті № НОМЕР_3, та того ж дня реєструє своє місце проживання у кімнаті № НОМЕР_1, АДРЕСА_5 .
13. Також відповідно до штампу про реєстрацію у паспорті
ОСОБА_2 зазначено, що він зареєстрований у кімнаті № НОМЕР_3
з 20 листопада 2012 року, а 04 жовтня 2013 року знятий з реєстрації у кімнаті № НОМЕР_3 і того ж дня зареєстрований у кімнаті № НОМЕР_1, № НОМЕР_3.
14. ОСОБА_3 вважає, що оскільки ордер, виданий ОСОБА_1, ОСОБА_2 , діє протягом 30 днів, а вони за цим ордером у кімнату не вселились, тому втратили право користування жилим приміщенням, а отже відсутні підстави для їх реєстрації у кімнаті НОМЕР_4.
15. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування кімнатою № НОМЕР_1, яка знаходиться
у будинку АДРЕСА_1 з часу реєстрації місця проживання, а саме із 04 жовтня 2013 року, та зняти їх
з реєстраційного обліку за цією адресою.
16. У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду
із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виселення.
17. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 обґрунтований тим, що
29 серпня 2001 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу в ТОВ "Цемент".
18. У жовтні 2003 року ТОВ "Сфінкс" звернулось з проханням розмістити їх працівника в приміщенні, яке воно орендує, відповідно до листа
від 06 березня 2000 року.
19. 01 березня 2004 року було укладено договір найму житла між
ОСОБА_3 і ТОВ "Цемент" кімнати НОМЕР_4 у гуртожитку за адресою:
АДРЕСА_1, оскільки вона працювала на підприємстві.
20. 13 вересня 2005 року ОСОБА_3 була звільнена з ООО "Цемент" за власним бажанням, але кімнату у гуртожитку не звільнила.
21. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником будівлі гуртожитку є обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник", дата реєстрації 23 квітня 2010 року.
22. 30 вересня 2013 року обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" видав ОСОБА_1 та її родині, ордер № 5 на право зайняття кім. НОМЕР_4, НОМЕР_3 у гуртожитку, після чого вона та її син ОСОБА_2 були зареєстровані за вказаною адресою. Однак вселитися в кімнату НОМЕР_4 не мають можливості, оскільки її незаконно займає ОСОБА_3 .
23. Згідно з рішенням від 28 липня 2016 року № 231 гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, було передано КП "ЖКС "Пересипський", що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
24. Натепер будівля гуртожитку знаходиться у комунальній власності.
25. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року
у справі № 523/19455/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діяв
в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року у частині визнання ОСОБА_5 і ОСОБА_1 такими, що не набули та не мають права користування жилим приміщенням і реєстрації місця проживання було скасовано, а також відмовлено ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня
2014 року у частині визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення - змінено, викладено резолютивну частину рішення у цій частині у новій редакції: позов ОСОБА_3 до обслуговуючого кооперативу "Житлове об`єднання "Цементник",
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення - задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" від 21 вересня 2013 року, протокол № 6 у частині надання ОСОБА_1 права зайняття жилої площі 19,8+20,1 кв. м, кімнат № № НОМЕР_1, АДРЕСА_4 і визнати недійсним ордер від 30 вересня 2013 року, виданий обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" на ім`я ОСОБА_1 на право зайняття із сім`єю з 2 осіб жилої площі
19,8+20,1 кв. м кімнат № НОМЕР_4, НОМЕР_3 гуртожитку.
26. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 09 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року у справі № 523/19455/13-ц скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
27. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада
2015 року у справі № 523/19455/13-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_3 .
28. Враховуючи те, що пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня
2016 року № 207 (далі - Правила), передбачено виключний перелік рішень суду, які є підставою для реєстрації місця проживання, зокрема, рішення суду про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання, реєстрація місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6
від 12 серпня 2018 року проведена на підставі неналежних документів, та підлягає скасуванню.
29. Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради було укладено договір найму із ОСОБА_3 на житлове приміщення кімнати АДРЕСА_7, що складається з одної кімнати житловою площею 19,8 кв. м, з посиланням на розпорядження Суворовської адміністрації від 10 листопада 2014 року за № 522р, яке відсутнє у матеріалах справи.
30. Вважають, що якщо це розпорядження винесено відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року, то
ОСОБА_3 надала до Суворовської районної адміністрації рішення суду, яке було скасовано.
31. Згідно постанови Ради міністрів УССР від 03 червня 1986 року № 208 житлова площа в гуртожитках надається на підставі рішення про надання житлового приміщення адміністрацією підприємств, яке видає громадянину спеціальний ордер, що є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
32. Ордер ОСОБА_3 для вселення в житлове приміщення не надавався.
НОМЕР_3. Рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу "Житлове об`єднання "Цементник" від 21 серпня 2013 року ОСОБА_3,
у зв`язку із систематичним порушенням умов договору, було попереджено про виселення та відмовлено у задоволені її заяви про вступ в члени кооперативу. У зв`язку з цим, дія договору найму жилого приміщення, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Цемент", закінчилася 31 грудня 2013 року, тому пролонгація дії цього договору на 2014 рік не відповідає змісту договору.
34. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд виселити ОСОБА_3 з житлового приміщення за адресою:
АДРЕСА_6, без надання іншого житла.
35. У березні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеська міська рада, обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник", про визнання недійсним та розірвання договору найму жилого приміщення.
36. Позов обґрунтований тим, що 11 серпня 2018 року Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради з ОСОБА_3 укладено договір найму на житлове приміщення кімнати
АДРЕСА_7 , що складається з одної кімнати житловою площею 19,8 кв. м.
37. Вважають, що вказаний договір є недійсним, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення обслуговуючого кооперативу "Житлове об`єднання "Цементник" від 30 вересня 2013 року був виданий ордер на жилу площу, а ОСОБА_3 проживає в кімнаті № НОМЕР_1 без законних підстав.
38. Рішення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо укладення договору найму житлового приміщення із ОСОБА_3 прийняте з порушенням вимог статей 61, 128 ЖК України, та з порушенням вимог пункту 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки, пункту 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
39. У порушення вимог статті 58 ЖК України ордер ОСОБА_3 для вселення в житлове приміщення не надавався, тому підстав для вселення її
в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку не було.
40. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним та розірвати договір найму житлового приміщення кімнати № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11 серпня 2018 року Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради із ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
41. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня
2019 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 12 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним та розірвання договору найму житлового приміщення задоволено частково.
Визнано недійсним договір найму житла в будинках комунальної власності
від 11 січня 2018 року, укладений між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_3 щодо кімнати НОМЕР_4 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . У частині позовних вимог про розірвання договору найму житлового приміщення відмовлено.
У позові ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення задоволено. Виселено ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_4 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
42. Задовольняючи позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору найму житлового приміщення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що позивачі на підставі виданого 21 серпня 2013 року рішенням загальних зборів членів кооперативу "Цементник" ордеру № 5, який недійсним не визнавався, набули законне право на вселення до кімнати НОМЕР_4 гуртожитку, проте реалізувати таке право не змогли, оскільки у цій кімнаті проживала ОСОБА_3 на підставі пізніше укладеного договору найму житла від 11 січня 2018 року, яка не допускала їх до кімнати.
43. Оскільки договір найму визнано недійсним, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для його розірвання.
44. Задовольняючи позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що оскільки ОСОБА_3 проживає без законних підстав у кімнаті
АДРЕСА_7, то наявні підстави, передбачені статтею 116 ЖК України, для її виселення без надання іншого житлового приміщення. Також враховано, що вказана кімната не є єдиним житлом ОСОБА_3, оскільки їй належали на праві власності квартира АДРЕСА_8, та 140/1000 частин квартири АДРЕСА_9 .
45. Відмовляючи у позові ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважали, що ОСОБА_1
і ОСОБА_2 мають законне право на користування кімнатою № НОМЕР_1 гуртожитку на підставі наданого їм ордеру від 30 вересня 2013 року, проте не можуть вселитися у кімнату внаслідок протиправного зайняття її ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
46. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, а її позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
47. 24 жовтня 2023 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
48. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
49. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року клопотання
ОСОБА_3 про зупинення виконання судового рішення задоволено частково. Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2019 року в частині виселення ОСОБА_3 .
50. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
51. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 31 жовтня 2018 року
у справі № 753/12729/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 635/9536/14-ц,
від 11 квітня 2018 року у справі № 901/432/18 (провадження № 11-257заі18), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, Верховного Суду
від 12 жовтня 2020 року у справі № 686/27262/18, від 26 вересня 2018 року
у справі № 344/18741/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 521/7395/17, від 13 червня 2019 року у справі № 404/5256/16-ц, від 24 вересня 2020 року
у справі № 725/5098/17, від 06 лютого 2023 року у справі № 140/559/22,
від 04 липня 2018 року у справі № 686/11463/16-ц, Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 800/134/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
52. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 2 частини першої, пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
53. Зазначає, що 03 березня 2000 року за згодою ТОВ "Цемент", на балансі якого знаходився гуртожиток, вона вселилась у кімнату НОМЕР_4 цього гуртожитку, оскільки працювала в ТОВ "Цемент" на посаді інженера.
01 березня 2004 року між нею та TОВ"Цемент" укладено договір найму кімнати НОМЕР_4, який відповідно до пунктів 11, 12 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його фактичного виконання, якщо жодна зі сторін не вимагає його припинення за 30 днів до кінця поточного року, цей договір вважається пролонгованим автоматично на наступний календарний рік.
54. Із 2000 року вона проживає у спірній кімнаті та сплачує комунальні послуги, договір найму від 01 березня 2004 року не оспорений та не розірваний.
55. Додатково звертає увагу, що договір найму визнаний дійсним та безстроковим, при цьому посилається на постанову Вищого Господарського Суду України від 02 квітня 2014 року у справі № 20/5- 10-453; рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2014 року у справі
№ 523/18449/13-ц, яке набрало законної сили 16 червня 2014 року; постанову Одеського Апеляційного Господарського Суду від 04 червня 2014 року
у справі № 20/5-10-453, яка набрала законної сили 04 червня 2014 року; рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2015 року
у справі № 523/10769/14-ц, яке набрало законної сили 10 березня 2015 року.
56. Обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" створений деякими мешканцями гуртожитку 13 січня 2010 року, проте він не
є балансоутримувачем гуртожитку та вона не має із ним жодних правовідносин. Суди на вказане не звернули увагу, у зв`язку з чим неправильно встановили обставини справи.
57. Помилковим є висновок судів, що оскільки вона не отримувала ордер на вселення, а чинним на той час законодавством не було передбачало можливості укладення договору найму у гуртожитку, тому у неї не виникло право на проживання у гуртожитку. Вказаний висновок спростовано тим, що вона вселилася до спірної кімнати зі згоди балансоутримувача ТОВ "Цемент", з яким уклала договір найму 01 березня 2004 року.
58. Наразі гуртожиток перебуває у комунальній власності, а 11 січня
2018 року вона уклала договір найму із Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, що згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, є підставою для користування кімнатою в гуртожитку.
59. Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково витлумачили положення Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 та неправильно застосували статті 31, 52, 58, 59, 61, 127, 129, 132 ЖК України.
60. Висновки судів про те, що вона використала своє право на приватизацію житла, надане Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", тому не має права приватизувати кімнату НОМЕР_4
у гуртожитку є помилковими, оскільки її право на приватизацію житла
не є предметом розгляду цієї справи.
61. Вказує, що вона постійно проживає у спірній кімнаті та наразі нерухомого майна у власності не має.
62. Додатково звертає увагу, що не зверталась до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування та проживання у жилому приміщенні, а зверталась з вимогами про визнання їх такими, що не набули право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, саме, з підстав того, що обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" не набув статусу балансоутримувача спірного будинку, тому не мав законних підстав для видачі їм ордерів на житлові приміщення. Крім того, згідно з актами відповідачі із січня 2015 року взагалі не проживають у гуртожитку.
63. Також вказує, що апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2023 року протиправно відмовив їй у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за зустрічним позовом про виселення на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала справа № 523/18449/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення із кімнати НОМЕР_4 гуртожитку без надання іншого житлового приміщення,
у задоволенні якого було відмовлено рішенням суду від 03 червня 2014 року.
64. Також їй неодноразово було відмовлено у задоволенні клопотання про відвід судді Погорєлової С. О. від розгляду справи, незважаючи на те, що вказана суддя була головуючою при розгляді справи № 523/19455/13-ц та допустила порушення норм права, зокрема розглянула справу за відсутності ОСОБА_3 та її представника.
Інформація щодо подання відзиву на касаційну скаргу
65. У лютому 2024 року від Пересипської (раніше - Суворовської) районної адміністрації Одеської міської ради до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_3 , проте вказані в них доводи не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України, не надано документів, що підтверджують надіслання (надання) цих пояснень (відзиву) іншим учасникам справи.
Обставини справи, встановлені судами
66. Із 02 липня 2001 року до 03 березня 2010 року на балансі кооперативу "Цементник" знаходився гуртожиток, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
67. ОСОБА_3 працювала у кооперативі "Цементник" на посаді інженера з 29 серпня 2001 року та 13 вересня 2005 року була звільнена з роботи за власним бажанням.
68. 01 березня 2004 року між кооперативом "Цементник" та ОСОБА_3 був укладений договір найму житлового приміщення, відповідно до пункту 1 якого завод виділив наймачу кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку для проживання.
Згідно з пунктами 11, 12 вказаного договору найму жилого приміщення цей договір діє до моменту закінчення його виконання, а у разі, коли жодна
зі сторін не вимагає його припинення за 30 днів до кінця календарного року, то він вважається автоматично пролонгований на наступний календарний рік.
69. ОСОБА_3 проживає у гуртожитку без видачі ордеру.
70. 11 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернулась до кооперативу "Цементник" із заявою про вступ до кооперативу, проте рішенням загальних зборів членів кооперативу від 21 серпня 2013 року їй було відмовлено
у зв`язку із систематичною несплатою комунальних послуг та порушенням умов договору. Цим же рішенням ОСОБА_3 попереджено про виселення.
71. Судами встановлено, що згідно з довідкою КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" від 27 січня
2014 року у власності ОСОБА_3 перебувало інше житло у м. Одесі за адресами: АДРЕСА_10 (140/1000 частини) та
АДРЕСА_11 .
72. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у кімнаті № НОМЕР_3 вказаного гуртожитку та зареєстровані за цією ж адресою.
73. Рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу "Житлове об`єднання "Цементник" від 21 серпня 2013 року вирішено питання про надання ОСОБА_1 для проживання додаткової житлової площі - кімнати АДРЕСА_12 .
74. 30 вересня 2013 року обслуговуючий кооператив "Житлове об`єднання "Цементник" видало ОСОБА_1 на склад сім`ї із двох осіб ордер № 5 на право зайняття житлових кімнат НОМЕР_4 і НОМЕР_3 у гуртожитку.
75. Згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради