УХВАЛА
26 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 761/38813/21
Провадження № 14-76цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддівБанаська О. О.,Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2021 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що останній 22 жовтня 2020 року відповідач через портал Єдиний портал електронних послуг "Дія" подав заяву про надання йому статусу безробітного. У заяві зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи немає заробітку, інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію на пільгових умовах не отримує та не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства.
Наказом Шевченківської філії Київського міського центру зайнятості від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 29 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2021 року, як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу.
12 березня 2021 року Київський міський центр зайнятості склав Акт № 800 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-ІІІ), відповідно до якого ОСОБА_1 зареєстрований в Раді адвокатів Київської області з 21 вересня 2018 року та в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного мав право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.
09 квітня 2021 року Київський міський центр зайнятості наказом № НТ 210409 припинив реєстрацію відповідача як безробітного, у зв`язку із встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, зокрема наявності у нього свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю, а також припинив виплату йому допомоги. Крім того 25 березня 2021 року позивач прийняв рішення про повернення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 34 056,47 грн, про що відповідача було повідомлено, проте останній кошти в добровільному порядку не повернув.
Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 34 056,47 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на позивача, проте він не довів наявності таких обставин у цій справі. Натомість відповідно до наданої Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві довідки ОСОБА_1 за період часу 2020 рік - 3 квартал 2021 року не отримував доходів від адвокатської діяльності. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю та не отримував доходу від неї, що виключає можливість повернення нарахованого та виплаченого йому матеріального забезпечення як безробітному.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 34 056,47 грн та судовий збір у розмірі 5 675,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України. Положеннями статей 6, 12, 31, 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що право особи на зайняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на зайняття такою діяльністю. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2018 року (справа № 802/1206/17-а) та від 31 травня 2018 року (справа № 750/9213/16-ц).
ОСОБА_1 в період перебування на обліку як безробітний був зареєстрований в Раді адвокатів Київської області та мав право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. Інформації про реєстрацію зупинення або припинення вказаної діяльності ним не надано. Отже, ОСОБА_1 не скористався своїм правом і не зупинив дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю при поданні заяви про надання йому статусу безробітного, а тому не міг вважатися незайнятою особою та не мав права отримання допомоги по безробіттю.
16 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не приховував, що з 21 вересня 2018 року зареєстрований в раді адвокатів Київської області та має право на здійснення адвокатської діяльності. Ці дані також доступні у вільному доступі на відповідному сайті ради адвокатів регіону. Саме позивач був зобов`язаний перевірити відомості щодо відповідача перед призначенням допомоги по безробіттю, а фактичне призначення допомоги по безробіттю означає відповідність його всім критеріям, установлених законодавством для отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. При цьому, на переконання заявника, жоден документ чи опитувальник, який він заповнював при оформленні запиту на отримання статусу безробітного на порталі "Дія", не містив питання чи розділу щодо наявності чи відсутності права у нього на зайняття адвокатською діяльністю.
Крім того, заявник наголосив, що у спірний період не отримував доходів від адвокатської діяльності, тому, на його думку, умисного невиконання обов`язків та зловживання правами в розумінні частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ не було.
У серпні 2023 року Київський міський центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не врахував положення Закону № 5067-VІ, відповідно до яких статус особи як безробітної визначається саме відсутністю у неї зайнятості (роботи), а не наявності доходу від такої зайнятості чи заробітку. Водночас, якщо особа забезпечена роботою, проте з будь-яких причин не отримує за цю роботу заробітку, така особа не набуває статусу безробітного, оскільки віднесена до категорії зайнятого населення. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а.
Крім того, Київський міський центр зайнятості зазначає, що відповідач безпідставно посилається на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (спір щодо особи, яка працювала за цивільно-правовою угодою) та постанову Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц (спір щодо особи, яка є фізичною особою-підприємцем), оскільки у цих справах розглядався спір щодо особи, яка не мала статусу адвоката та, відповідно, діяльність якої не регулювалася Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Також, як зазначає Київський міський центр зайнятості, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а та від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19, проте в зазначених справах спір розглядався щодо сплати страхових внесків адвокатами, які перебувають у трудових відносинах або дія адвокатського свідоцтва яких зупинена. Натомість у справі, що розглядається, ОСОБА_1 є самозайнятою особою, а відтак не має правового значення чи перебуває він на обліку в органах Державної фіскальної служби України та, відповідно, подавав чи не подавав відповідні звіти щодо отриманого доходу.
Таким чином, Київський міський центр зайнятості вважає, що з моменту отримання права на зайняття адвокатською діяльністю відповідач є самозайнятою особою, забезпечує себе роботою самостійно, а тому, не мав права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. Відсутність доходу від адвокатської діяльності не скасовує статусу адвоката як самозайнятої особи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження. В ухвалі зазначено, що ця справа є малозначною, проте касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а, від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19).
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а та від 11 вересня 2019 року у справі №802/213/17-а, а також від постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц (провадження № 61-9212св18)щодо застосування положень Законів України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про зайнятість населення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття".
Ухвала мотивована тим, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI та прийняте згідно з ним законодавство про адвокатську діяльність не передбачає жодних умов забезпечення (сприяння) зайнятості адвокатів, на відміну від попередньої редакції Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року N 2887-XII, яка такі умови містила, зокрема за рахунок обов`язкового залучення адвокатів до участі у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги. При цьому на місцеві органи державного управління був покладений обов`язок сприяти адвокатам та адвокатським об`єднанням у вирішенні соціальних питань, надання їм в оренду для роботи приміщень, встановлення пільги щодо орендної плати за їх використання тощо. З часу прийняття Закону № 5076-VI кількісний склад осіб, які отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, зростав, зокрема, за інформацією Національної асоціації адвокатів України на кінець 2023 року в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ) було зареєстровано близько 47 тис. адвокатів, які не зупинили/не припинили адвокатську діяльність.
Тому, на думку колегії суддів Касаційного цивільного суду:
- саме лише отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (права на таку діяльність) жодним чином не гарантує та не свідчить про здійснення відповідної професійної діяльності, одержання від неї доходу, не обмежує особу займатися іншою професійною діяльністю або працювати за трудовим договором, як і не виключає неможливість особою, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (тобто безробіття адвоката);
- нездійснення адвокатської діяльності або безробіття адвоката не є обставинами несумісності відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не зобов`язують адвоката подавати заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;
- тлумачення пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" дає підстави для висновку, що статус безробітного може набути особа за умов: 1) працездатний вік до призначення пенсії; 2) готовність та здатність приступити до роботи; 3) відсутність роботи і як наслідок - відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів;
- призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти та отримання заробітку (доходу), який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування (виконання особою оплачуваної роботи (надання послуг));