ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 9901/198/20
Провадження № 11-5заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.
за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,
представника позивача - адвоката Подосінова А. О.,
представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Петренко Ю. В.,
розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року (судді Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Гімон М. М., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.) в адміністративний справі за його позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 (далі - Спірне рішення) у частині абзацу третього резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.
2. На обґрунтування позову зазначив, що відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗаконуУкраїни від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ), оцінюється виключно колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Розгляд зазначеного питання Комісією у пленарному складі чинним законодавством не передбачено.
3. У позові йшлося і про те, що положення підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), містять імперативний припис щодо строку подання Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проте такий висновок щодо позивача надійшов до Комісії з порушенням вказаного строку.
4. На думку позивача, відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту поданий висновок ГРД не міг впливати на порядок набрання чинності рішенням ВККС про відповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 займаній посаді, крім того, цей висновок взагалі не підлягав прийняттю ВККС до розгляду.
5. Позивач твердив, що колегія ВККС не мала правових підстав вказувати у Спірному рішенні про те, що воно набирає чинності у порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 листопада 2023 року прийняв відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 та закрив провадження в справі в цій частині.
7. За результатами розгляду справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.
8. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII за наявності висновку ГРД саме Комісія у пленарному складі може оцінити слушність цього висновку та підтвердити рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Зазначив суд і про те, що хоча рішення ВККС у частині абзацу третього резолютивної частини не містить мотивації його прийняття, відповідач з огляду на імперативні вимоги частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту правомірно зазначив про набрання цим рішенням чинності з моменту ухвалення ВККС рішення про його підтримку у пленарному складі.
9. Також колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критично оцінила посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі № 640/24984/19 про скасування висновку ГРД як на підставу визнання протиправним рішення ВККС № 356/ко-19 у частині визначення порядку та умов набрання ним чинності, оскільки станом на момент прийняття Комісією Спірного рішення не існувало рішення у справі № 640/24984/19. Це рішення прийнято лише 22 квітня 2020 року та, за інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, набрало законної сили 07 серпня 2020 року. Такий підхід був застосований Верховним Судом у справі № 9901/84/21 та підтриманий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року.
10. Отже, на час прийняття Спірного рішення висновок ГРД стосовно ОСОБА_1 скасований не був і ВККС, вказавши в абзаці третьому про порядок набрання рішенням чинності в порядку, визначеному абзацом третім підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, діяла в межах своїх повноважень і відповідно до положень Закону
№ 1402-VІІІ.
Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог
11. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи і, як наслідок, помилково ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
12. На думку скаржника, висновок ГРД від 18 березня 2019 року, який ВККС урахувала при ухваленні свого рішення від 03 червня 2019 року № 356/ко-19, прийнятий з порушенням законного права ОСОБА_1 на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Зокрема, його позбавлено можливості надати пояснення та докази під час дослідження спірних питань щодо нього та при затвердженні висновку.
13. Твердить, що ГРД не надіслала йому остаточного тексту висновку та не запропонувала надати пояснення. Вказані обставини, як зазначає скаржник, призвели до порушення конституційного права на справедливий розгляд його питання щодо продовження ним участі в конкурсі на посаду судді Господарського суду Харківської області. По суті висновок ГРД не містить належних та достовірних обставин та обґрунтувань.
14. ОСОБА_1 зазначає, що ГРД надала висновок до ВККС із порушенням вимог пункту 4.10 розділу ІV Регламенту після початку проведення співбесіди.
15. Йдеться в апеляційній скарзі і про те, що висновок ГРД від 18 березня 2019 року, який поданий після початку проведення співбесіди із суддею ОСОБА_1 і був узятий до уваги ВККС, підлягав залишенню без розгляду відповідно до абзацу шостого підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту, частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ та відповідно не міг жодним чином вплинути на порядок набрання законної сили рішенням ВККС від 03 червня 2019 року про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді.
16. Також скаржник указує, що за висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 18 вересня 2018 року у справі № 9901/460/18, Комісія відповідає за дотримання прав та інтересів у процесі проведення кваліфікаційного оцінювання, а допущене порушення власного Регламенту в частині передбачених засобів встановлення критеріїв кваліфікаційного оцінювання (висновок ГРД, строки його подачі та прийняття Комісією) свідчить про недотримання відповідачем власного обов`язку.
17. Зазначає, що законодавство про оцінювання відповідності судді займаній посаді не передбачало правових підстав для розгляду в пленарному складі рішення колегії ВККС у разі наявності висновку ГРД. Така процедура була визначена виключно для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
18. На думку скаржника, рішення ВККС в оскаржуваній частині на порушення частини другої статті 19 Конституції України та всупереч пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України покладає обов`язок проведення оцінювання відповідності судді займаній посаді на ВККС у пленарному складі, що не передбачено ні Конституцією України, ні Законом № 1402-VІІІ.
19. Суд першої інстанції безпідставно тлумачить абзац другий частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ таким чином, що потребує повторного прийняття рішення.
20. Порядок, встановлений щодо прийняття рішень ВККС, у разі наявності негативного висновку ГРД (підпункт 4.10.5 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту та абзац другий частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ) стосується виключно кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (проведення конкурсу на зайняття вакантної посади та у випадку дисциплінарного стягнення) та за результатами якого ухвалюється рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
21. На думку скаржника, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401- VІІІ, оцінюється виключно колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.
22. Також скаржник зазначає, що поза увагою суду залишено пункт 2 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення), яким передбачено, що кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді проводиться у складі колегії Комісії.
23. Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава не здатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.
24. Йдеться в апеляційній скарзі й про те, що намір поширити (розтлумачити) чинну норму закону, яка стосується оцінювання здатності, тобто призначення суддів на посади, на процедуру оцінювання відповідності, тобто звільнення судді з посади, порушує гарантії суддівської незалежності.
25. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким задовольнити повністю його позовні вимоги.
Позиція інших учасників справи
26. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року - без змін.
27. Посилається на те, що положення Закону № 1402-VIII, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, в поєднанні з положеннями пункту 4.10 Регламенту передбачають, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Проте за наявності негативного висновку ГРД рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді має бути підтримане на пленарному засіданні Комісії не менше ніж одинадцятьма її членами. Скасування в судовому порядку такого висновку не може свідчити про незаконність спірного рішення, оскільки на час проведення співбесіди він був чинним.
Рух апеляційної скарги
28. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року, а ухвалою від 07 лютого 2024 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 29 лютого 2024 року.
У судових засіданнях 29 лютого, 04 та 25 квітня 2024 року було оголошено перерви.
13 червня 2024 року в судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача - просив відмовити у її задоволенні й залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
29. Указом Президента України від 13 травня 2004 року № 539/2004 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Господарського суду Харківської області.
30. Постановою Верховної Ради України від 04 червня 2009 року № 1455-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.
31. Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1.
32. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 101 бал. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 188,75 бала.
33. ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
34. Рішенням ВККС від 11 липня 2018 року № 166/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 20 квітня 2018 року, зокрема судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1, якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
35. Комісією у складі колегії проведено співбесіду із суддею ОСОБА_1, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
36. ГРД 18 березня 2019 року надано до Комісії висновок про невідповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 18 березня 2019 року (нова редакція) (далі - висновок).
37. Дослідивши інформацію, зазначену у вказаному висновку, пояснення судді ОСОБА_1 та додані до них документи, колегія ВККС не вбачала підстав для оцінювання судді за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів.
38. Урахувавши наведене, дослідивши досьє судді, надані суддею пояснення та результати співбесіди, під час якої вивчено питання про відповідність судді ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання, колегія ВККС дійшла таких висновків.
39. За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 435,75 бала.
40. За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 180 балів. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
41. За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 153 бали. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
42. За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 набрав 768,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
43. Таким чином, колегія ВККС дійшла висновку про відповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 займаній посаді, тому 03 червня 2019 року Комісія у складі колегії підсумувала, що позивач відповідає займаній посаді та ухвалила відповідне рішення № 356/ко-19.
44. В абзаці третьому резолютивної частини рішення № 356/ко-19 зазначено, що воно набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, тобто у разі, якщо це рішення буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII.
45. Не погодившись із рішенням № 356/ко-19 у частині порядку набрання ним чинності (абзац третій резолютивної частини), позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
46. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. На підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
48. Аналіз вказаного положення Конституції України визначає декілька аспектів, що стосуються суддів, про яких у ньому йдеться.
49. По-перше, суддя вже перебуває на посаді після його призначення на п`ять років чи обрання безстроково.
50. По-друге, оцінювання на відповідність займаній посаді не залежить від волі судді, а є обов`язковою умовою для продовження ним професійної діяльності.
51. По-третє, у разі визнання його за результатами оцінювання таким, що відповідає займаній посаді, суддя залишається здійснювати правосуддя у тому ж суді, в штаті якого він перебував до проходження такого оцінювання.
52. По-четверте, відмова від оцінювання або виявлення за його результатами невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є самостійною підставою для звільнення судді з посади.
53. Зазначені норми є обмеженими у часі, оскільки після одноразового проведення щодо таких суддів оцінювання вони не застосовуватимуться в майбутньому (включно з визначеною у них підставою).
54. Іншими словами, підпункт 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України вичерпає свою дію тоді, коли щодо умовно "останнього" судді, призначеного на посаду строком на п`ять років або обраного безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, буде прийнято рішення щодо відповідності / невідповідності його займаній посаді або цей суддя відмовиться від такого оцінювання.
55. Варто зауважити, що на тимчасовість такого оцінювання та дотримання гарантій суддів під час його проведення звернула увагу і Венеціанська комісія у своєму висновку № 803/2015 від 26 жовтня 2015 року щодо проєкту змін до Конституції України в частині правосуддя, зазначивши у пункті 36 таке:
"У своєму спільному висновку "Щодо Закону "Про судоустрій і статус суддів" і внесення змін до Закону "Про Вищу раду юстиції" Венеціанська комісія й Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права, безумовно, врахували пояснення органів української влади про те, що необхідно зробити вибір: або звільнити всіх суддів і запропонувати їм повторно подати свої кандидатури на зайняття посад, або оцінити їх у спосіб, запропонований в законі. Венеціанська комісія й Директорат висловили свою думку про те, що "може бути необхідним і виправданим вжити надзвичайних заходів" для подолання "корупції і некомпетентності працівників судових органів, які є результатом політичного впливу на призначення суддів у попередній період", але "звільнення кожного з представників судової влади, призначеного на посаду у відповідний період, не буде належним вирішенням проблем, зазначених владою". Крім того, вони підкреслили, що навіть "такий захід, як кваліфікаційне оцінювання, передбачене статтею 6 Перехідних положень, слід розглядати як цілком винятковий і такий, що має підпадати під надзвичайно суворі гарантії захисту тих суддів, які відповідають зайнятій посаді", а також що "це питання має більш детально розглядатися в правовому положенні основної частини Закону та вимагає підкріплення в Конституції".
Венеціанська комісія вважає, що незрозуміло, чи призначено це перехідне положення Конституції забезпечити конституційне підкріплення не лише для процедури оцінювання, передбаченої в пункті 6 Перехідних положень Закону "Про забезпечення права на справедливий суд", але й для процедури перевірки, викладеної в Законі "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" чи люстраційної процедури, передбаченої в Законі "Про очищення влади". Венеціанська комісія вважає, що існування декількох паралельних частково збіжних процедур є вкрай проблематичним, оскільки оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності всіх суддів може бути тільки винятковим заходом, що вимагає найвищої міри обережності: паралельне здійснення істотно різних процедур різними органами навряд чи забезпечить дотримання обов`язкових гарантій для суддів, які дійсно відповідають цим критеріям. Венеціанська комісія вважає, що надзвичайні заходи мають бути обмежені в часі й повинні вживатися швидко та ефективно" (пункт 38 висновку).
56. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.
57. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
58. Зазначена норма відтворює положення, закріплене у підпункті 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та наділяє виключно колегії ВККС повноваженнями оцінювати суддів, про яких ідеться у цьому підпункті, на відповідність займаній посаді.
59. Варто зауважити, що наведені норми не регулюють питання участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді.
60. Відмінною від процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді є процедура кваліфікаційного оцінювання, передбаченого главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII.
61. Так, статтею 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
62. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII).
63. Кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді передбачено, зокрема, для зайняття посад судді: апеляційного суду (частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII), вищого спеціалізованого суду (частина перша статті 33 Закону № 1402-VIII), Верховного Суду (частина перша статті 38 Закону № 1402-VIII).
64. Зазначене оцінювання також проводиться щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII.
65. На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу VЗакону № 1402-VIII, розраховані на постійне застосування.
66. Отже, Законом № 1402-VIII встановлено дві різні процедури оцінювання:
1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді;
2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
67. За приписами частин третьої та четвертої статті 94 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії. Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.
68. Відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.
69. Згідно з підпунктом 4 пункту 1.3 розділу І Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII віднесено до повноважень колегії ВККС, що узгоджується з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
70. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виключно колегії ВККС були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.
71. Оскільки ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково Постановою Верховної Ради України від 04 червня 2009 року № 1455-VI "Про обрання суддів", тобто до набрання чинності Законом № 1401-VIII, остаточне рішення про відповідність чи невідповідність його займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС.
72. Стосовно поданого до Комісії висновку ГРД щодо ОСОБА_1 та дослідження цього висновку колегією ВККС варто зазначити таке.