ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 363/3423/21
провадження № 61-11816св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Дударєва Інна Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Дударєва Інна Юріївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 вересня 2015 року ОСОБА_3 на 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221886001:03:167:0173, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, масив "Музейний" з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина, яка складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,8332 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельної ділянки, площею 0, 0800 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
27 жовтня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно синові - ОСОБА_1 .
У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім нього, із заявами до нотаріуса також звернулися батько позивача - ОСОБА_5 та сестра позивача - ОСОБА_2 . На підставі поданих заяв нотаріус завів спадкову справу № 204/2015.
У липні 2021 року позивач звернувся до нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, проте постановою державного нотаріуса Вишгородської районної нотаріальної контори від 30 липня 2021 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 .
Вважає, що нотаріус без достатніх правових підстав видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вишгородський районний суд Київської області від 24 жовтня 2022 року під головуванням судді Лукач О. П. у задоволенні позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_2 має право на обов`язкову частку у спадщині та правомірно отримала свідоцтво про право на спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця досягла пенсійного віку.
Київський апеляційний суд постановою від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Апеляційний суд вказував, що відповідач не досягла пенсійного віку на час смерті спадкодавця та не мала віку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", й відповідно на час відкриття спадщини не досягла пенсійного віку, встановленого законом для жінок, а вихід на пенсію на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність і права на обов`язкову частку у спадщині не надає, отже позовні вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є обґрунтованими.
Проте, відповідач подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. У судовому засіданні в апеляційному суді позивач пояснив, що знав про отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину з 2015 року, утім звернувся в суд з позовом лише у 2021 році.
За таких обставин апеляційний суд вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Ніколенко Є. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в якій просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника вказує, що апеляційний суд не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 06 грудня 2018 року у справі
№ 756/3369/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 450/2064/17, від 19 лютого
2021 року у справі № 525/1612/18, від 10 листопада 2021 року у справі
№ 607/24365/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20.
Суди застосували приписи статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у взаємозв`язку із статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статтею 1241 ЦК України щодо яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
Додатково представник заявника вказує, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив зібрані у справі докази, а тому помилково не погодився із висновком суду першої інстанції, який встановив, що ОСОБА_6 правомірно отримала свідоцтво про право на спадщину на підставі приписів статті 1241 ЦК України.
ОСОБА_6 отримала право на пенсію у віці 50 років не на пільгових умовах, а на умовах достроковості на підставі приписів статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому правильними є висновки місцевого суду.
Представник заявника одночасно вказує на правильність висновків апеляційного суду про пропуск позивачем позовної давності, оскільки, як правильно встановив суд, про порушення свого права ОСОБА_1 довідався ще у 2015 році.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Вишгородського районного суду Київської області.
28 серпня 2023 року цивільна справа № 363/3423/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, про що був складений відповідний актовий запис № 112, який зареєстрований Виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
27 жовтня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно
ОСОБА_1
20 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини за законом.
ОСОБА_1 в цей день також звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_4 27 жовтня 2008 року № 2-3157.
12 червня 2015 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернувся ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4 .
06 липня 2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про видачу свідоцтва на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_4, зазначивши, що їй відомо про зміст заповіту та на день смерті матері вона досягла пенсійного віку.
15 вересня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області із спільною заявою про видачу кожному з них, як особам, що були непрацездатними на день смерті спадкодавця, свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку у спадщині.
04 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_5 видане свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу.
04 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
30 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Дударєва І. Ю. постановою від 30 липня 2021 року відмовила
ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину та заповітом на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
01 квітня 2009 року Пенсійний фонд України видав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 за віком, з терміном дії - довічно.
Згідно посвідчення серія НОМЕР_2, ОСОБА_2 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 -
1995 роках.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.