ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 752/12045/17
провадження № 61-18363св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Кругленко Микола Сергійович,
відповідачі: ОСОБА_2, Київська міська рада,
представник ОСОБА_3 - адвокат Мещанінов Анатолій Михайлович,
третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
(м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича,
на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Білич І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_4, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, до її складу входила квартира
АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві приватної власності. Уважала,
що вона має право спадкування спірної квартири після смерті рідної сестри
як спадкоємець другої черги, так як вона проживала разом із спадкодавцем
на момент смерті, а інші спадкоємці не звернулися до нотаріуса із заявами
про прийняття спадщини.
04 листопада 2011 року ОСОБА_5 склала на ім`я онуки -
ОСОБА_6 заповіт, яким заповіла онуці все належне їй на момент смерті майно. Постановою Першої Київської державної нотаріальної контори від 23 серпня
2012 року ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня
2015 року у справі № 752/2803/15-ц задоволено позов ОСОБА_6
до Київської міської державної адміністрації, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про надання додаткового строку на прийняття спадщини. Визначено ОСОБА_6 додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
На підставі зазначеного судового рішення 13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, залишеним
без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційної цивільного суду від 23 січня 2019 року (провадження
№ 61-20802св18) заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 12 червня 2015 року в справі № 752/2803/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позивач зазначала, що з січня 2011 року вона проживала в спірній квартирі разом із спадкодавцем ОСОБА_5, а після її смерті продовжувала проживати у цій квартирі, сплачувала всі платежі за комунальні послуги, проводила необхідні поточні ремонтні роботи. Як спадкоємець другої черги вона вважала себе такою, що прийняла спадщину після смерті своєї рідної сестри - ОСОБА_5, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване у реєстрі 13 листопада 2015 року № 7-522, видане Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 на підставі судового рішення, яке у подальшому скасовано;
- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом
на квартиру
АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи: третю особу - Головне територіальне управління юстиції
у м. Києві замінено на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ); до участі в справі залучено співвідповідача - Київську міську раду; у зв`язку з реєстрацією шлюбу замінено прізвище відповідача - ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
І. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті рідної сестри - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво
про право на спадщину за заповітом, видане 13 листопада 2015 року Першою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди виходили з того, що позивач, як спадкоємець другої черги, постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляла відмови від спадщини, вона довела належними, допустимими та достовірними доказами факт прийняття нею спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
ОСОБА_6 вважається такою, що не прийняла спадщину в зв`язку
з пропуском строку звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою
і судовим рішенням у справі № 752/2803/15-ц їй відмовлено в задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, тому право на спірне спадкове майно перейшло до позивача як спадкоємця другої черги за законом.
Оскільки свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу
і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє, а судове рішення, яким відповідачу було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, скасовано, тому суди вважали, що це є підставою для визнання недійсним виданого ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину
за заповітом, так як його наявність порушує спадкові права позивача,
яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду
міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 14 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-22599св19).
Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій
і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що висновки про те, що позивач постійно проживала зі спадкоємцем у спірній квартирі на час відкриття спадщини й прийняла спадщину, а судовим рішенням
про визначення ОСОБА_6 додаткового строку на прийняття спадщини були порушені права позивача, є передчасними. Вони не узгоджуються
із наведеними у рішенні суду доказами, а зазначені обставини, що стосуються предмета доказування у цій справі та мають значення для правильного вирішення справи, потребують перевірки.
ІІ. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_6 задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6
на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 640,00 грн.
Визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, суд першої інстанції зазначив, що спадкодавець, скориставшись своїм законним правом, заповіла все належне їй майно своїй онуці - ОСОБА_6, і цей заповіт
є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Останній відмовлено в задоволенні її позову про визначення додаткового строку
для прийняття спадщини, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, а скасування рішення, яким їй визначено додатковий строк для подання заяви
про прийняття спадщини, є підставою для визнання недійсним виданого
їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте воно не є преюдиційним
у цій справі, оскільки ОСОБА_6 не позбавлена можливості захистити свої права шляхом пред`явлення нового позову до належних відповідачів,
що наразі неможливо за наявності дійсного свідоцтва про право на спадщину
за заповітом. Тому районний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності
в порядку спадкування за законом на спірну квартиру, суд першої інстанції указав, що позивач не довела достатніми доказами, а судом під час розгляду справи
не встановлено, що в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268
ЦК України, шляхом вчинення фактичних дій (вступу в управління та володіння спадковим майном - спірною квартирою) вона прийняла спадщину після смерті своєї сестри - ОСОБА_5, як спадкоємець другої черги за законом.
Крім того, позивач не мала офіційно зареєстрованого місця проживання за місцем реєстрації та проживання спадкодавця, достатніх доказів на підтвердження того, що вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном - спірною квартирою, не надано. Фактичне проживання разом із спадкодавцем,
на думку суду, не свідчить про вчинення спадкоємцем дій,
які б беззаперечно підтверджували факт управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця, та наявність підстав, які б вказували
на фактичне прийняття спадщини в цьому випадку спадкоємцем другої черги.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року в частині визнання недійсним свідоцтва
про право на спадщину за заповітом, виданого 13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_6, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову
в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для визнання недійсним виданого ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт не оспорено в установленому законом порядку. Останній відмовлено в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини з огляду на те, що позов пред`явлено
до неналежного відповідача, а необізнаність спадкоємця про наявність заповіту
є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку прийняття спадщини потрібно врахувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що докази, надані на підтвердження зазначених позивачем обставин постійного проживання
у спірній квартирі з січня 2011 року, включаючи день відкриття спадщини,
є суперечливими та не доводять факт прийняття спадщини позивачем після смерті спадкодавця.
ОСОБА_1 не довела, що в порядку, передбаченому частиною третьою
статті 1268 ЦК України, шляхом вчинення фактичних дій (вступу в управління
та володіння спадковим майном - спірною квартирою), вона прийняла спадщину після смерті своєї сестри - ОСОБА_5, як спадкоємець другої черги
за законом. Саме по собі фактичне проживання разом зі спадкодавцем не свідчить про вчинення спадкоємцем дій, які б беззаперечно підтверджували факт управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця,
та наявність підстав, які б вказували на фактичне прийняття спадщини в цьому випадку спадкоємцем другої черги.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду
від 08 лютого 2023 року скасовано, справу в частині вирішення вимоги
про визнання права власності в порядку спадкування передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2841св23).
Скасовуючи судове рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив
із того, що суд першої інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції
при попередньому перегляді справи в порядку касаційного провадження, а суд апеляційної інстанції допущені судом першої інстанції помилки не виправив. Зокрема, суди не зазначили, які саме докази ними було досліджені, які з них
є суперечливими, в чому полягає їх суперечливість, та на підставі яких саме доказів суди дійшли висновку про неприйняття спадщини позивачем і передчасно встановили наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування.
При цьому апеляційний суд неправильно переглянув рішення суду першої інстанції в повному обсязі, скасувавши його в неоскаржуваній частині про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що є підставою для його скасування у частині, що не мала переглядатися. За цих обставин, суд касаційної інстанції направив справу на новий апеляційний розгляд у частині вирішення вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.
ІІІ. Останньою постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада
2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Кругленка М. С., задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1
про визнання права власності в порядку спадкування скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Визнано
за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 50,45 кв. м, житловою площею 30,90 кв. м, у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 вересня
2023 року, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду
від 08 лютого 2023 року, суд переглянув в апеляційному порядку рішення районного суду від 03 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування і вказав,
що висновки суду першої інстанції про те, що саме по собі фактичне проживання разом із спадкодавцем не свідчить про вчинення спадкоємцем дій,
які б беззаперечно підтверджували факт управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця, і наявність підстав, які б вказували на фактичне прийняття спадщини спадкоємцем другої черги, суперечать частині третій
статті 1268 ЦК України, яка не містить посилань про вступ спадкоємця
в управління або володіння спадковим майном, а пов`язує прийняття спадщини
із іншими обставинами - проживанням спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому рішення районного суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
При цьому судом апеляційної інстанції ураховано:
- довідку комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 26 грудня
2016 року № 2988, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно проживала у спірній квартирі з січня 2011 року;
- акт від 03 березня 2015 року, складений майстрами технічних дільниць № 1, 2,
4 КП "ЖЕО-103", сусідами ОСОБА_9 і ОСОБА_10, затверджений
в. о. директора КП "ЖЕО-103", відповідно до якого ОСОБА_1 дійсно проживає
у квартирі АДРЕСА_1 з січня
2011 року;
- акт від 21 жовтня 2016 року, складений майстром технічних дільниць № 4
КП "ЖЕО-103", сусідами ОСОБА_10 і ОСОБА_11, затверджений
в. о. директора КП "ЖЕО-103", про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає у спірній квартирі;
- показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які підтвердили факт проживання позивача з померлою;
- те, що ОСОБА_1 в період із 23 лютого 2005 року по 15 липня 2020 року
не мала зареєстрованого місця проживання;
Вищевказані обставини ОСОБА_13 не спростувала належними доказами.
При цьому остання пропустила встановлений законом строк для подання заяви
про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5,
а рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, залишеним
без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року (провадження
№ 61-20802св18), було відмовлено в задоволенні її позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (справа № 752/2803/15-ц).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_13 - адвокат Мещанінов А. М., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: судом застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази й встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судове рішення суду апеляційної інстанції переглядається лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі Верховного Суду від 04 січня 2024 року, відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу й надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року справу призначено до розгляду
в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 травня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.,
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року заяву судді Верховного Суду Гулейкова І. Ю. про самовідвід задоволено, відведено вказаного суддю за його заявою від участі у розгляді справи, справу передано для проведення повторного авторозподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 29 травня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_13 - адвоката Мещанінова А. М., мотивована тим, що апеляційним судом не враховано відповідну судову практику Верховного Суду у справах щодо: свободи заповіту як принципу спадкового права, пріоритету спадкування за заповітом, спадкування за правом представлення, поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини. При цьому суд у порушення статті 417 ЦПК України не виконав вказівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, як наслідок зробив передчасні висновки про задоволення позову
в оскаржуваній частині.
Апеляційний суд безпідставно вказав на наявність судового рішення, яким відмовлено ОСОБА_13 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки Верховний Суд у своїй постанові зазначав, що таке судове рішення
не може бути преюдиційним. Підставою для відмови слугувало пред`явлення позову до неналежного відповідача, що не позбавляє позивача ( ОСОБА_13 )
на повторне звернення за захистом її прав, що нею і було зроблено (справа
№ 752/12849/22).
ОСОБА_13 є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби - ОСОБА_5, від права на спадкування у порядку статті 1224 ЦК України
не усунута, від прийняття спадщини відповідно до статті 1273 ЦК України
не відмовлялася, вчинила дії по прийняттю спадщини, проте пропустила строк
для звернення із такою заявою, який пропущений нею із поважних причин
і є незначним (один місяць і п`ять днів), у зв`язку з чим звернулася до суду
з відповідним позовом. Вона з дитинства проживає у Федеративній Республіці Німеччині, є громадянкою цієї країни, про наявність заповіту, складеного на її ім`я покійною бабусею, не знала. Коли дізналася про смерть бабусі та, відповідно,
про наявність заповіту, вона одразу приїхала до України.
Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи докази, встановив фактичні обставини на підставі недопустимих доказів, не надав належну правову оцінку розбіжностям у показаннях свідків, актах про проживання позивача, не навів мотивів прийняття одних обставин і відхилення інших. Зокрема, суд послався на відповідні довідки, акти, які є сфальсифікованими, оскільки
не містять відповідних печаток, складені через п`ять років після смерті спадкодавця, не встановив, чи дійсно особи, які склали ці документи, працювали
в той час; проігнорував показання свідка ОСОБА_14 про те, що, підписуючи
не заповнений акт, вона вважала, що підтверджує факт проживання останньої
у спірній квартирі в 2015 році, а не в 2011 році; не врахував, що сусід ОСОБА_10
є особою із інвалідністю І групи, незрячим із дитинства та має свій підпис у вигляді факсиміле " ОСОБА_10", і не міг підтвердити факт проживання позивача в спірній квартирі; свідок ОСОБА_11 не була сусідкою померлої (проживала в іншому будинку).
Надані позивачем докази спростовуються відомостями зі спадкової справи, згідно з якими померла ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала в спірній квартирі одна (інші особи не зареєстровані та не проживали).
При цьому судом не надано належної оцінки преюдиційним обставинам, установленим у судову рішенні у справі № 752/1066/16-ц за позовом
ОСОБА_15 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_16, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про те, що станом на 2016 рік
ОСОБА_1 без наявності правових підстав проживає у спірній квартирі.
Крім того, позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатила судовий збір
у неповному обсязі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., у якому зазначено,
що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним
та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Щодо клопотання про залишення касаційної скарги без розгляду
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., про залишення касаційної скарги
без розгляду в зв`язку зі зловживанням процесуальними правами.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_13 не є відповідачем у відповідній частині позовних вимог - визнання права власності в порядку спадкування, оскільки вона не прийняла спадщину після смерті спадкодавця, у зв`язку з чим судом було залучено до участі в справі Київську міську раду. Тому касаційну скаргу подано особою, яка не має жодного відношення до предмета позову в оскаржуваній частині. Звернення із касаційною скаргою на рішення суду у справах,
що стосуються правовідносин між іншими особами, за відсутності належного обґрунтування щодо порушення такими правовідносинами прав заявника, може бути визнано судом зловживанням процесуальними правами. При цьому в суді апеляційної інстанції адвокат Мещанінов А. М. використовував висловлювання,
які не притаманні для ділових відносин, щодо колегії суддів Верховного Суду, доказом чого є технічний запис судового засідання за 21 листопада 2023 року.
Дослідивши зміст клопотання, Верховний Суд уважає, що воно задоволенню
не підлягає, оскільки ЦПК України не передбачено такої процесуальної дії
як залишення касаційної скарги без розгляду, а подання касаційної скарги представником ОСОБА_13 - адвокатом Мещаніновим А. М., не має ознак зловживання процесуальними правами. При цьому наведені доводи свідчать
про власне тлумачення представником позивача норм процесуального права,
у тому числі щодо права на оскарження судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 листопада 2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла своїй
онуці - ОСОБА_6, все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого
б воно не складалося.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 є онукою померлої ОСОБА_5, про смерть баби дізналася після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини, оскільки проживала за межами України та не знала про існування заповіту.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 березня 2005 року, виданого державною адміністрацією Голосіївського району м. Києва
Постановою Першої Київської державної нотаріальної контори від 23 серпня