ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 203/536/22
провадження № 61-3424 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Ханієва Ф. М. від 08 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю. від 07 лютого 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з листопада 2006 року перебуває у трудових відносинах із відповідачем, працюючи оператором сортувальної гірки 6 розряду станції Нижньодніпровськ-Вузом. 01 грудня 2021 року вона отримала лист-ознайомлення про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Колективним зверненням разом з іншими працівниками вона з цим не погодилась, проте її відсторонили від роботи.
Наказ від 09 грудня 2021 року № 184/ОС про відсторонення її від роботи вважала незаконним, оскільки ним порушено її конституційні права.
При цьому, вказувала, що наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Вважала, що закон чітко визначив, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належить санітарному лікарю, а не МОЗ України без належної на те компетенції. Єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів". Проте серед переліку обов`язкових щеплень відсутнє щеплення проти короновірусної хвороби.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ від 09 грудня 2021 року № 184/ОС про відсторонення її від роботи; зобов`язати АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" нарахувати та виплатити їй середній заробіток за весь час відсторонення від роботи, починаючи з 09 грудня 2021 року по день фактичного поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Виробничо-технологічного підрозділу станції Нижньодніпровськ-вузол Структурного підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" № 184/ОС від 09 грудня 2021 року "Про відсторонення від роботи" в частині відсторонення від роботи з 09 грудня
2021 року ОСОБА_1, оператора сортувальної гірки 6 розряду станції Нижньодніпровськ-Вузол.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення ОСОБА_1, оператора сортувальної гірки 6 розряду станції Нижньодніпровськ-Вузол, від роботи за період з 09 грудня 2021 року по день допуску до роботи 01 березня 2022 року у загальному розмірі 39 904,27 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" задоволено частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року змінено в частині мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до
АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, виклавши їх у редакції вказаної постанови.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 08 червня 2022 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що станом на день виникнення спірних правовідносин - 07грудня 2021 року, коли зокрема позивач надала свої заперечення проти вакцинації, Перелік, затверджений наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, не містив обов`язку для працівників АТ "Українська залізниця", як об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, здійснювати щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також судом було враховано те, що з листом-ознайомлення, пустий бланк якого міститься в матеріалах справи, позивача не було ознайомлено. Враховуючи те, що відсторонення позивача від роботи мало наслідком припинення виплати їй заробітної плати за спірний період, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за час затримки розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за період
з 09 грудня 2021 року по день допуску до роботи 01 березня 2022 року
у загальному розмірі 39 904,27 грн.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду, вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що станом на день виникнення спірних правовідносин -
07 грудня 2021 року, коли зокрема позивач надала свої заперечення проти вакцинації, Перелік, затверджений наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, не містив обов`язку для працівників АТ "Українська залізниця", як об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, здійснювати щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли з моменту винесення наказу від 09 грудня 2021 року
№ 184/ос, який оскаржується позивачем. Крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік
№ 2153 доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83 (зокрема, АТ "Укрзалізниця").
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, проте помилився щодо мотивів незаконності такого відсторонення, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню з тих підстав, що дії роботодавця в даному випадку були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.
Суд апеляційної інстанції застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, провадження № 14-82цс22, у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2024 року АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 07 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 19 березня 2024 року касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк АТ "Українська залізниця" усунуло недоліки касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 203/536/22 із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" мотивована тим,суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Так, стосовно відсторонення від роботи працівників, які не отримали щеплення від СОVID-19, є висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 14грудня 2022 року у справі № 130/3548/21), відповідно до якого в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти СОVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.
Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для застосування єдиної правозастосовної практики, оскільки на даний час розглядається низка судових справ за позовами до АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним наказу та скасування наказу про відсторонення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме:
№№ 336/271/22 (на розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя), 572/35/22 (на розгляді Верховного Суду), 191/4364/21 (на розгляді Великої Палати Верховного Суду), 598/240/22 (на розгляді Збаразького районного суду Тернопільської області).
Крім того, після оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду ухвалено ряд відповідних постанов, які суперечать одна одній.
Також вказує, що при вирішенні спору в цілому (справа № 191/4364/21), серед правових питань, пов`язаних з правовідносинами щодо відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відсутністю у нього профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, що було предметом правового дослідження та аналізу Великої Палати Верховного Суду
у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження
№ 14- 82цс22), колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, визначила наявність ще однієї важливої правової проблеми, яка підлягає розв`язанню Верховним Судом. Вказана правова проблема стосується особливостей визначення у рішенні суду грошових сум, що підлягають до стягнення на користь позивача із відповідача, який виконує функції податкового агента.
Верховним Судом постановлено ухвалу про передачу справи № 191/4364/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо необов`язковості відповідної вказівки, які зазначені у постановах Верховного Суду: від 16 квітня 2019 року у справі № 820/3747/18, від 25 квітня 2019 року у справі
№ 820/5002/16, від 14 серпня 2019 року у справі № 814/126/17, від 05 серпня
2020 року у справах № 2а-3526/10/1570 та № 817/893/17, від 19 жовтня 2023 року
у справі № 380/8582/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 925/1228/21 (757/1266/19-ц).
Зазначає, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, що оспорений наказ про відсторонення є незаконним, не врахувавши легітимну мету відсторонення такого працівника, зокрема те, що виконувана робота
ОСОБА_1 як оператором сортувальної гірки передбачає службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками підприємства, а тому відсутність у позивача вакцинації проти СОVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих, а іншу форму організації роботи (зокрема, дистанційну або надомну) відповідач організувати позивачу не міг, тому АТ "Українська залізниця" правомірно було змушене ухвалити рішення про відсторонення позивача від роботи.
Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 24 липня 2017 року переведена на посаду оператора сортувальної гірки 6 розряду станції Нижньодніпровськ-Вузол Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", що підтверджується копією її трудової книжки.
Листом від 29 листопада 2021 року з додатком (лист-ознайомлення) за підписом заступника директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
АТ "Українська залізниця" керівників структурних підрозділів Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" було повідомлено, зокрема, про необхідність проінформувати (ознайомити) всіх працівників (без винятку) структурних підрозділів про: необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, можливі місця (пункти) проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, список пунктів щеплень та центрів масової вакцинації, правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення, під підпис з листом-ознайомлення, що додається, усіх працівників (без винятку) в термін до 03 грудня 2021 року.
При цьому ОСОБА_1 не було ознайомлено з листом-ознайомлення, копію пустого бланку якого долучено до вказаного вище листа.
07 грудня 2021 року працівники Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
АТ "Українська залізниця", в тому числі і ОСОБА_1, подали начальнику станції Нижньодніпровськ-Вузол Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
АТ "Українська залізниця" заперечення про розпорядження (повідомлення) про надання до відділу кадрів документу, який підтверджує вакцинацію однією чи кількома дозами вакцини від COVID-19.
Наказом від 09 грудня 2021 року № 184/ос Виробничо-технологічного підрозділу станції Нижньодніпровськ-вузол Структурного підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
АТ "Українська залізниця" "Про відсторонення від роботи" з 09 грудня 2021 року від роботи було відсторонено, в тому числі, і ОСОБА_1 оператора сортувальної гірки 6 розряду станції Нижньодніпровськ-Вузол, яка ознайомилася із вказаним наказом та підписала його із запереченнями.
Відповідно до довідки про доходи Структурного підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 30 травня 2022 року ОСОБА_1 дійсно працює на посаді оператора сортувальної гірки 6 розряду станції Нижньодніпровськ-Вузол, та за період: жовтень 2021 року - листопад 2021 року отримала заробітну плату
у загальному розмірі 29 928,20 грн, а саме: у жовтні 2021 року - 17 152,53 грн;
у листопаді 2021 року - 12 775,67 грн.
Наказом від 25 лютого 2022 року № 72/н Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", з 24 лютого 2022 року для працівників підрозділів Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" було введено режим простою.
Наказом від 01 березня 2022 року за № 45/ос Виробничо-технологічного підрозділу станції Нижньодніпровськ-вузол Структурного підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
АТ "Українська залізниця" "Про допуск до роботи", ОСОБА_1, яка була відсторонена від роботи у зв`язку із відмовою вакцинуватися проти COVID-19, було допущено до роботи з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, вирішувався спір щодо законності відсторонення працівника, який відмовився або ухилився від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону України № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб"(далі - Закону № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника
від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див. пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, провадження № 14-82цс22).
На вказаному зазначено і в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 (провадження № 14-172цс23).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закону № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів
та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів
і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу
є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (частина друга
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби
або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони
і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частина шоста
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).