ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 522/3586/20
провадження № 61-12114св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Національний університет "Одеська морська академія", Компанія "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" (Andriaki Shipping Co. Ltd.), Асоціація взаємного страхування судновласників Об`єднаного Королівства (Бермудські Острови) ЛТД,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 червня 2021 року у складі судді Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету "Одеська морська академія", Компанії "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" (Andriaki Shipping Co. Ltd.), Асоціації взаємного страхування судновласників Об`єднаного Королівства (Бермудські Острови) ЛТД про відшкодування шкоди, завданої смертю особи,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного університету (далі - НУ) "Одеська морська академія", Компанії "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" (Andriaki Shipping Co Ltd), Асоціації взаємного страхування судновласників Об`єднаного Королівства (Бермудські Острови) ЛТД про відшкодування шкоди, завданої смертю особи.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 02 вересня 2016 року за результатами медичного огляду її чоловік ОСОБА_2 визнаний повністю придатним за станом здоров`я до виконання обов`язків, пов`язаних з роботою у морі.
05 вересня 2016 року між Компанією "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" (Andriaki Shipping Co Ltd) та ОСОБА_2 укладений трудовий договір щодо працевлаштування останнього на посаду електромеханіка на судно "MILITOS" під прапором Греції строком на 4 місяці.
07 грудня 2016 року під час стоянки судна в Греції ОСОБА_2 госпіталізували до місцевого медичного центру зі скаргами на болі у горлі. Згодом лікарі встановили її чоловіку діагноз у вигляді плоскоклітинної карциноми трахеї та у період з 07 грудня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 надавали ОСОБА_2 медичні послуги з лікування захворювання згідно з діагнозом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у медичному центрі.
Позивач вважає, що, будучи безпідставно визнаним НУ "Одеська морська академія" придатним до морської служби, її чоловік протягом трьох місяців зазнавав негативного впливу виробничих кліматичних факторів на судні, що призвело до обширних метастазів у всі життєво важливі органи ОСОБА_2 та його раптової смерті.
На думку позивача, за умови належного проведення НУ "Одеська морська академія"медичного огляду ОСОБА_2 не був би допущений до роботи в морі, яка значно пришвидшила розвиток хвороби та призвела до обширних метастазів; хвороба могла бути виявлена на більш ранній стадії її розвитку, що забезпечило б можливість надати ОСОБА_2 своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу; тривалість життя ОСОБА_2 могла бути більшою.
Служба на судні мала негативний вплив на стан здоров`я ОСОБА_2, у зв`язку з чим Компанія "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" як роботодавець та фактичний власник судна, яке є об`єктом підвищеної небезпеки, має нести солідарну відповідальність щодо відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 848 250,00 доларів США на відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка, та 96 909,00 доларів США на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 09 червня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в діях відповідачів відсутній склад правопорушення, позивач не мала права на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого на підставі статті 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки вона не перебувала на утриманні свого чоловіка.
Крім того, у розписці-дозволі на розрахунок від 16 листопада 2017 року позивач повністю, остаточно, безвідклично та беззастережно підтвердила та заявила, що після отримання нею 96 909,00 доларів США будь-які особи, що прямо чи опосередковано пов`язані зі смертю її чоловіка, звільняються від будь-яких претензій, позовів, вимог у будь-якій юрисдикції, у тому числі від вимог щодо компенсації втраченого заробітку, моральної шкоди тощо, відповідно до будь-якого законодавства, включаючи законодавство України, що виникли внаслідок або яким-небудь чином пов`язані зі службою ОСОБА_2 на судні "MILITOS" та/або його хворобою і подальшою смертю.
Отже, звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди після отримання відповідної компенсації у розмірі 96 909,00 доларів США свідчить про порушення позивачем принципу заборони суперечливої поведінки та статті 3 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Одеський апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 червня 2021 року змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що підставою для відшкодування шкоди є склад цивільно-правового правопорушення, елементами якого є шкода, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та смертю потерпілого, вина заподіювача шкоди.
Із свідоцтва про смерть та висновку судово-медичної експертизи некропсії - некротомії відомо, що причиною смерті ОСОБА_2 стала серцево-легенева недостатність на ґрунті узагальненого карциноматозу органів, вражених плоскоклітинним раком.
Водночас, висновками спеціалістів не спростовано, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок онкологічного захворювання, та не встановлено, що вплив шкідливих чинників був вирішальним та призвів до смерті ОСОБА_2, а отже, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювачів шкоди та смертю особи не доведений.
З огляду на такі обставини відсутні підстави для застосування правил статті 1200 ЦК України до спірних правовідносин, тому вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 848 250,00 доларів США є безпідставними.
Крім того, в порядку статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, тоді як ОСОБА_1 такою не вважається, оскільки на час смерті чоловіка вона не досягла пенсійного віку та не мала статусу особи з інвалідністю.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то сторонами не оспорюється те, що 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 як дружина померлого отримала від роботодавця (Компанії "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД") компенсацію у розмірі 96 909,00 доларів США, визнавши, що: її померлий чоловік успішно пройшов усі стандартні перевірки у медичному центрі "Академмарин" НУ "Одеська морська академія"; судновласник доклав усіх зусиль аби надати її чоловікові належну медичну допомогу і надані медичні послуги були високої якості; її чоловік не знав, що хворів на онкологічне захворювання, хвороба протікала безсимптомно; роботодавець її чоловіка не повинен сплачувати жодної компенсації відповідно до умов трудового договору, який був припинений 12 грудня 2016 року, тобто смерть не настала під час праці; суму у розмірі 96 909,00 доларів США роботодавець пропонує у пам`ять померлого; вона повністю, остаточно, безвідклично та беззастережно підтвердила та заявила, що після отримання 96 909,00 доларів США будь-які особи, що прямо чи опосередковано пов`язані зі смертю її чоловіка звільняються від будь-яких претензій, позовів, вимог у будь-якій юрисдикції, у тому числі від вимог щодо компенсації втраченого заробітку, моральної шкоди тощо, відповідно до будь-якого законодавства, включаючи законодавство України, що виникли внаслідок або яким-небудь чином пов`язані зі службою її чоловіка на судні "MILITOS", та/або його хворобою і подальшою смертю.
З додатку 1 трудового договору моряка вбачається, що одноразовий платіж у розмірі 96 909,00 доларів США виплачується дружині моряка, якщо моряк помирає під час працевлаштування, включаючи смерть, яка настала під час поїздки на судно та з нього, або внаслідок морського чи інших супутніх ризиків.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 помер у лікарні через кілька місяців з часу залишення судна, після спливу строку дії контракту, і ОСОБА_1 визнала те, що за умовами трудового договору він мав бути припиненим 12 грудня 2016 року, тобто, що смерть настала не під час працевлаштування, а виплата коштів для роботодавця не мала ознак обов`язковості.
Отже, отримавши компенсацію моральної шкоди, яка за розпискою могла бути завдана як роботодавцем, так і будь-якими іншими особами, незалежно від змісту правовідносин, але за ознакою дій, пов`язаних зі службою на судні та/або хворобою і подальшою смертю ОСОБА_2, позивач вчинила юридично значущу дію, що позбавляє її права повторного пред`явлення претензій щодо відшкодування моральної шкоди.
Доводи ОСОБА_1 про те, що отриманням компенсації врегульовано лише трудові відносини з роботодавцем, спростовуються змістом розписки, з якої також вбачається, що зобов`язання про відсутність претензій стосуються будь-яких осіб, що прямо чи опосередковано пов`язані з роботою та/або хворобою чи смертю її чоловіка.
Крім того, ОСОБА_1 наполягала на солідарній відповідальності відповідачів, що з огляду і на такі обставини вказує на суперечливість доводів про неохоплення компенсацією періоду огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що, видаючи розписку, ОСОБА_1 не розуміла її зміст, а переклад на зрозумілу їй мову не був коректним, є неспроможними, оскільки про усвідомлення змісту розписки, правильність перекладу та вільного воловиявлення в отриманні компенсації саме на викладених в ній умовах, позивач зазначила в самому тексті цього документа. На час вирішення спору розписка є дійсною, факт її видання не заперечувався, отримані грошові кошти позивач не повертала.
Поряд із цим, суд першої інстанції помилково вважав висновок експерта єдиним належним доказом у справі, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині слід вважати обґрунтованими.
Висновки спеціалістів, надані на обґрунтування позову, не є висновками експерта, тому їх слід розглядати як письмові докази. Водночас письмові докази не замінюють висновку експертизи, а отже, не відповідають вимогам допустимості доказів, виходячи з обставин, якими обґрунтовуються вимоги позову.
Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте частково шляхом невірного обґрунтування, оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, а справу направити на новий розгляд.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 130/2134/16, від 11 серпня 2021 року у справі № 191/2592/19, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди необґрунтовано відхилили клопотання учасника справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суд першої інстанції порушив порядок проведення та закінчення підготовчого засідання і, як наслідок, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони позивача про призначення судово-медичної експертизи.
Вказує, що у наданому стороною відповідачів висновку № 196 вирішувалося, зокрема, питання щодо існування у ОСОБА_2 ознак онкології легень, проте до складу експертної комісії не залучався фахівець відповідного медичного профілю - лікар-онколог, що давало іншим учасникам процесу обґрунтовані підстави поставити під сумнів фаховість комісії, а також об`єктивність та повноту такого висновку, який суперечив іншим матеріалам справи.
Отже, відмова суду першої інстанції у призначенні експертизи лише з підстав порушення стороною позивача стадійності заявлення такого клопотання, не дало можливості суду встановити з достатнім ступенем вірогідності обставини справи.
Апеляційний суд, проігнорувавши вказані порушення, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів, а саме висновку комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42020160000000742 за фактом смерті ОСОБА_2 .
Вказує, що платіж за наданою нею розпискою має характер контрактної (договірної) компенсації, виплата якої передбачена договором про працевлаштування (трудовим договором моряка), укладеним 05 вересня 2016 року між Компанією "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" та ОСОБА_2 .
Зі змісту розписки вбачається, що роботодавець формально не визнав свої зобов`язання щодо виплати контрактної суми компенсації, однак у знак доброї волі і пам`яті ОСОБА_2 вирішив виплатити суму для врегулювання претензій позивача саме щодо своїх контрактних зобов`язань.
Виплата контрактної компенсації була предметом попередніх переговорів, що передували підписанню розписки, в якій жодним чином не згадується про врегулювання можливих деліктних правовідносин, тобто шкоди, завданої смертю особи, що є підставою цього позову.
Визначення у розписці її статусу як "найближчий родич" додатково свідчить про те, що сторони мали на меті врегулювати саме контрактні зобов`язання, що випливають з договору особистого страхування життя, тобто виплатити контрактну суму компенсації на випадок смерті, що передбачено статтею 20 Договору про працевлаштування та Додатком 1.
На момент підписання розписки вона не знала і не могла знати та усвідомлювати про існування підстав для пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка, у межах деліктних правовідносин, а тому не мала та не могла мати наміру відмовлятися від вимог, що випливають із таких правовідносин.
Вважає, що відповідачі мають нести солідарну відповідальність за неналежне проведення передрейсового медичного огляду ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, не вжили заходів для повного та всебічного розгляду справи, а неповне встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, призвели до формального підходу при вирішені цього спору.
Аргументи інших учасників справи
У жовтні 2023 року НУ "Одеська морська академія" та Асоціація взаємного страхування судновласників Об`єднаного Королівства (Бермудські Острови) ЛТД подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких просили залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
27 вересня2023 року справа № 522/3586/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
02 вересня 2016 року Медико-санітарною службою "Академмарин" НУ "Одеська морська академія" ОСОБА_2 визнаний непридатним до вахтової служби та придатним до морської служби як електромеханік без обмежень у придатності на строк дії довідки № 140.334, а саме з 02 вересня 2016 року до 02 вересня 2017 року (том 1 а. с. 29, 30).
05 вересня 2016 року між Компанією "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" (Andriaki Shipping Co Ltd)та ОСОБА_2 укладений трудовий договір про працевлаштування останнього на посаду електромеханіка на судні "MILITOS" під прапором Греції строком на 4 місяці (том 1 а. с. 17-27).
У зв`язку з погіршанням стану здоров`я під час роботи 07 грудня 2016 року ОСОБА_2 госпіталізували до Медичного центру міста Пірей, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У висновку про смерть зазначено, що ОСОБА_2 помер від серцево-легеневої недостатності на ґрунті узагальненого карциноматозу (том 1 а. с. 31-37).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи некропсії - некротомії від 15 березня 2017 року смерть ОСОБА_2 настала внаслідок серцевої недостатності на ґрунті узагальненого карциноматозу органів, вражених плоскоклітинним раком.
20 листопада 2017 року ОСОБА_1 як дружина померлого ОСОБА_2 отримала від Компанії "Андріакі Шиппінг Ко ЛТД" (Andriaki Shipping Co Ltd)компенсацію у зв`язку зі смертю чоловіка у розмірі 96 909,00 доларів США, які перераховані на поточний рахунок позивача (том 2 а. с. 205-207).
На підтвердження факту отримання вказаної компенсації ОСОБА_1 видала розписку, в якій, серед іншого, вона визнала, що її померлий чоловік успішно пройшов усі стандартні перевірки у Медичному центрі "Академмарин" у місті Одесі, Україна; судновласник доклав усіх зусиль аби надати її чоловікові належну медичну допомогу і надані медичні послуги були високої якості; її чоловік не знав, що хворів на онкологічне захворювання, але хвороба протікала безсимптомно; роботодавець її чоловіка не повинен сплачувати жодної компенсації відповідно до умов трудового договору, який був припинений 12 грудня 2016 року, тобто смерть не настала під час праці; суму у розмірі 96 909,00 доларів США роботодавець пропонує у пам`ять померлого (том 2 а. с. 189-204).
Крім того, у розписці ОСОБА_1 повністю, остаточно, безвідклично та беззастережно заявила, що після отримання нею 96 909,00 доларів США будь-які особи, що прямо чи опосередковано пов`язані зі смертю її чоловіка, звільняються від будь-яких претензій, позовів, вимог у будь-якій юрисдикції, у тому числі від вимог щодо компенсації втраченого заробітку, моральної шкоди тощо, відповідно до будь-якого законодавства, включаючи законодавство України, що виникли внаслідок або яким-небудь чином пов`язані зі службою її чоловіка на судні "MILITOS" та/або його хворобою і подальшою смертю.
На час смерті чоловіка ОСОБА_1 працювала на посаді прибиральника службових приміщень в Управлінні освіти Херсонської міської ради, отримувала заробітну плату у розмірі 3 360,00 грн на місяць (том 2 а. с. 16, 17).
Вважаючи, що смерть ОСОБА_2 настала передчасно та внаслідок несвоєчасного виявлення онкологічної хвороби працівниками Медико-санітарною службою "Академмарин" НУ "Одеська морська академія", ОСОБА_1 надала Висновок спеціаліста Державної установи "Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України" від 19 лютого 2019 року № 286/19 та Висновок спеціаліста Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров`я України" від 09 жовтня 2019 року № 20/20-11, якими встановлено, що станом на 02 вересня 2016 року у ОСОБА_2 мали місце прояви тяжкого онкологічного захворювання; Одеська морська академія склала медичний висновок не у відповідності до положень Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (далі - Кодекс ПДНВ), Манільських правил, Конвенції Міжнародної організації праці "Про медичні огляди моряків"; під час огляду у спеціалістів не було об`єктивних даних, що ОСОБА_2 за станом здоров`я був придатним до безпечного мореплавання та виконання трудових обов`язків; станом на 07 грудня 2016 року у ОСОБА_2 мало місце онкологічне захворювання метастатичного раку з вираженими змінами внутрішніх органів та систем; у період його працевлаштування організм зазнавав впливу шкідливих речовин та постійних змін клімату; рентгенолог не виявив усі, що мали місце на флюрограмі, патологічні зміни, та зміни серцево-судинної системи; за станом здоров`я ОСОБА_2 не мав бути допущеним до рейсу; комплекс шкідливих факторів під час роботи міг прискорити перебіг хвороби (том 1 а. с. 39-163, 165-172).
На спростування доводів позивача НУ "Одеська морська академія" надав Висновок експерта (комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_2 ) від 02 жовтня 2020 року № 196, складений на його замовлення Комунальною установою "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи", за змістом якого станом на 02 вересня 2016 року у ОСОБА_2 не було виявлено ознак онкологічного процесу; навіть якщо припустити наявність початку онкологічного захворювання, то це не могло бути виявлено при стандартному обстеженні; обстеження було проведено у повному обсязі, відповідно до показань, що мали місце на момент огляду; порушень порядку огляду не допущено; смерть ОСОБА_2 не пов`язана з недоліками його обстеження; ОСОБА_2 був придатним до безпечного мореплавання (служби на морі) за станом здоров`я відповідно до вимог, що пред`являються до допуску моряків до роботи на судні, згідно з положеннями Кодексу ПДНВ з урахуванням Манільських правок (том 2 а. с. 60-70, 153-162).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.
Щодо відшкодування майнової шкоди, завданої смертю фізичної особи
Згідно з пунктом 8 частини першої, частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому доведення наявності і обґрунтування розміру шкоди покладається на позивача, який повинен довести, що: заподіяна шкода сталася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача і тільки такі дії (бездіяльність) стали єдиною і достатньою причиною заподіяння шкоди; шкода є реальною; протиправна дія (бездіяльність) заподіювача шкоди є причиною, а шкода, якої завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди позивачу.