ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 569/10331/21
провадження № 61-1174 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Лавренчук Тетяна Віталіївна,
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ КО",
представник ОСОБА_2 - адвокат Цуняк Володимир Йосипович,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 - адвоката Цуняка Володимира Йосиповича, товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ КО" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 30 червня 2023 року в складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АДАМАНТ КО"
(до перейменування - ТОВ "Селеста "Бум") про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08 серпня 1998 року між ним
і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року (справа № 569/3261/19).
За час перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти ними було набуто таке майно:
- заклад громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А-1" та літ. "Б-1"), який знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 723,3 кв. м, реєстраційний номер 2229249456101;
- земельна ділянка, площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування вищевказаного закладу громадського харчування, реєстраційний номер 2229209156101.
Вищевказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2, проте воно
є спільною сумісною власністю подружжя із урахуванням положень статті 60
СК України та статті 368 ЦК України.
У досудовому порядку та під час розгляду справи про розірвання шлюбу питання про поділ майна не вирішувалося. Вони не дійшли спільної згоди щодо його поділу (частина перша статті 71 СК України).
Позивач уважав, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не буде відчужувати належне їм на праві спільної сумісної власності майно без його згоди,
що гарантуватиме збереження такого майна для їх трьох спільних дітей. Водночас, 21 травня 2021 року з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що право власності на спірне майно (заклад громадського харчування і земельна ділянка) із 19 листопада 2020 року зареєстроване за ТОВ "АДАМАНТ КО" (до перейменування ТОВ "Селеста "Бум").
Згоди на відчуження цього майна він не давав, а отже, відповідний правочин
є недійсним, як такий, що укладений одним із подружжя без згоди іншого
з подружжя. Передання спірного майна у статний капітал ТОВ "АДАМАНТ КО",
де власником 99,60 % статутного капіталу є ОСОБА_2, а іншими 0,4 % статутного капіталу - її рідна матір, ОСОБА_4, було вчинено з метою позбавити його права власності.
Позивач зазначав, що орієнтовний розмір судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, становить 7 440,00 грн - судовий збір, 25 000,00 грн - витрати на правову допомогу.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1, просив суд:
- визнати недійсним рішення учасника ТОВ "Селеста "Бум" № 3 від 10 листопада 2020 року в частині внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна
та затвердження статутного капіталу за рахунок внесення ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме: закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А-1" та літ. "Б-1") по АДРЕСА_1, загальною площею 723,3 кв. м, реєстраційний номер 2229249456101, та земельної ділянки,
площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер 2229209156101;
- визнати недійсними правочини щодо передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "АДАМАНТ КО" закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1"
(літ. "А-1" та літ. "Б-1") по АДРЕСА_1, загальною площею 723,3 кв. м, реєстраційний номер 2229249456101, оформлений актом приймання-передачі майнового вкладу № 1 від 16 листопада 2020 року,
та земельної ділянки, площею 0,16 га кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер 2229209156101, оформлений актом приймання-передачі майнового вкладу № 2 від 16 листопада 2020 року;
- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "АДАМАНТ КО" на заклад громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А-1" та літ. "Б-1") по АДРЕСА_1, загальною площею 723,3 кв. м, реєстраційний номер 2229249456101, та земельну ділянку, площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер 2229209156101 .
- у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності
на 1/2 частину закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А-1" та літ. "Б-1") по АДРЕСА_1, загальною площею 723,3 кв. м, реєстраційний номер 2229249456101, та на 1/2 частину земельної ділянки,
площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер 2229209156101 .
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У липні 2021 року ТОВ "АДАМАНТ КО" звернулося до суду з зустрічним позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначало, що спірні об`єкти нерухомості були внесені до статутного капіталу товариства ОСОБА_2,
яка до цього використовувала таке майно в своїй підприємницькій діяльності
та яке належало їй, як фізичній особі-підприємцю (далі -ФОП).
Зокрема, з 16 липня 2004 року ОСОБА_2 розпочала свою підприємницьку діяльність за основним видом діяльності "56.10 - діяльність ресторанів, надання мобільного харчування". Для того, щоб мати власне приміщення (ресторан) вона спочатку уклала з Рівненською міською радою відповідний договір оренди спірної земельної ділянки, а згодом придбала її на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.
Тобто, спірне приміщення ресторану було збудовано ОСОБА_2 саме для здійснення господарської діяльності, що підтверджується відповідними договорами, дозволами, актами, рішенням, і в свою чергу, спростовує поширення правового режиму спільного сумісного майна не земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078 та заклад громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1".
10 листопада 2020 року рішенням учасника ТОВ "Селеста "Бум" № 3 перейменовано товариство на ТОВ "АДАМАНТ КО", прийнято до статутного капіталу товариства додатковий вклад від ОСОБА_2 на підставі її заяви спірне нерухоме майно, а також прийнято її, ОСОБА_2, до складу учасників товариства. Вказане рішення прийнято з дотриманням вимог Статуту товариства та відповідно до чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, ТОВ "АДАМАНТ КО" просило суд визнати
за товариством право власності на заклад громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за по АДРЕСА_1,
та земельну ділянку, площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2021 року зустрічний позов прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження
із первісним позовом.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
І. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада
2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ТОВ "АДАМАНТ КО" про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації, поділ майна подружжя і за зустрічним позовом ТОВ "АДАМАНТ КО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2021 року у вигляді накладення арешту на спірне майно та заборони ТОВ "АДАМАНТ КО" вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження або обтяження будь-якими правами цього майна.
Роз`яснено сторонам, що розгляд указаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лавренчук Т. В., задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.
ІІ. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним рішення учасника ТОВ "Селеста "Бум" № 3 від 10 листопада 2020 року в частині внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна
та затвердження статутного капіталу за рахунок внесення ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме: закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А-1" та літ. "Б-1") по АДРЕСА_1, загальною площею 723,30 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229249456101, та земельної ділянки, площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229209156101.
Визнано недійсними правочини щодо передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "АДАМАНТ КО" закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1"
(літ. "А-1" та літ. "Б-1") по АДРЕСА_1, загальною площею 723,30 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229249456101, оформлений актом приймання-передачі майнового вкладу № 1 від 16 листопада 2020 року, та земельної ділянки,
площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229209156101, оформлений актом приймання-передачі майнового вкладу № 2 від 16 листопада 2020 року.
Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "АДАМАНТ КО"
на заклад громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А- 1" та літ. "Б-1")
по АДРЕСА_1,
загальною площею 723,30 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229249456101, та земельну ділянку, площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, для обслуговування закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229209156101.
У порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_1 1/2 частину закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. "А-1" та літ. "Б-1")
по АДРЕСА_1,
загальною площею 723,30 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229249456101, та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,16 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0078, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2229209156101.
У задоволенні вимог зустрічного позову ТОВ "АДАМАНТ КО" відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1
та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ТОВ "АДАМАНТ КО", виходив
із того, що спірне нерухоме майно було набуто сторонами за час перебування
у шлюбі за спільні кошти, тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак, згідно з положеннями частини другої статті 68 СК України розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України.
Доказів на підтвердження існування, укладеного між ОСОБА_1
і ОСОБА_2 договору про встановлення іншого режиму права власності
на майно набуте за час перебування у шлюбі, або доказів набуття ОСОБА_2 закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1" і земельної ділянки під цим закладом відповідно до положень статті 57 СК України в її особисту приватну власність, сторонами не надано, й судом таких обставин не встановлено.
Суд урахував висновки апеляційного суду з яких було скасовано ухвалу районного суду про закриття провадження у справі, а саме, що позовна вимога про визнання недійсним рішення учасника товариства про внесення до статутного капіталу товариства нерухомого майна хоч і має формальні ознаки корпоративного спору, однак предметом спору у цій справі є саме питання поділу майна подружжя, тобто носить похідний від нього характер, а тому ця справа підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналізуючи надані сторонами докази щодо правового статусу закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1", районний суд установив, що такий об`єкт будувався у період із березня 2007 року по листопад 2008 року, тобто в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі;
з банківського рахунку ОСОБА_2, як ФОП, здійснювалися платежі
по відповідним договорам, у тому числі, генерального підряду, підряду. Разом
із цим, належних і допустимих доказів, що ОСОБА_2 здійснювала фінансування будівництва спірного закладу за рахунок позичених і кредитних коштів нею не надано. Суд надав критичну оцінку розписці від 10 березня
2007 року, врахувавши при цьому заявлені сумніви ОСОБА_1 щодо її дійсності та зробив висновок про недоведеність ОСОБА_2 обставин, що джерелом походження коштів на будівництво спірного закладу харчування були не спільні кошти подружжя, а її кошти, позичені в ОСОБА_5 на підставі вказаної розписки. При цьому суд уважав, що відсутні підстави для висновку, що кошти, які вносилися на підприємницький рахунок ОСОБА_2, були закумульовані ще до шлюбу, тобто були її особистими коштами.
Також відповідачі не спростували достовірності наданих ОСОБА_1 нотаріально посвідчених заяв, якими він, як чоловік, надавав згоду ОСОБА_2 на передання придбаного під час перебування у шлюбі за спільні кошти спірного майна в іпотеку.
Суд першої інстанції надав критичну оцінку договору безпроцентної
грошової позики від 05 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6
та ОСОБА_1, і заяві від 24 квітня 2017 року, оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів, які б засвідчували, що грошові кошти отримані за цим договором були використані на будівництво закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1".
У той самий час, суд урахував, що ОСОБА_2 не є стороною договору, а згідно
з висновком судового експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14 березня 2021 року № СЕ-19/118-22/66-ПЧ підпис біля її прізвища на договорі після застереження про те, що вона не заперечує проти укладення договору,
їй не належить.
Відхиляючи доводи ОСОБА_2 про те, що спірне майно набуто нею як ФОП,
а тому не може мати статусу спільної сумісної власності, суд зазначав, що майно ФОП, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як й інше майно, набуте в період шлюбу, за умови,
що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів, відповідно, таке майно може бути предметом поділу між кожним із подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя і способів поділу його між кожним із подружжя,
а також наявності підстав для втручання у здійснення підприємницької діяльності.
Районний суд, пославшись на відповідні правові висновки Верховного Суду, надавши оцінку оспорюваним позивачем правочинам, дійшов висновку,
що рішення учасника товариства стало підставою для здійснення реєстраційних дій по переходу права власності на майно до ТОВ "АДАМАНТ КО", а акти приймання-передачі майнового вкладу до складу статутного капіталу
є правочинами, які підтверджують волевиявлення сторін та створюють такі юридичні наслідки як набуття та припинення права власності на нерухоме майно, адже виконують функцію правовстановлюючого документа, відтак оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України), у цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків третьої особи (другого співвласника майна) у розумінні статті 16 ЦК України.
З огляду на те, що спірне майно, яке було передано в статутний капітал товариства на момент вчинення оспорюваних правочинів мало статус спільної сумісної власності, й, відповідно, вимагало волевиявлення (згоди) другого співвласника, тобто ОСОБА_1, у письмовій формі й нотаріально посвідченого. Натомість судом установлено, що ОСОБА_1, як співвласник нерухомого спірного майна, не надавав згоди на розпорядження ним, тобто було відсутнє волевиявлення одного з співвласників нерухомого майна на вчинення правочинів по його відчуженню шляхом передання у статутний капітал ТОВ "АДАМАНТ КО",
що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову
ОСОБА_1 щодо визнання недійсними рішення учасника товариства
у відповідній частині та оспорюваних правочинів.
Оскільки позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "АДАМАНТ КО" на вищевказані об`єкти нерухомості є похідною від вимоги
про визнання недійсним рішення учасника товариства та оспорюваних правочинів, суд також зробив висновок про її задоволення.
Вирішуючи позовну вимогу про поділ майна, суд виходив із рівності часток подружжя, відсутності між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шлюбного договору, домовленості щодо поділу спірного майна, в зв`язку з чим, суд вирішив виділити кожному з подружжя по 1/2 частині спірного майна. При цьому іншого порядку поділу ОСОБА_2 не запропонувала.
Урахувавши наявність правових підстав для задоволення позову, суд відмовив
у задоволенні зустрічного позову з наведених вище мотивів.
Суд першої інстанції послався на відповідні норми ЦК України, СК України
та судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду в подібних справах, і застосував судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Посилаючись на положення статті 141 ЦПК України, районний суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись із указаним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2023 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Цуняк В. Й., ТОВ "АДАМАНТ КО", і адвокат Рищук В. В., в інтересах ОСОБА_3, як особи,
яка не брала участі в справі, подали відповідні апеляційні скарги.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Цуняка В. Й., представника ОСОБА_3, як особи, яка не брала участі в справі, - адвоката Рищука В. В.,
ТОВ "АДАМАНТ КО" залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2023 року залишено без змін.
Поновлено дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 30 червня 2023 року.
Апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що спірне нерухоме майно було набуто сторонами за час перебування у шлюбі за спільні кошти, воно є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак, розпорядження цим майном вимагало волевиявлення (згоди) другого співвласника, тоді як, відсутність такої згоди є правовою підставою для визнання недійсними відповідних правочинів.
Погоджуючись із висновками районного суду в частині поділу майна, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 не запропонувала іншого варіанту поділу майна, вимог про компенсацію сторони не заявляли, а тому спірне майно підлягало поділу в рівних частках, тобто по 1/2 кожному з подружжя. При цьому такий поділ
не перешкоджає сторонам у подальшому поділити його за згодою, або звернутися із відповідним позовом про виділ частки в натурі або про припинення частки
в спільному майні з виплатою компенсації.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ "АДАМАНТ КО" є взаємовиключними до первісних вимог ОСОБА_1, які задоволені судом першої інстанції, що свідчить
про обґрунтовану відсутність підстав для їх задоволення. Указане також спростовує твердження товариства, що воно є добросовісним набувачем спірного майна.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апеляційних скарг щодо неналежності обраного ОСОБА_1 способу захисту порушених прав, оскільки ОСОБА_2 було порушено право власності ОСОБА_1 шляхом укладення після розірвання шлюбу правочинів по внесенню спільного сумісного майна
до статутного капіталу товариства, а отже, способом захисту в такому разі
є визнання недійсними таких правочинів (частина друга статті 65 СК України, частина четверта статті 369 ЦК України). Оскільки визначальним у цій справі
є поділ майна колишнього подружжя, то спосіб захисту прав у цьому випадку шляхом пред`явлення вимоги про поділ майна є відповідним і належним.
Апеляційний суд указав, що згода другого з подружжя на укладення правочину
не презюмується у спірних правовідносинах, оскільки оспорювані правочини були укладені після розірвання шлюбу, в такому разі діє положення частини другої статті 68 СК України, згідно з якою розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (частина четверта
статті 369 ЦК України).
Відхиляючи доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки до участі в справі не були залучені власники часток у статутному капіталі ТОВ "АДАМАНТ КО", а саме: ОСОБА_4 (власник 0,41 % частки) і ОСОБА_3 (станом на 01 листопада 2021 року власник 99,59 % частки), апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 має статус відповідача, так як вона є колишньою дружиною ОСОБА_1 і вчинила правочини з розпорядження спільної сумісної власності колишнього подружжя
без його згоди, а не через її статус учасника товариства. Окрім того, оскаржуване рішення районного суду не стосується прав, обов`язків чи інтересів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, і ОСОБА_1 не оспорює рішень, які б стосувалися корпоративних прав ОСОБА_4 або ОСОБА_3, а здійснює захист свого права власності на спірне нерухоме майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку із чим ним було визначено належних відповідачів
у цій справі.
Рівненський апеляційний суд у цій справі в постанові від 12 січня 2023 року, скасовуючи ухвалу суду про закриття провадження, зазначав, що ОСОБА_1
не оспорює набуття, здійснення, припинення корпоративних прав й інтересів; предметом спору у цій справі є питання поділу майна подружжя та вимоги,
що мають від неї похідний характер. Оскільки ОСОБА_4, хоч і є матір`ю ОСОБА_2, однак не має відношення до спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а тому не повинна бути залучена до участі
в справі. В свою чергу, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу набула у власність частку в статутному капіталі ТОВ "АДАМАНТ КО",
а не на нерухоме майно, що є предметом поділу між колишнім подружжям ОСОБА_1, вже після пред`явлення позову ОСОБА_1 і початку судового розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідні положення Конвенції, ЦК України, СК України, застосував практику ЄСПЛ, Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги:
- ОСОБА_3 у якій вона просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 й задовольнити зустрічний позов ТОВ "АДАМАНТ КО";
- представник ОСОБА_2 - адвокат Цуняк В. Й., у якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині вирішення позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції;
- ТОВ "АДАМАНТ КО", у якій товариство просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) судові рішення ухвалено
з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 4) суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб,
що не були залучені до участі у справі (пункти 1, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 31 січня 2024 року, відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Цуняка В. П. Витребувано цивільну справу з районного суду. Відмовлено в задоволенні клопотання заявника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 31 січня 2024 року, відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_3, як особи, яка не брала участі в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 02 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою ТОВ "АДАМАНТ КО".
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3, як особи, яка не брала участі в справі, мотивована тим, що оскаржуваними судовими рішеннями порушуються її права та інтереси, оскільки вона є власником корпоративних прав у розмірі 99,59 % частки
в статутному капіталі ТОВ "АДАМАНТ КО", яке, в свою чергу, є власником майна, переданого йому попереднім учасником - ОСОБА_2, як вкладу до статутного капіталу, та яке є предметом спору у цій справі.
Судами безпідставно не залучено її до участі в справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Зазначає, що позивачем обраний неналежний спосіб судового захисту порушеного, на його думку, права, що є окремою підставою для відмови в позові. У цій частині посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, відповідно до якої відчуження частки корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє іншого
з подружжя претендувати на компенсацію половини від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді цього товариства. Тобто право власності на майно трансформується в право вимоги.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін її апеляційну скаргу, не врахував,
що вона звернулася до суду з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі
в справі, й крім зазначення про набуття нею у власність частки в статному капіталі товариства вже після пред`явлення позову, інших мотивів відхилення її апеляційної скарги, постанова апеляційного суду не містить. При цьому, не закривши апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362
ЦК України, суд апеляційної інстанції по суті підтвердив, що її права порушені.
Крім цього, визнані судом недійсними правочини оформлені актами приймання-передачі, не є правочинами, що випливають чи стосуються сімейних правовідносин, а тому такі вимоги повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.
Заявник уважає себе добросовісним набувачем корпоративних прав.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Цуняка В. П., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не обґрунтували оскаржувані судові рішення, зокрема суди не надали жодної правової оцінки
та не навели мотиви їх відхилення доводам ОСОБА_2 щодо: неналежності обраного позивачем способу захисту порушених, на його думку, прав, добросовісності набувача - контрагента спірного майна, незалучення належного відповідача до участі в справі, як наслідок, безпідставно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 . При цьому обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту порушених, на його думку, прав є самостійною підставою для відмови
в його позові.
Вказує, що суд першої інстанцій вийшов за межі позовних вимог, оскільки
ОСОБА_1 просив суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати
за ним право на 1/2 частину спірних об`єктів, натомість суд виділив йому в порядку поділу майна подружжя 1/2 частину цих об`єктів. Такий порядок поділу майна позбавляє ОСОБА_2 можливості зареєструвати за собою право власності
на іншу частину спірного майна, оскільки з судових рішень незрозуміло,
яка частина майна виділена їй.
У спірних правовідносинах ОСОБА_1 мав би заявити вимогу про застосування наслідків недійсності правочинів на підставі статті 216 ЦК України, оскільки саме повернення йому майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя,
у тому числі шляхом визнання прав на частку, яка йому належить (1/2), буде належним способом захисту порушених прав.
Позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено недобросовісності набувача - володільця спірного майна, -
ОСОБА_3 Суди в цій частині не навели жодних мотивів добросовісності
чи недобросовісності набувача, не залучили її до участі в справі як співвідповідача, з огляду на те, що вона є законним власником 99,59 % частки в статутному капіталі ТОВ "АДАМАНТ КО", яку по суті втратила оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі, тобто, вирішення цієї справи безпосередньо стосується
та зачіпає її інтереси.
Апеляційний суд мав першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, обов`язки та інтереси ОСОБА_3,
і після встановлення цих обставин вирішити питання про її залучення як третю особу, та як наслідок скасування рішення суду (пункт 4 частина третя статті 376 ЦПК України), або закрити апеляційне провадження, у разі встановлення,
що її права не порушені. Проте суд ці обставини належним чином не з`ясував.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як влад до статутного капіталу (частина перша статті 115 ЦК України). У разі передання подружжям свого майна як вкладу, для участі одного з них, таке майно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, а саме подружжя набуває право
на частку в статутному капіталі такого товариства.
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, яку не було враховано судами попередніх інстанцій, щодо: застосування належного способу судового захисту, поділу майна подружжя, у тому числі в разі його неподільності, добросовісності контрагента, застосування наслідків недійсності правочинів, відчуження частки в статному капіталі.
Касаційна скарга ТОВ "АДАМАНТ КО" мотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту порушених, на його думку, прав.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, не навели мотивів відхилення усіх доводів відповідачів, належним чином не встановили фактичні обставини справи
та не надали належної правової оцінки доказам у справі, як наслідок ухвалили незаконні та немотивовані судові рішення.
Позивачем не доведено, а судами не встановлено джерела походження коштів придбання спірного майна та мети його придбання, не наведено підстав втручання у здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2, як ФОП. Спірне майно будувалося не в інтересах сім`ї ОСОБА_1, а використовувалося виключно
у підприємницькій діяльності та придбавалося за кошти ОСОБА_2, як ФОП.
Товариство є законним, добросовісним набувачем права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_1 не довів недобросовісність третьої особи - контрагента за договором, що є його процесуальним обов`язком. При цьому рішення загальних зборів учасників не є правочинами в розумінні статті 202
ЦК України і до них не можуть застосовуватися положення статей 203, 215
ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину,а також правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Заявник указує, що судами не були залучені до участі в справі ОСОБА_4,
яка є учасником товариства, й рішення судів стосується її прав, інтересів
та обов`язків, оскільки їх ухвалення призвело до зміни складу часників та зміни розміру номінальної вартості її частки.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цуняка В. П., від представника
ОСОБА_1 - адвоката Лавренчук Т. В., у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними
та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін. Вказується, що відчуження ОСОБА_2 об`єктів спільної сумісної власності відбулося через півтора року після розірвання шлюбу без його згоди, яка мала бути висловлена письмово та нотаріально засвідчена (стаття 68 СК України). Він не може претендувати ні на половину вартості частки в статутному капіталі ТОВ "АДАМАНТ КО", ані на половину доходу від діяльності цього підприємства, але має гарантоване право на спірне нерухоме майно, тому ОСОБА_1 обрав належний спосіб захисту його порушених прав. Указане також підтверджується і тим, що він оформив за собою право власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна, й має можливість користуватися всіма правомочностями власника.
Суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог, а вирішив справу відповідно до норм законодавства, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя, а обрання судом іншого варіанту поділу, ніж того, що запропоновано позивачем, не може бути розцінено як вихід судом за межі позовних вимог. Твердження заявника касаційної скарги про необхідність поділу майна в натурі
не відповідає законодавству та правозастосуванню Верховного Суду.
ТОВ "АДАМАНТ КО" достеменно було відомо, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_2 на момент вчинення оспорюваних правочинів була директором (керівником) цього товариства
та є наразі, тобто вона представляла його інтереси. Натомість є неприйнятним використання конструкції юридичної особи з метою створення видимості добросовісного набуття права власності. У цьому випадку товариство діє
не як добросовісний набувач, а як штучно створений конструкт для організації протиправного позбавлення ОСОБА_1 права власності на майно, яке він,
як багатодітний батько, має намір залишити своїм дітям.
Відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 ОСОБА_3 здійснювалося без наміру вчинення реального правочину, а лише для унеможливлення виконання рішення суду у цій справі.
Також зазначається, що ОСОБА_1 правильно визначив відповідачів у справі.
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
ТОВ "АДАМАНТ КО", від представника ОСОБА_1 - адвоката Лавренчук Т. В.,
у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що спірні об`єкти нерухомості є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, оскільки доказів, які б підтверджували, що грошові кошти, за які побудовано заклад громадського харчування є особистою приватною власністю ОСОБА_2 останньою
не надано. В такому випадку діє презумпція спільності майна подружжя, яка нею не спростована (стаття 60 СК України). Товариство не є добросовісним набувачем.
Також судами жодним чином не порушені права ОСОБА_4, оскільки
ОСОБА_1 не оскаржує жодних рішень, які б стосувалися її корпоративних прав.