ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 2-4125/11
провадження № 61-12798св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів : Білич І. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про встановлення нікчемності правочину,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ"), у вересні 2011 року звернулося до Печерського районного суду міста Києва з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, і остаточно просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка складається із:
- заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 2 014 393,07 грн;
- заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованої станом на 22 серпня 2011 року в розмірі 2 384 735,05 грн та 33 838,49 доларів США, що еквівалентно 861 134,65 грн;
- заборгованості за пенею станом на 22 серпня 2011 року в розмірі 905 684,10 грн та 17 518,42 доларів США, що еквівалентно 445 815,36 грн.
На обґрунтування позовних вимог АТ "ПУМБ" посилалося на те, що 12 травня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіел Форс" (далі - ТОВ "Сіел Форс") укладено кредитний договір № 94-09/КР-SEL, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових угод до договору, банк зобов`язався надати товариству кредит у розмірі 6 139 288,39 грн та 130 840,07 доларів США, а товариство сплатити відсотки за користування кредитом та повернути кредит в повному обсязі не пізніше 25 лютого 2011 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, 12 травня 2009 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 94-09/П2-SEL та, в подальшому, додаткові угоди до нього.
Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав товариству обумовлену кредитним договором суму кредиту, натомість товариство не надало своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що призвело до утворення заборгованості.
ОСОБА_1 у лютому 2016 року подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив встановити нікчемність договору поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року, укладеного між ним та відповідачем.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що 12 травня 2009 року між ним та АТ "ПУМБ" було укладено договір поруки № 94-09/П2-SEL з метою забезпечення виконання ТОВ "СІЕЛ ФОРС" зобов`язань перед АТ "ПУМБ" за кредитним договором № 94-09/КР-SEL від 12 травня 2009 року.
Зазначав, що він не укладав та не підписував договір поруки, тобто позовні вимоги за первісним позовом пред`явлені до нього на підставі нікчемного правочину.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Печерський районний суд міста Києва заочним рішенням від 07 листопада 2011 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором та договором поруки у розмірі 9 429 707,54 грн та 182 196,98 доларів США, що еквівалентно 1 452 383,22 грн.
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 05 травня 2015 року скасував заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року.
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 06 листопада 2015 року справу передав за підсудністю Шевченківському районному суду міста Києва.
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 27 лютого 2017 року відмовив у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" відхилив, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року залишив без змін.
Рішення суду першої інстанції переглядалося апеляційним судом тільки в частині вирішення первісних позовних вимог.
Верховний Суд постановою від 30 травня 2018 року касаційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року скасував. Справу передав на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що АТ "ПУМБ" звернулося до суду з цим позовом до ліквідації ТОВ "Сіел Форс", тому ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації боржника.
Також суд касаційної інстанції вказав, що на момент ліквідації ТОВ "Сіел Форс" було чинним заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порука ОСОБА_1 припинилась на підставі положень статей 559, 609 ЦК України не ґрунтуються на вимогах закону.
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 09 серпня 2022 року відмовив у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача було відсутнє волевиявлення при укладанні оспорюваного договору поруки, тому не породжує для відповідача ОСОБА_1 зобов`язання щодо його виконання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту.
Київський апеляційний суд постановою від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 17 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/39709-ПЧ є належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує відсутність волевиявлення у ОСОБА_1 на підписання договору поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року, тому підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором укладеним між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Сіел Форс", забезпеченим договором поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року, відсутні.
Крім того, в ході розгляду справи позивачем не надано доказів на усунення розбіжностей щодо зазначення паспортних даних ОСОБА_1, що містяться у договорі поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року та у паспорті відповідача щодо місця реєстрації останнього, а саме: у договорі поруки зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, в той час, як згідно з паспортними даних останнього, з 17 квітня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду також доводи скаржника в частині того, що згідно з пунктом 3 висновку експертів від 23 листопада 2020 року, підпис в графі "Поручитель" додаткової угоди № 1 до договору поруки виконано ймовірно ОСОБА_1, оскільки висновок експерта, який не містить категоричної форми, не може бути покладений в основу рішення суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
Від АТ "ПУМБ" у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог банку, а також скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ "ПУМБ".
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Залучення судом першої інстанції висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з матеріалів кримінального провадження як належного та допустимого доказу та посилання судів у оскаржуваних судових рішеннях на вказаний висновок експерта як на єдиний доказ не укладення договору поруки свідчить про грубе порушення судами вимог процесуального закону та не врахування висновків Верховного Суду з цього питання.
Апеляційним судом не було враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, згідно з яким поданий стороною до суду висновок експерта, зроблений на його замовлення, який не містить зазначення, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та що висновок підготовлено для подання до суду, не є належним та допустимим доказом у справі.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість використання як доказів у справі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, а лише визначено, що тільки вирок суду або постанова суду про закриття кримінального провадження, що набрали законної сили, у визначених у статті 82 ЦПК України випадках можуть бути враховані при ухваленні судового рішення у цій справі.
Вирок суду у кримінальному провадженні № 12021100120000087, відкритому за заявою ОСОБА_1, або ж постанова суду про закриття вказаного кримінального провадження із звільненням особи від кримінальної відповідальності не надавались, а питання наявності чи відсутності вироку суду чи постанови про закриття кримінального провадження судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалось.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.
Справа № 2-4125/11 надійшла до Верховного Суду 25 жовтня 2023 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
12 травня 2009 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ТОВ "Сіел Форс" було укладено кредитний договір № 94-09/КР-SEL, згідно з умовами якого, з урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ "Сіел Форс" надано кредит в розмірі 6 139 288,39 грн та 130 840,07 доларів США строком до 25 листопада 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,50 % річних для кредиту в доларах США та 25 % для кредиту в гривнях.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 12 травня 2009 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 94-09/П2-SEL, згідно з умовами якого, з урахуванням додаткових угод до нього, ОСОБА_1 поручився перед АТ "ПУМБ" за виконання ТОВ "Сіел Форс" зобов`язань, що випливають за кредитним договором № 94-09/КР-SEL від 12 травня 2009 року.
04 лютого 2011 року АТ "ПУМБ" направило на поштову адресу ОСОБА_1 письмову вимогу щодо виконання зобов`язань за договором поруки, яка повернулася на адресу банку без вручення.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 15 вересня 2014 року у справі № 5023/10404/11 затвердив наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс.
Ліквідував юридичну особу - ТОВ "Сіел Форс", яке зареєстровано 27 грудня 2002 року.
Визнав вимоги кредиторів: Дочірнього підприємства "Збагачувальний комплекс" ТОВ вуглепромислової Фірми "Термоантрацит" у розмірі 3 930 000 грн; ПАТ "ПУМБ" у розмірі 9 716 518,29 грн; CAFTORNET TRADING LIMITED у розмірі 1 478 705,50 грн; ТОВ "Континент Преміум" у розмірі 11 650 000 грн, погашеними.
Провадження у справі припинив.
Зобов`язав державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.
Дані про припинення юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10 квітня 2013 року, номер запису 14671170027000572.
Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6662/6663/16-32 від 01 грудня 2016 року, підпис від імені ОСОБА_1 у рядку "ОСОБА_1" графи "Поручитель:" в договорі поруки № 94-09/П2-SЕL від 12 травня 2009 року, що укладений від імені ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у рядку "ОСОБА_1" графи "Поручитель:" в договорі поруки № 94-09/П2-SЕL від 12 травня 2009 року, що укладений від імені ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1, ОСОБА_1 або іншою особою не виявилось можливим, з причин, наведених в пункті 2 дослідницької частини висновку експертів. Згідно з пунктом 2 дослідницької частини висновку експертів, виявити походження розбіжностей, зазначених у висновку, експерт не зміг у зв`язку з малою кількістю вільних зразків підпису ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 22287/22315/20-32/28485/20-32 від 23 листопада 2020 року, підписи від імені ОСОБА_1, що містяться у графі "Поручитель:" на зворотній стороні другого аркуша договору поруки № 94-09/П2-SЕL від 12 травня 2009 року, укладеного від імені ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 ; у графі "Поручитель:" на лицевій стороні другого аркуша додаткової угоди № 1 від 27 серпня 2009 року до договору поруки № 94-09/П2-SЕL від 12 травня 2009 року, укладеного від імені ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Встановити, чи виконаний досліджуваний підпис ОСОБА_1 або іншою особою, не виявилося можливим з причин, зазначених у пункті 2 дослідницької частини висновку експерта. Підпис від імені ОСОБА_1, що міститься у графі "Поручитель:" у додатковій угоді № 1 від 27 серпня 2009 року до договору поруки № 94-09/П2-SЕL від 12 травня 2009 року, виконано ймовірно ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 2 дослідницької частини висновку, оцінити походження зазначених у висновку розбіжностей експерти не змогли через значну варіаційність наданих зразків підпису ОСОБА_1 та обмеженим обсягом наданих зразків його підпису певного варіанту, максимально подібного за будовою елементів до досліджуваного підпису.
21 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Подільської окружної прокуратури міста Києва із заявою про вчинення службовими особами ПАТ "ПУМБ" кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частинами третьою, четвертою статті 358 КК України, в якій зазначив, що працівниками банку було підроблено його підпис в договорі поруки № 94-09/П2-SЕL від 12 травня 2009 року, відомості по якій 29 липня 2021 року внесено до ЄРДР № 12021100120000087.
Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/39709-ПЧ, підпис у графі "Поручитель: Громадянин України ОСОБА_1" у договорі поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року, додатковій угоді № 1 до договору поруки від 27 серпня 2009 року та у додатковій угоді № 2 до договору поруки від 30 березня 2010 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.