ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 462/8809/21
провадження № 61-12117св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року під головуванням судді Ясниської В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду
від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А.,
Крайник Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою на умовах оренди, визнання продовженим договору оренди та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської міської ради, в якому просив:
- визнати право користування земельною ділянкою на вул. Широкій-Дідушка у
м. Львові, площею 0,0564 га, кадастровий номер: 4610136300:06:020:0144 на умовах оренди терміном до 12 липня 2027 року;
- визнати продовженим до 12 липня 2027 року договір оренди землі від 01 листопада 2012 року, який укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_1 та зареєстрований у Львівській міській раді 01 листопада 2012 року за № З-2105;
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі
від 01 листопада 2012 року у запропонованій ним редакції.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01 листопада 2012 року сторони уклади договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Львівській міській раді 01 листопада 2012 року за № 3-2105.
Згідно п. 1 договору оренди позивач орендував у відповідача земельну ділянку на
АДРЕСА_1, площею 0,0564 га, кадастровий номер: 4610136300:06:020:0144.
ОСОБА_1 16 березня 2017 року звернувся до Львівської міської ради із зверненням про продовження договору оренди, зі сторони відповідача не було жодних заперечень щодо такого продовження.
З цього часу, позивач безперешкодно продовжував користуватися вказаною земельною ділянкою до цього часу.
Відповідач не надсилав позивачу жодних заперечень, а ЛКП "Сяйво", на території якого розташована земельна ділянка підтверджує своїм листом від 15 листопада 2021 року за № 2-886 ту обставину, що ОСОБА_1, як орендар, упорядкував земельну ділянку від насипу землі і піску у 2018 року і користується нею.
Позивач отримав цю земельну ділянку для здійснення торгівельної діяльності та розміщення торгового павільйону.
Відповідно до п. 20 договору оренди орендар лише за письмовою згодою орендодавця має право зводити у встановленому законом порядку виробничі чи інші споруди на вищевказаній земельній ділянці. Виконуючи ці умови договору, орендар замовив та виготовив містобудівний розрахунок торгового павільйону із закладом харчування та отримав погодження усіх органів контролю, передбачених містобудівним законодавством.
Орендодавець своєчасно такої письмової згоди не дав і орендарем земельна ділянка використовувалась лише як орендована земля.
У вересні 2021 року позивач звернувся до керівника управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою щодо підтвердження пролонгації договору оренди з метою подальшого отримання дозволу на будівництво торгового павільйону, як передбачено договором оренди земельної ділянки.
Позивач 05 жовтня 2021 року отримав листа від Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, яким йому повідомили про неможливість вирішення його звернення, оскільки термін дії договору оренди закінчився 12 липня 2017 року. Таким чином, позивач вважає, що продовжуючи користуватися вищевказаною земельною ділянкою, після закінчення строку дії договору оренди землі, належним чином виконуючи умови договорів, наявні підстави, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" для виникнення у позивача права на поновлення строку дії договору оренди на тих самих підставах, на той самий строк в силу прямої вказівки закону.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 07 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що позивач не надав суду жодних доказів, щодо вмісту поштового відправлення (листа-повідомлення, проекту додаткової угоди), в контексті того, що відповідач заперечує отримання відповідних документів.
Матеріали справи взагалі не містять додаткової угоди та доказів її направлення на адресу відповідача у визначений законом строк.
Суди зазначили, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" на оскарження в суді відмови, якщо вважав порушеними його законні права та інтереси.
Ураховуючи викладене суди вважали, що підстави для визнання продовженим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі відсутні, оскільки позивач порушив вимоги закону в частині попередження орендодавця про свої наміри поновити договір оренди.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник посилається на те, що суди не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18,
від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц.
Також заявник вважає помилковими висновки судів про недоведеність позиції позивача про надсилання ним Львівській міській раді копії заяви про пролонгацію договору оренди яка була датована 16 березня 2017 року та надіслана у цей же день, що підтверджується відповідними доказами. Зауважує також, що позивач, як сторона договору про надання послуг поштового зв`язку не несе відповідальність за правильність оформлення оператором поштового зв`язку квитанції та опису вкладення у цінний лист.
Касаційна скарга також додатково містить посилання на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі
№ 338/180/17 та від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у жовтні 2023 року відзиві на касаційну скаргу представник Львівської міської ради У. Коржевич у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги. Додатково зауважує, що у випадку необхідності призначити судове засідання для розгляду цієї справи.
Представник відповідача вказує, що позивач у поданій касаційній скарзі оминає ту обставину, що починаючи з 2017 року Львівська міська рада звернення позивача про продовження договору оренди та проєкта додаткової угоди не отримувала, що підтверджується матеріалами справи, а тому висновки судів правильні.
Додатково посилається на те, що доданий позивачем опис вкладення цінний лист не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки має значну кількість недоліків його оформлення, у тому числі не містить номера поштового відправлення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Залізничного районного суд м. Львова.
10 жовтня 2023 року цивільна справа № 462/8809/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
01 листопад 2012 року Львівська міська рада та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки № 3-2105, який зареєстрований у Львівській міській раді.
Відповідно до п. 1 договору оренди позивач орендував у відповідача земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 0,0564 га, кадастровий номер: 4610136300:06:020:0144.
Договір оренди укладений на 5 (п`ять років) терміном до 12 липня 2017 року.
Відповідно до п. 8 договору оренди землі після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а. с. 11-14).
Згідно акта приймання-передачі об`єкта оренди від 01 листопада 2012 року орендодавець - Львівська міська рада передала, а орендар ОСОБА_1 прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0564 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15).
Зазначена земельна ділянка належить до комунальної власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 27 листопада
2013 року (а. с.18).
З відповіді Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 05 жовтня 2021 року № 2403-вих-90625 суди встановили, що питання про продовження терміну оренди земельної ділянки порушене у зверненні ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року не може бути вирішене у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди землі 12 липня 2017 року (а. с. 22).
Суди надали оцінку та вказували, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до позовної заяви долучив копію заяви про пролонгацію договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2012 року загальною площею 0,0564 га за адресою:
вул. Широка-Дідушка, кадастровий номер: 4610136300:06:020:0144, як додаток зазначається копія договору оренди, який до заяви не долучений та копія квитанції про надіслання цінного листа Львівській міській раді разом з описом, в найменуванні зазначено лист про продовження договору оренди.
Крім цього, на описі вкладення у цінний лист проставлений календарний штемпель, з якого неможливо встановити дату направлення, також на описі вкладення відсутній номер поштового відправлення.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі
№ 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) зазначила, що згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.