ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 920/410/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕС Сервіс" -
Кравченка Р. М.,
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Біоенергія-Т" - Мельниченко Т. С., Ільмухіної Т. Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕС Сервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024
(колегія суддів: Барсук М. А. (головуючий), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕС Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Біоенергія-Т"
про визнання укладеною додаткової угоди,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕС Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "ДЖІ ЕС Сервіс") подало до господарського суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Біоенергія-Т" (далі - відповідач, ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т"), в якому просило визнати укладеною додаткову угоду № 3 до договору від 27.07.2022 № 27-07/22 на виконання робіт "під ключ" в редакції, запропонованій позивачем.
Додатковою угодою № 3 передбачено внесення змін у додаток № 2 до основного договору, в якому сторони погодили графік виконання робіт, надання супутніх послуг та поставки обладнання та визначили етапи виконання робіт, проміжні строки (початок, закінчення) виконання відповідного етапу та кінцевий строк виконання повного обсягу робіт.
Зокрема, за редакцією позивача:
- додаткова угода № 3 є невід`ємною частиною договору, набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє протягом строку дії договору (п. 3);
- у п. 4 додатку № 2 кінцевий строк виконання будівельно-монтажних робіт вказати 30.04.2023 (замість 07.02.2023), період виконання робіт з благоустрою території визначити 04.01.2023 - 30.04.2023 (замість 04.01.2023 - 07.02.2023);
- у п. 7 додатку № 2 встановити кінцевою датою виконання повного обсягу робіт за договором 30.04.2023 (замість 11.02.2023).
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "ДЖІ ЕС Сервіс" виконало увесь комплекс робіт за основним договором, предметом якого є виконання робіт та надання супутніх послуг по створенню та введенню в експлуатацію об`єкта генерації теплової енергії (котельної), за виключенням деяких робіт із благоустрою території та улаштування технологічних майданчиків і проїздів, які виконати у встановлений додатком № 2 строк у первинній редакції не можливо через обставини непереборної сили - несприятливі погодні умови у січні-лютому 2023 року (мінусові значення температури повітря, внаслідок яких промерзає ґрунт), що є істотною зміною обставин, та відповідні правила державних будівельних норм (далі - ДБН).
З метою дотримання строків завершення виконанням названих робіт та уникнення значних збитків, пов`язаних з їх порушенням, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями укласти додаткову угоду № 3, якою змінити кінцеві строки виконання робіт з благоустрою території, а виконання повного обсягу робіт за договором перенести на кінець квітня 2023 року.
Відповідач відповіді на пропозиції позивача не надав і додаткову угоду № 3 не підписав, однак вчинив дії з реєстрації акта готовності об`єкта до експлуатації від 25.01.2023, у якому визначив нові строки виконання робіт з благоустрою території - квітень 2023 року, таким чином погодившись на пропозицію ТОВ "ДЖІ ЕС Сервіс", тому наявні підстави для внесення змін у додаток № 2 до основного договору шляхом визнання додаткової угоди № 3 укладеною в редакції позивача.
Матеріально-правовою підставою у позові визначено, зокрема ст. 651, ч. 1, 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також здійснено посилання на п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 722 "Про деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 722), яка дозволяє сторонам у період дії воєнного стану переносити строки виконання окремих робіт, зокрема з благоустрою територій.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві вказав на недоведеність позивачем всіх чотирьох умов, наявність яких є підставою для задоволення його вимог відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України та, зокрема, зазначив, що надавав відповіді на пропозиції позивача, в яких висловив незгоду з ними, а також навів перелік зауважень щодо уже виконаних підрядних робіт; обставини (несприятливі погодні умови), на які позивач посилається в мотивування необхідності вчинення додаткової угоди № 3, не є обставинами непереборної сили чи істотною зміною обставин, які позивач не міг передбачити, укладаючи договір; позивач не враховує, що самостійно встановив строки виконання робіт під час подання тендерної документації, що визначало його пропозицію найбільш вигідною для відповідача; постанова КМУ № 722 надає сторонам право переносити строки виконання робіт через обставин, які виникли внаслідок воєнного стану, а не за звичайних умов, а норми ДБН, на які посилається позивач, не поширюються на відомчі (технологічні) дороги на приватних територіях та тимчасові дороги.
Господарський суд Сумської області рішенням від 21.12.2023 позов задовольнив. Визнав укладеною додаткову угоду від 10.04.2023 № 3 до договору від 27.07.2022 № 27-07/22 на виконання робіт "під ключ".
Суд виклав додаток № 2 до договору, в тому числі, п. 4 та п. 7 в редакції позивача. Встановив, що 30.04.2023 є кінцевою датою закінчення робіт з благоустрою території та кінцевою датою виконання повного обсягу робіт за договором. Пункт 3 додаткової угоди № 3 суд виклав у іншій редакції, за якою додаткова угода є невід`ємною частиною договору, набирає чинності з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2023 у справі № 920/410/23.
Висновки суду першої інстанції щодо можливості викладення п. 4 та п. 7 додаткової угоди № 2 в редакції позивача мотивовані тим, що наявні всі умови за ч. 2 ст. 652 ЦК України для задоволення позову. Істотними обставинами для зміни строків виконання спірних робіт є несприятливі погодні умови у період з січня по лютий 2023 року, які спричинили промерзання ґрунтів та значні опади, що унеможливлює завершення робіт з благоустрою території у строк, встановлений додатком № 2 при підписанні основного договору.
При цьому місцевий господарський суд:
- врахував, що позивач завчасно повідомив відповідача про існування обставин, які впливають на зміну строків виконання робіт та неодноразово пропонував укласти додаткову угоду № 3, від підписання якої відповідач по суті відмовився;
- звернув увагу, що п. 7 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - постанова КМУ № 461), дозволяє сторонам переносити строки виконання робіт з благоустрою через несприятливі погодні умови у разі прийняття об`єкта в експлуатацію в І або IV кварталі; улаштування технологічних майданчиків і проїздів за низьких температур повітря прямо заборонено діючими нормами ДБН;
- зазначив, що несприятливі погодні умови у спірний період підтверджуються, зокрема відповідним листом Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України.
Аргументуючи висновки про існування виняткового випадку для внесення змін до договору за рішенням суду через істотну зміну обставин, як це передбачено ч. 4 ст. 652 ЦК України, суд послався на високий рівень суспільного інтересу в реалізації проєкту будівництва котельні з метою забезпечення населення м. Охтирка тепловою енергією в опалювальний період 2022 / 2023 та можливі наслідки дострокового розірвання основного договору.
Викладення п. 3 додаткової угоди № 3 в редакції суду здійснено з урахуванням приписів ст. 653 ЦК України.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2024 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені позивачем в обґрунтування позову обставини для зміни строків виконання робіт з благоустрою території (погодні умови взимку) не є ні істотними в розумінні ст. 652 ЦК України, ні обставинами непереборної сили відповідно до ст. 617 ЦК України, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а в даному випадку є ризиками підприємницької діяльності, зважаючи на приписи ст. 42, 44 ГК України. Крім того, позивач не довів існування одночасно всіх умов, які визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, що виключає можливість задоволення позову.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності виняткового випадку для зміни договору за рішенням суду відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України.
При цьому апеляційний суд врахував, зокрема правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 та Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 920/475/23 між тими ж сторонами з аналогічним предметом спору.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ДЖІ ЕС Сервіс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Позивач вказав на неврахування апеляційним судом правових висновків:
1) Великої Палати Верховного Суду у постановах від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.07.2022 № 363/1834/17, Верховного Суду у постановах від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21, від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21, від 26.03.2024 у справі № 920/475/23 щодо питання застосування ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України у подібних правовідносинах;
2) Верховного Суду у постанові від 17.08.2023 у справі № 902/183/22 щодо застосування ст. 74 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
12.06.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги. Вказав, що апеляційним судом враховані правові позиції Верховного Суду, на які посилається скаржник, і висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування ст. 652 ЦК України не суперечать їм. Зазначив, що аргументи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки доказів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України поширюється саме на подібні правовідносини.
Термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст.
Отже, подібність правовідносин слід визначати з урахуванням обставин кожної конкретної справи та оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав на неврахування апеляційним судом правових висновків у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. 652 ЦК України, ст. 74 ГПК України.
Перевіривши доводи скаржника щодо застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень ст. 652 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, колегія суддів щодо зазначає таке.
Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин регулюється приписами ст. 652 ЦК України, згідно з ч. 1 якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2).
Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4).
З наведеного слідує, що положення ст. 652 ЦК України застосовуються як при розгляді справ, предметом спору в яких є вимоги про зміну правочину, так і при подачі позову з вимогами про його розірвання.
Відмінність у застосуванні ст. 652 ЦК України до тих чи інших вимог полягає у тому, що при розгляді справ з вимогами про зміну умов договору, окрім встановлення наявності істотних змін обставин, та одночасного існування визначених ч. 2 цієї статті чотирьох умов при істотній зміні обставини для даного конкретного зобов`язання, дослідженню підлягає також і наявність передбаченого ч. 4 цієї статті виняткового випадку для внесення змін до договору за рішенням суду.
Норма ст. 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема змістом постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23, зазначених скаржником на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі, що розглядається, за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у наведених справах при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (припис абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України).
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.
Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.
Істотна зміна обставин, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі:
- не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин);
- є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
Форс-мажор (ст. 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями.
Таким чином, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст. 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.