ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 740/3262/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,
Вертіївської сільської ради
Ніжинського району Чернігівської області - не з`явився,
Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області - не з`явився,
ОСОБА_1 -Федоровської І.О., Вольвака О.М.,
Приватного підприємства "Агрофірма "Кладьківка" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.)
у справі № 740/3262/20
за позовом Керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області
до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Агрофірма "Кладьківка",
про визнання недійсними розпорядження та договорів оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Керівник Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області (далі - прокурор) звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - Вертіївська сільська рада) до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Ніжинська РДА), ОСОБА_1 про:
- визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду;
- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською РДА, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);
- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською РДА, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради загальною площею 77,4810 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);
- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською РДА, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради загальною площею 50,1230 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);
- визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською РДА, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради загальною площею 146,5473 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013).
Прокурор обґрунтував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Ніжинської РДА від 24.10.2012 № 508 отримав у користування вісім земельних ділянок для ведення фермерського господарства, після чого 12.12.2012 створив Фермерське господарство "Північ-Агро" (далі - ФГ "Північ-Агро").
27.12.2012 Ніжинською РДА видано розпорядження № 647, яким у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства повторно, без відповідної правової підстави та без проведення земельних торгів передано ще п`ять земельних ділянок площею 578,2418 га, а у подальшому на підставі цього розпорядження сторони уклали договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008.
Оскільки ОСОБА_1 вже отримував земельні ділянки для ведення фермерського господарства, тому надання в оренду наступної земельної ділянки мало відбуватися за встановленою процедурою земельних торгів (аукціону), чого в порушення статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" дотримано не було.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.02.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2021 скасовано. Провадження у справі закрито, позивачеві роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2023 за заявою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури справу № 740/3262/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області.
26.04.2023 прокурор подав до суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання недійсним і скасування розпорядження Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду.
ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, між іншим заявив про застосування позовної давності.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 740/3262/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.06.2024.
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
05.06.2024 ОСОБА_1 подав Суду клопотання в порядку частини 4 статті 300 ГПК, у якому зазначив, що після подання ним касаційної скарги на судове рішення у справі № 740/3262/20, Верховний Суд у постановах від 14.05.2024 у справі № 916/1213/23 та від 28.05.2024 у справі № 904/1407/21 виклав правовий висновок щодо застосування норм права при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними у частині, що стосується ефективного способу захисту порушеного права у таких правовідносинах. За таких обставин скаржник просив врахувати ці висновки суду касаційної інстанції при розгляді його касаційної скарги у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2024 у судовому засіданні у справі № 740/3262/20 оголошено перерву до 19.06.2024.
18.06.2024 ОСОБА_1 подав Суду пояснення в порядку статей 42, 169, 301 ГПК.
Вертіївська сільська рада, Ніжинська РДА, Приватне підприємство "Агрофірма "Кладьківка" (далі - ПП "Агрофірма "Кладьківка") у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв зазначених учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 24.10.2012 розпорядженням Ніжинської РДА № 508 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, та надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 416,0821 га на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Кукшинської сільської ради.
Згідно із цим розпорядженням між Ніжинською РДА (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди від 16.11.2012 та від 26.11.2012, за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н, Кукшинська сільська рада, строком на 25 років: площею 36,7563 га з кадастровим номером 7423385600:03:002:0001, площею 66,9338 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0004, площею 57,7267 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0005, площею 57,3394 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0006, площею 39,5473 га з кадастровим номером 7423385600:03:002:0002, площею 32,3091 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0002, площею 72,8378 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0003, площею 52,6317 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0007.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.12.2012 було зареєстровано як суб`єкт господарювання ФГ "Північ-Агро" (ідентифікаційний код юридичної особи 38314298), дата запису 10511020000000798, засновником цього фермерського господарства є ОСОБА_1, про що внесено відповідну інформацію.
Розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умові оренди, виготовлений ФОП Вовкогон С.Ф., на земельку ділянку площею 578,2418 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вертіївської сільської ради; надано ОСОБА_1 на умовах оренди терміном на 25 років земельну ділянку площею 578,2418 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вертіївської сільської ради.
Згідно із цим розпорядженням між Ніжинською РДА (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди від 28.12.2012 та від 31.12.2012, за умовами яких орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н, Вертіївська сільська рада, строком на 25 років: загальною площею 175,1485 з кадастровим номером 7423381900:31:001:0001 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013); загальною площею 128,9420 га з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013); загальною площею 77,4810 з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013); загальною площею 50,1230 га з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013); загальною площею 146,5473 га з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013).
17.01.2020 рішенням Вертіївської сільської ради надано згоду ОСОБА_1 на укладення договорів суборенди з ПП "Агрофірма "Кладьківка" щодо спірних земельних ділянок.
Як свідчить інформація Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.02.2020, земельні торги у формі аукціону за земельними ділянками, переданими в оренду ОСОБА_1, у тому числі з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008, не проводились, оскільки ділянки передано в оренду до прийняття Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18.02.2016 № 1012-VIII.
За інформацією Головного управління ДПС у Чернігівської області станом на 05.06.2020 ОСОБА_1 не має заборгованості за платежем 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) по Вертіївській сільській раді. ФГ "Північ-Агро" станом на 05.06.2020 не має заборгованості за платежем 18010600 (орендна плата з юридичних осіб).
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради про визнання зазначених договорів недійсними та доводить, що повторне надання в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647 суперечить нормам земельного законодавства та Закону України "Про фермерське господарство", оскільки відповідач вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди восьми земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Чернігівської області та на час повторного звернення до Ніжинської РДА вже створив юридичну особу ФГ "Північ-Агро". Підставою для визнання недійсними договорів оренди є порушення процедури отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів, а також відсутність нормативної грошової оцінки оспорюваних земельних ділянок на момент укладення оспорюваних правочинів.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив і мотивував таке рішення тим, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним права власності або користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. ФГ "Північ-Агро", яке створене 12.12.2012, не пов`язане зі спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою, для створення якого ОСОБА_1 отримав у користування земельні ділянки на підставі розпорядження Ніжинської РДА від 24.10.2012 № 508. Із заявою про надання спірних земельних ділянок ФГ "Північ-Агро" не зверталося, йому ці земельні ділянки не виділялися та в установленому порядку не передавалися. Спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договорів оренди землі. Із заявою про надання цих земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в цих правовідносинах є недопустимим (некоректним).
За висновками місцевого суду, відсутні підстави вважати, що земельні ділянки згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647 та оспорюваними договорами оренди виділялися для того ж самого ФГ "Північ-Агро", а також, що обов`язки землекористувача земельних ділянок після укладення цих договорів оренди і до укладення договорів суборенди з ПП "Агрофірма "Кладьківка" здійснювало ФГ "Північ-Агро", а не ОСОБА_1 .
Приписи статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів оренди землі від 28.12.2012) не містили такої істотної умови договору як нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, тому доводи прокурора в цій частині також відхилено судом першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності необхідно відраховувати з 24.10.2012 та 27.12.2012, тобто з дат прийняття Ніжинською РДА розпорядження про передачу в оренду відповідачу спірних земельних ділянок, проте з огляду на відсутність правових підстав для визнання оспорюваних у цій справі правочинів недійсними, суд позовну давність не застосовує.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив та виходив із того, що відповідачами допущено порушення встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, розпорядження Ніжинської РДА, яке стало підставою для укладення оспорюваних договорів оренди землі, а також укладені на його підставі оспорювані договори оренди землі, суперечать положенням Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України "Про фермерське господарство", що за висновками суду апеляційної інстанції є підставою для визнання таких договорів недійсними.
Водночас, за висновками суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення статей 31, 123, 124, 134, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18, постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 19.05.2016 у справі № 6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 14.11.2018 у справі № 314/3881 /15-ц, в результаті чого дійшов передчасного та помилкового висновку про необґрунтованість поданого позову.
Щодо позовної давності суд апеляційної інстанції зауважив, що про порушення земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 прокуратурі стало відомо під час отримання 18.02.2020 листа з ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.02.2020 №10-25-0.3-842/2-20, у той час як з відповідним позовом прокурор звернувся 31.07.2020, отже в цьому випадку заява відповідача про застосування позовної давності до вимог прокурора задоволенню не підлягає.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, зокрема, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував положення статті 134 ЗК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оскільки на час укладення оспорюваних договорів оренди земельним законодавством не було передбачено проведення торгів з метою передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Суд не звернув увагу на відсутність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави в суді. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, у справі № 912/2385/18, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, у справі № 922/3219/20. Також скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та положень ЗК щодо необхідності проведення аукціону для послідуючої передачі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства станом на грудень 2012 року, до прийняття Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції не досліджено докази та доводи сторін щодо відсутності порушеного права при укладенні договорів, не надано оцінки доводам стосовно спливу позовної давності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.
Разом із тим у статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).
З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених 28.12.2012 та 31.12.2012 між Ніжинською РДА та ОСОБА_1 як таких, що суперечать вимогам законодавства.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204).
У статті 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК).
За змістом статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1). Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина 2). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3).