УХВАЛА
26 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/13/21
Провадження № 12-27гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВласова Ю. Л.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 березня 2024 року (у складі колегії: головуючий суддя Євсіков О. О., судді: Корсак В. А., Алданова С. О.)
у справі № 910/13/21
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
пророзірвання договору та стягнення коштів та
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - ТОВ "Тавріда Електрик Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі -КБ "Приватбанк", відповідач) про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 426753 від 03 березня 2003 року (далі - Договір розрахунково-касового обслуговування), укладеного сторонами, та стягнення 13 925 892,10 грн штрафних санкцій, 2 626 426,20 грн інфляційних втрат і 1 315 766,32 грн трьох процентів річних.
Заявою про збільшення позовних вимог позивач доповнив позовні вимоги та просив, крім наведеного, стягнути з відповідача 17 098,00 доларів США та 5 256,50 Євро.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув позивачу кошти, розміщенні на банківських рахунках, чим порушив свої зобов`язання, передбачені Договором розрахунково-касового обслуговування. Через це позивач тривалий час не може користуватися своїми власними коштами та використовувати їх в своїй поточній діяльності.
Справа розглядалася неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 липня 2023 року у справі № 910/13/21 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що згідно з частиною першою статті 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Оскільки Договір розрахунково-касового обслуговування фактично припинив свою дію, а розірваним може бути лише чинний договір, вимога позивача про розірвання спірного договору є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню.
Також місцевий господарський суд встановив, що судовим рішенням у справі № 904/1569/15 вже зобов`язано відповідача перерахувати на рахунки позивача кошти, які останній просить стягнути у цій справі, тому, виходячи з правовідносин що існували між сторонами, суд зробив висновок, що порушене право позивача вже захищено, отже, підстави для стягнення з відповідача 17 098,00 доларів США та 5 256,50 Євро відсутні.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06 березня 2024 року зазначене рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13/21 скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Розірвав Договір розрахунково-касового обслуговування; стягнув з КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Тавріда Електрик Україна" 13 925 892,10 грн, а саме: три проценти річних у розмірі 1 255 619,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 626 426,20 грн, 17 098,00 доларів США, три проценти річних у розмірі 43 726,50 грн, 5 256,50 Євро, три проценти річних у розмірі 16 420,34 грн та судовий збір у розмірі 278 072,47 грн. Також суд стягнув з відповідача на користь позивача 417 108,71 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору та задовольняючи цю вимогу, виходив з того, що Договір розрахунково-касового обслуговування ТОВ "Тавріда Електрик Україна" уклало з Банком в особі філії, проте обставини, за яких Банк був позбавлений можливості виконувати зобов`язання за цим договором суд першої інстанції не встановив.
Оскільки Банк не виконав взяті на себе за Договором зобов`язання з гарантування клієнту права безперешкодного розпорядження належними йому коштами, не виконав платіжні доручення позивача та не повернув йому грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, суд апеляційної інстанції виснував, що такі дії, згідно з умовами спірного Договору, є істотним порушенням договору в розумінні статті 651 ЦК України.
Протиправність поведінки відповідача, згідно із висновком суду апеляційної інстанції, вбачається також з обставин, встановлених у справі № 904/1569/15, відповідно до яких КБ "Приватбанк" не виконав поданих ТОВ "Тавріда Електрик Україна" платіжних доручень, а також з подальших дій Банку, який не виконав рішення суду у зазначеній справі, яким його було зобов`язано виконати платіжні доручення позивача.
З огляду на такі дії КБ "Приватбанк", а також на те, що виконавче провадження з виконання рішення у наведеній справі (№ 904/1569/15) було закрито суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду стосовно того, що у межах справи № 904/1569/15 вже було захищено порушене право ТОВ "Тавріда Електрик Україна", а також про помилковість висновку про тотожність позовних вимог у справі № 904/1569/15 (зобов`язання виконати платіжні доручення з рахунків у Банку на інші рахунки у Банку) та у цій справі № 910/13/21 (стягнення грошових коштів).
На підставі викладеного апеляційний господарський суд позовні вимоги про стягнення 13 925 892,10 грн грошових коштів, 2 626 426,20 грн інфляційних втрат та 1 315 766,32 грн трьох процентів річних, 17 098 доларів США та 5 256,50 Євро задовольнив, скасувавши рішення суду першої інстанції в цій частині.
10 квітня 2024 року КБ "Приватбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 березня 2024 року у справі № 910/13/21, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник вказав на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, а саме статей 205, 253, 261, 520, 521, 1066, 1068, 1071 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, не застосував норму статті 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та порушив норми процесуального права, зокрема, статей 175, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції не врахував, що у справі № 904/1721/20 підтверджено правомірність та чинність договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, а також не врахував доводів відповідача, що позивач має пов`язаність з країною-агресором та підсанкційною особою, незважаючи на факт зміни складу учасників.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 березня 2024 року у справі № 910/13/21.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 16 травня 204 року справу № 910/13/21 разом із зазначеною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Ухвалою від 23 травня 2024 року Касаційний господарський суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КБ "Приватбанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 квітня 2024 року у справі № 910/13/21, і також передав зазначену касаційну скаргу на розгляд Великої Палати Верховного Суду оскільки додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови Північного апеляційного господарського суду від 06 березня 2024 року у справі № 910/13/21, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.