ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2024 року
м. Київ
справа № 640/1123/19
адміністративне провадження № К/9901/7460/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. від 24 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М. від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, Управління), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року: №0102324202, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 181459,84 грн., в тому числі за основним платежем - 145167,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36291,97 грн.; №0102354202, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 15121,65 грн., в тому числі за основним платежем - 12097,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3024,33 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалась на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2016 рік, оскільки сума боргу прощена (анульована) АТ "УкрСиббанк" не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а отже оспорювані податкові повідомлення-рішення, як вважає остання, є протиправними та підлягають скасуванню.
Суди встановили, що посадовими особами Управління за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у 2016 році складено акт від 31 серпня 2018 року №3593/26-15-42-02-30/1961520228.
За висновками акта перевірки позивачем, крім іншого, порушено вимоги: підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, з урахуванням вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, а саме у 2016 році не включено до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларовано суми доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 806488,19 грн., що призвело до заниження ПДФО у сумі 145167,87 грн.; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору у 2016 році у розмірі 12097,32 грн.
Підставою для таких висновків слугували відомості центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ЦБ ДРФО) про отримання позивачем у III кварталі 2016 року доходу у вигляді додаткового блага в сумі 806488,19 грн. та невідображення його у податковій декларації про доходи та майновий стан за 2016 рік. Як зазначено у акті перевірки, АТ "УкрСиббанк" листом від 06 вересня 2017 року №14-2-2/14175 надано підтвердження інформації про суму прощеного (анульованого) за його самостійним рішенням ОСОБА_1 боргу за кредитним договором та вручення боржнику відповідного повідомлення про це згідно вимог підпункту "д" підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято оспорювані у цій справі податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій свої рішення обґрунтували тим, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Наявні ж у матеріалах справи докази свідчать про виконання банком обов`язку повідомлення ОСОБА_1 про прощення (анулювання) основної суми боргу у розмірі 806488,19 грн. та обізнаність останньої про такі обставини, тому нездійснення позивачем самостійного нарахування та сплати ПДФО і військового збору, а також неподання до контролюючого органу відповідної декларації свідчить про порушення нею відповідних норм ПК України і безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому, за висновком судів, відсутні умови для застосовування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнавши протиправними та скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Вважає, що суди, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосували норми податкового законодавства, що визначають порядок включення до оподатковуваного доходу додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), та не врахували висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, наведених у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №820/2600/16 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року у справі №815/1849/14, натомість безпідставно застосували іншу практику Верховного Суду, пославшись на його постанови від 07 червня 2018 року у справі №809/1343/17 та від 13 січня 2021 року у справі №815/3071/18, від якої, на переконання ОСОБА_1, слід відступити.
По суті вказує, що судами попередніх інстанцій у цій справі залишено поза увагою, що позивачем повернуто банку значно більшу суму коштів, ніж була отримана нею за кредитним договором, що, як наслідок, не може свідчити про збільшення загального майнового стану і забезпечення приросту її активів, а тому і відсутній об`єкт оподаткування в розумінні положень ПК України; також вважає, до спірних правовідносин слід застосовувати норми підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, відповідно до яких сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.