ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 533/951/21
провадження № 51-353км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року ухвалений стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2020 року за частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 310, частиною 1 статті 317 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із звільненням від його відбування з випробуванням строком 2 роки,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2020 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вирішене питання речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7, 23 серпня 2021 року о 03 год 30 хв, поблизу магазину "Кулиничі", що знаходиться на АДРЕСА_2, умисно наніс декілька ударів дерев`яною палицею у голову потерпілого ОСОБА_8, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасовано.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до статті 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 1 місяця позбавлення волі за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2020 року та остаточно засуджено ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзізахисник просить скасувати вирок Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, у касаційній скарзі захисник зазначає про те, що, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд послався на ті обставини, що ОСОБА_7 вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, шкоду не відшкодував.
Проте, захисник не погоджується з такими висновками, адже цивільний позов у цьому кримінальному провадженні потерпілим не заявлявся, а тому вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, послався на неіснуючу обставину, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, на думку захисника, враховуючи наявність у ОСОБА_7 двох неповнолітніх дітей, з огляду на відсутність обставин, які обтяжують покарання, призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років є несправедливим.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 зазначає про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого. Вважає призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання відповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. А тому просить вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника. Вважає вирок суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованими, а призначене ОСОБА_7 покарання таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
Від засудженого та представника потерпілого надійшли заяви про здійснення касаційного розгляду без їхньої участі. Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи захисника у касаційній скарзі про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів уважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Згідно зі статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.