ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024року
м. Київ
справа № 755/7828/20
провадження № 51-1433 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
засудженої ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100001482, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Донецька, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили вирішено не обирати.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_9 визнано винуватою у тому, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, часу та місця, але не пізніше 13 лютого 2020 року, у неї виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, з метою збуту.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_9 незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, у невстановленої в ході досудового розслідування особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, який в подальшому зберігала у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_3, з метою збуту.
Під час проведення обшуку 13 лютого 2020 року, у вказаній квартирі працівниками поліції виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 211,24 г (в перерахунку на висушену речовину), який ОСОБА_9 незаконно придбала та зберігала з метою збуту.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника зводяться до незгоди із кваліфікацією дій
ОСОБА_9, оскільки, на його переконання, місцевий суд дав неправильну оцінку зібраним на досудовому розслідуванні доказам, поверхнево розглянув кримінальне провадження та дійшов до помилкового висновку про її винуватість за ч. 2 ст. 307 КК України. Стверджує, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини справи не дозволяють однозначно кваліфікувати дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки при відсутності належного обґрунтування та мети вчинення відмежувати це кримінальне правопорушення від злочину, передбаченого ст. 309 цього Кодексу складно. Окрім того вказує, що в основу вироку покладено низку недопустимих доказів, таких як протоколи допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в ході досудового розслідування, адже вони були отримані з порушенням вимог ст. 41 КПК України оперуповноваженими Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, та протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2020 за участю свідка ОСОБА_12, який не допитувався в судовому засіданні. Крім того стверджує, що до законодавства України були внесені зміни про те, що канабіс не є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, а тому дії ОСОБА_9 неправильно кваліфіковано ч. 2 ст. 307 КК України за ознакою незаконного придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту. Вказує, що суди послалися, як на доказ винуватості ОСОБА_9, на показання неіснуючого свідка ОСОБА_10 та місцевий суд без належного обґрунтування відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про відвід прокурора. Також наголошує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, допустив порушення ст. 419 КПК України, оскільки погодився з рішенням суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином не перевірив і не спростував доводи апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про законність і обґрунтованість вироку.
У касаційній скарзі захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Стверджують, що судовий розгляд проведено неповно, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 ґрунтуються на недопустимих доказах, оскільки вони отримані з порушенням порядку, встановленому КПК України.
Так, на думку захисників, на час виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, ОСОБА_9 не мала статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 12019100100007140 від 27.07.2019 та набула вказаного статусу у кримінальному провадженні № 12020100100001482 від 13.02.2020 лише 18.05.2020, у звʼязку з чим 13.02.2020 у прокурора були відсутні підстави для винесення постанови про виділення із кримінального провадження № 12019100100007140 в окреме провадження матеріалів досудового розслідування в оригіналах і копіях стосовно ОСОБА_9, оскільки це суперечить вимогам частин 3 та 4 статті 217 КПК України.
Також зазначають, що цією ж постановою прокурор, не маючи відповідних повноважень, в порушення вимог ч. 1 ст. 218 КПК України, якою передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, а у даному випадку злочин вчинено на території Дніпровського району м. Києва, доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100100001482 слідчому відділу Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, тоді як таке рішення відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України може прийняти виключно керівник прокуратури регіонального рівня або його першим заступник чи заступник. В матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.
Крім того, вважають, що протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 18.02.2020 є недопустимим доказом, оскільки вказаний телефон містить її приватну переписку, а слідча дія, яка включає втручання в приватне спілкування, проводиться у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК України, однак стороною обвинувачення рішення слідчого судді, яке б надавало дозвіл на втручання у приватне спілкування ОСОБА_9, не надано.
Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, захисники наполягають на тому, що доводи апеляційної скарги сторони захисту не були розглянуті належним чином, тому рішення, постановлене за наслідками апеляційного перегляду, є не вмотивованим, чим порушено приписи статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_9, захисники ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 підтримали доводи касаційних скарг.
Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просила касаційні скарги залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що не погоджуючись із визнанням винуватою ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, захисники оспорюють правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказують на неповноту судового розгляду, наводять власну оцінку доказам, відмінну від оцінки, що надав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
При розгляді скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За прецедентною практикою Європейського Суду, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Разом з цим, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України, на підставі з`ясування усіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі сукупності доказів, детальний зміст яких наведено у вироку, зокрема:
- показань свідка ОСОБА_11, з яких вбачається, що вона приблизно 4 роки тому через спільних друзів познайомилась з ОСОБА_9, до якої в подальшому декілька разів приходила за місцем проживання та купувала канабіс по ціні приблизно 250-300 грн за 1 грам;
- показань свідка ОСОБА_15, який вказав, що був понятим при проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_9, під час якого остання добровільно передала целофановий пакет зі схожим на "траву" вмістом та сказала, що курить канабіс в якості ліків;
- протоколу обшуку від 13 лютого 2020 року за участю понятих ОСОБА_16, ОСОБА_15, з якого слідує, що в квартирі АДРЕСА_3 було виявлено 123 пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору, пусті поліетиленові пакети, пристрій для подрібнення канабісу, а також мобільний телефон марки "Xiomi" та електронні ваги в робочому стані;
- протоколу огляду предметів від 18 лютого 2020 року, відповідно до якого під час огляду вилученого мобільного телефону марки "Xiomi" виявлено