ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 755/15656/21
провадження № 61-3195св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач -ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у складі судді Виниченко Л. М.та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Білич І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтований тим, що 14 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є АТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 2472, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 93 500,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних у порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Кредит надавався на 20 років, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14 липня 2028 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 14 липня 2008 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 3821, посвідчений 14 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Омельчук О. І., предметом якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
14 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 як поручителем укладений договір поруки № 3822, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, банк звертався до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2009 року у справі № 2-1231/2009, що набрало законної сили 21 квітня 2009 року, стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за договором у розмірі 96 905,33 дол. США, що в еквіваленті становить 746 171,04 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На виконання зазначеного рішення суду 24 квітня 2009 року видані виконавчі листи, які перебувають на примусовому виконанні.
Також у зв`язку з невиконанням позичальником та поручителем зобов`язань за кредитним договором та рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2009 року про стягнення з них заборгованості, банк 20 травня 2016 року звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет шляхом продажу від імені банку на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором у розмірі 103 429,78 дол. США, надавши ПАТ "Ощадбанк" право зареєструвати право власності на іпотечне нерухоме майно в установах з питань державної реєстрації, виселення з квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у справі № 755/8493/16-ц, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, у позові банку відмовлено у зв`язку з тим, що обраний банком спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відноситься до позасудового. Крім того, суд під час розгляду справи проаналізував та розглянув заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та зазначив, що на час розгляду справи позовна давність не пропущена.
На виконання пункту 6.1 іпотечного договору банк направив на адресу іпотекодавця вимогу від 07 квітня 2016 року № 196 про усунення порушення зобов`язань за договором, якою надано тридцятиденний строк з дати отримання вимоги для погашення заборгованості в повному обсязі. Вимогу ОСОБА_1 отримав 14 квітня 2016 року, проте її не виконав.
Станом на 05 серпня 2021 року існує заборгованість за договором про іпотечний кредит, яка становить 122 739,87 дол. США, у тому числі: борг за кредитом у розмірі 92 716,19 дол. США; залишок непогашених процентів за користування кредитом, які були стягнені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2009 року у справі № 2-1231/2009, у розмірі 1 979,30 дол. США; залишок непогашеної пені за невиконання зобов`язання за договором, яка стягнена рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2009 року у справі № 2-1231/2009, у розмірі 203,91 дол. США; три відсотки річних за прострочення сплати кредиту з 21 жовтня 2011 року до 05 серпня 2021 року у розмірі 27 258,56 дол. США; три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 21 жовтня 2011 року до 05 серпня 2021 року у розмірі 581,91 дол. США.
Банк зазначав, що позов поданий у межах позовної давності, який переривався у зв`язку з поданням попереднього позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому відлік такого строку має рахуватися з 06 грудня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача виникло з моменту невиконання основного зобов`язання за зміненим строком його виконання на підставі частини другої статті 1050 ЦК України, а саме, з квітня 2009 року. Оскільки до вимог за договором іпотеки підлягає застосуванню загальний строк позовної давності у три роки, то позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла у квітні 2012 року.
З цим позовом позивач звернувся до суду 17 вересня 2021 року, тобто з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року АТ "Ощадбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, просило визнати причини пропуску банком позовної давності поважними, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 344/17247/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 367/7324/16-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 752/17123/18, від 13 липня 2022 року у справі № 751/11479/16-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 727/788/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
АТ "Ощадбанк" вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково не взяли до уваги преюдиційні обставини, встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у справі № 755/8493/16-ц, про те, що банк не пропустив позовну давність звертаючись до суду з позовом у 2016 році.
Позивач під час розгляду справи по суті оголосив усну заяву про пропуск відповідачем позовної давності, а відповідач надав усні заперечення щодо таких доводів.
У подальшому позивач за день до ухвалення рішення суду подав до суду письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності без направлення її копії іншим учасникам справи. Відповідач заперечував проти її долучення до матеріалів справи, оскільки вона подана з порушенням вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте суд заяву долучив та ухвалив рішення про відмову у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.
Суди не врахували, що банк 20 травня 2016 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідно до частини другої статті 264 ЦК України є підставою для переривання позовної давності. Розгляд справи № 755/8493/16 тривав майже три роки і сім місяців та закінчився ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 05 грудня 2019 року про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним способом захисту.
Після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції від 05 грудня 2019 року працівники банку готували документи для подання до суду іншого позову, проте у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, були внесені зміни в організацію роботи банку, що вплинуло на час підготовки та збору документів, необхідних для подання позову.
16 вересня 2021 року, звертаючись до суду з цим позовом, банк вважав, що у зв`язку з перериванням позовної давності, тривалим розглядом справи № 755/8493/16 та продовженням строків позовної давності на строк дії карантину, він не пропустив строки звернення до суду.
Аргументи інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у справі № 755/8493/16 не має преюдиційного значення для цієї справи.
Позивач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до ухвалення рішення суду по суті, що відповідає вимогам частини третьої статті 267 ЦК України.
Перебіг позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки не міг перериватися у період з 20 травня 2016 року до 05 грудня 2019 року, оскільки він закінчився у квітні 2012 року.
Наведені позивачем причини пропуску позовної давності не є поважними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 липня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 2472, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 93 500,00 дол. США строком до 14 липня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається на придбання за договором купівлі-продажу від 14 липня 2008 року квартири АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 липня 2008 року між ВАТ "Держаний ощадний банк України" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителем, укладений договір поруки № 3822.
Також на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 14 липня 2008 року укладений іпотечний договір № 3821, посвідчений приватним Омельчук О. І., зареєстрований у реєстрі за № 2200, предметом якого є нерухоме майно, а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2009 року у справі № 2-1231/2009 стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 746 171,04 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зі змісту рішення суду від 08 квітня 2009 року випливає, що з відповідачів достроково стягнена заборгованість за кредитним договором у розмірі 91 166,00 дол. США, що в еквіваленті відповідно офіційного курсу НБУ на 24 лютого 2009 року становило 701 978,20 грн - залишок за тілом кредиту. При цьому стягнена загальна сума 746 171,04 грн, що включає: залишок за тілом кредиту - 701 978,20 грн (що в еквіваленті становить 91 166,00 дол. США), заборгованість за тілом кредиту - 11 936,46 грн (що в еквіваленті становить 1 550,19 дол. США), заборгованість за процентами - 30 686,27 грн, заборгованість за пенею - 1 570,11 грн.
Отже, стягнено в еквіваленті національної валюти, що відповідає загальній сумі боргу 96 905,33 дол. США, у тому числі: заборгованість за відсотками у розмірі 3 985,23 дол. США та пеню у розмірі 203,91 дол. США.
ПАТ "Ощадбанк" також зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу іпотечного майна від імені банку, надавши ПАТ "Ощадбанк" право зареєструвати право власності на іпотечне нерухоме майно у відповідних установах з питань державної реєстрації, право отримати витяг з реєстру прав власності на іпотечне нерухоме майно, а також передати в управління банку предмет іпотеки на період його реалізації.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у справі № 755/8493/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у позові відмовлено.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач нарахував заборгованість станом на 05 серпня 2021 року у розмірі 122 739,87 дол. США, у тому числі: борг за кредитом у розмірі 92 716,19 дол. США; проценти за користування кредитом у розмірі 1 979,30 дол. США; пеню у розмірі 203,91 дол. США; три відсотки річних за прострочення сплати кредиту за період з 21 жовтня 2011 року до 05 серпня 2021 року у розмірі 27 258,56 дол. США; три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21 жовтня 2011 року до 05 серпня 2021 року у розмірі 581,91 дол. США.
Борг нарахований у доларах США, як передбачено умовами кредитного договору, з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 24 лютого 2009 року, виходячи з розміру стягнених за рішенням суду від 08 квітня 2009 року у справі № 2-1231/2009 коштів у національній валюті - гривні, при цьому зменшено заборгованість за відсотками, а також додатково нараховано три відсотки річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.