ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 199/10168/21
провадження № 61-5572св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- Дніпровська міська рада, відповідачі (позивачі за зустрічним позовом):ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють як законні представники від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління - служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 06 жовтня 2022 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів Зайцевої С. А., Биліни Т. І., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють як законні представники від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління - служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок під літ. "А-4-5" за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 травня 2004 року № 1435.
Згідно з рішеннями Дніпровської міської ради від 10 лютого 2021 року № 6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та її виконавчих органів", від 24 лютого 2021 року № 84/4 "Про внесення змін до рішення міської ради від 21 грудня 2016 року № 33/17 "Про затвердження Положення про департамент житлового господарства Дніпровської міської ради"
(зі змінами), Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради передано функції ведення квартирного обліку та розподілу житлового фонду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, відомчого житлового фонду та гуртожитків, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.
Департамент житлового господарства міської ради листом від 20 липня
2021 року № 3/9-3230 повідомив Дніпровську міську раду, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12 липня 2021 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору
купівлі-продажу від 01 червня 2021 року.
Також Департамент житлового господарства міської ради листом
від 02 серпня 2021 року № 3/9-3475 вказав, що відповідно до архівних даних приватизаційних справ департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадян шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб
від 01 червням 2021 року ОСОБА_5, яка була зареєстрована у квартирі
АДРЕСА_1, знята з реєстрації місця проживання 31 травня 2021 року у зв`язку зі смертю.
Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) (далі - Центральний ВДРАЦС УДР Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро)) листом
від 24 квітня 2021 року № 839/05.1-42 повідомив, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть від 30 березня 2020 року № 507 стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, по Амур-Нижньодніпровському районному у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Дата смерті -
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 червня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2021 року, який укладений
між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли як законні представники від імені та в інтересах свого малолітнього сина
ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М. О. та зареєстрований в реєстрі за № 228, номер запису про право власності 42263942.
Пунктом 1.3. договору купівлі-продажу від 01 червня 2021 року визначено, що квартира, яка відчужується, належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 березня 2007 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 14 березня 2007 року № 2/54-07. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради (далі - КП "ДМБТІ" Дніпровської міської ради) та записано в реєстрову книгу № 123п за реєстровим № 73.
Посилаючись на вказане вище, Дніпровська міська рада просила суд витребувати від ОСОБА_3 в особі законних представників
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,7 кв. м, житловою площею 35,4 кв. м, яка складається: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - туалет, 5 - ванна, 6 - кухня, 7 - комора, 8 - коридор, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2373956412101).
У лютому 2022 року ОСОБА_3 в особі законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління - служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3, не може входити до предмета позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки Дніпровська міська рада відповідно до статей 331, 334 ЦК України не є та не була власником спірного об`єкта нерухомості.
Оскільки договір купівлі-продажу оформлювався на неповнолітню особу - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на виконання підпункту 3.1. Глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого
2012 року № 296/5, нотаріус повинен перевірити наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів, для оформлення договору купівлі-продажу від 01 червня 2021 року надавалося рішення Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради від 31 травня 2021 року № 128. Перед тим, як квартира перейшла до ОСОБА_3 відбувалася перевірка всіх правовстановлюючих документів на момент укладання договору купівлі-продажу від 01 червня 2021 року нотаріусом, який оформлював та реєстрував правочин, та Виконавчим комітетом
Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради при винесені рішення від 31 травня 2021 року № 128. Таким чином, ОСОБА_3 є належним власником квартири АДРЕСА_1, яка придбана за договором купівлі-продажу від 01 червня 2021 року.
Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_3 в особі законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, яка набута ним за договором купівлі-продажу від 01 червня 2021 року; визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 06 жовтня 2022 року у задоволенні первісного позову Дніпровської міської ради та зустрічного позову ОСОБА_3 в особі законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог мотивоване тим, що за архівними даними приватизаційних справ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 . Проте, вказана інформація не може бути розцінена як належний та допустимий доказ на підтвердження обставин, на які посилається Дніпровська міська рада, оскільки має лише інформативний характер та не підтверджує недійсність свідоцтва про право власності від 14 березня 2007 року, виданого
УЖГ Дніпровської міської ради на підставі розпорядження № 2/54-07.
Тому позовні вимоги в частині вирішення первісних позовних вимог не підлягають задоволенню.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Дніпровська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку в частині вирішення первісних позовних вимог.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 березня 2022 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 06 жовтня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині мотивована тим, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні первісного позову, оскільки Дніпровська міська рада не довела належними та допустимими доказами на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог до апеляційного суду не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року, Дніпровська міська рада просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог до касаційного суду не оскаржуються, тому в касаційному порядку в цій частині не переглядаються.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 904/9641/16, від 21 березня 2018 року у справі № 904/9652/16
та постановах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі
№ 6-14цс13, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14, від 30 вересня
2014 року у справі № 43/440-6/231 (№ 3-122гс14), від 08 червня 2016 року у справі № 6-3089цс15, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що свідоцтво, яке підтверджувало право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, не видавалось. Крім того, спірне майно вибуло від власника - Дніпровської міської ради - поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади міста Дніпра.
Доводи інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_3 в особі законних представників
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 березня 2007 року, яке видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно із розпорядженням від 14 березня 2007 року № 2/54-07. Право власності зареєстровано КП "ДМБТІ" Дніпровської міської ради та записано в реєстрову книгу № 123п за реєстровим № 73.
01 червня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, як законними представниками малолітнього ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, укладений договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондарем М. О., зареєстрований в реєстрі за № 228.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу та рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М. О. внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, права власності на зазначену квартиру.
Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 02 серпня 2021 року № 3/9-3475 за архівними даними приватизаційних справ Департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю КП "ДМБТІ" Дніпровської міської ради від 07 серпня
2020 року № 8753 житловий будинок під літ. "А-4-5" на
АДРЕСА_1, до якого увійшла квартира № 13, станом на 31 грудня 2012 року, зареєстрований за балансоутримувачем Комунальним
житлово-експлуатаційним підприємством № 19 (далі - КЖЕП № 19)
на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради
від 20 травня 2004 року № 1435, про що 17 вересня 2008 року зроблено запис в реєстрову книгу № 46ЖЮ за реєстровим номером № 4465-166.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду
від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження
№ 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Звертаючись до суду з позовом, Дніпровська міська рада як на підставу своїх порушених прав послалася на те, що свідоцтво про право власності
від 14 березня 2007 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 14 березня 2007 року № 2/54-07, ОСОБА_4 не видавалося.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).