ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 495/9088/18
провадження № 61-2575св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 вересня 2022 року про виправлення описки, у складі судді Заверюхи В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та обтяжень та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на спадкове майно, зокрема, земельну ділянку площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Їй рекомендовано звернутись із заявою про видачу дубліката державного акта на право власності на землю.
Під час відновлення правовстановлюючих документів позивачу стало відомо, що Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 30 березня 2017 року у справі № 495/1136/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів затвердив мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_5 за договором позики від 02 квітня 2015 року передав зазначену вище земельну ділянку.
28 квітня 2017 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку, номер запису 20122298, реєстраційний номер 1232514951103.
У той же день, 28 квітня 2017 року, ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, а 20 березня 2018 року ОСОБА_6 відчужила її ОСОБА_2
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 29 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнив частково. Скасував ухвалу суду від 30 березня 2017 року про закриття провадження у зв`язку з визнанням мирової угоди, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості.
Позивач зазначала, що її позовні вимоги до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування та визнання права власності в порядку спадкування частково задоволені заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року.
Вказане заочне рішення суду було скасовано ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.
В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_2 під час перегляду судом заочного рішення суду здійснив поділ спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:026:0747 і 5110300000:02:026:0748 та відчужив їх на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі?продажу земельних ділянок від 22 травня 2020 року.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд витребувати від:
ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0747;
ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 0,0174 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0748;
скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22 травня 2020 року, прийняті приватним нотаріусом Білгород?Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю.:
яким право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0747, зареєстровано за ОСОБА_3 ;
яким право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0174 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номером 5110300000:02:026:0748, зареєстровано за ОСОБА_4 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на:
земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0747;
земельну ділянку, загальною площею 0,0174 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0748.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі судді Заверюхи В. О. заочним рішенням від 22 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2018 року на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0057.
Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 904789, виданий 07 лютого 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород?Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т. С., зареєстрований в реєстрі за № 4260, кадастровий номер 5110300000:02:026:0057.
Вирішив питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовив.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 04 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року задовольнив. Скасував заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 13 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 13 вересня 2021 року, позов задовольнив в повному обсязі.
Витребував від ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0747, та витребував від ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 0,0174 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0748, на користь ОСОБА_1
Скасував рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22 травня 2020 року, індексний номер 52348927, прийняте приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., запис про право власності 36598204, яким право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0747, визнано за ОСОБА_3, а також рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22 травня 2020 року, індексний номер 52348845, прийняте приватним нотаріусом Білгород?Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., запис про право власності 36598127, яким право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0174 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0748, визнано за ОСОБА_4
Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0747, та на земельну ділянку, загальною площею 0,0174 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0748.
Стягнув із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 825,40 грн.
Вирішуючи питання про наявність у позивача правових підстав для витребування земельних ділянок, суд першої інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка, до її поділу, належить ОСОБА_1 з моменту відкриття спадщини після смерті її батька, а судове рішення, на підставі якого ця земельна ділянка вибула з власності померлого ОСОБА_7, було скасоване.
Місцевий суд, враховуючи те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, виснував, що витребування нерухомого майна у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не порушуватиме принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном, задоволення позову не покладає на вказаних осіб індивідуальний та надмірний тягар.
Суд першої інстанції також вважав, що відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", зважаючи встановлені обставини, вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 5110300000:02:026:0747 за ОСОБА_3, та про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0174 га, кадастровий номер 5110300000:02:026:0748 за ОСОБА_4, підлягають задоволенню.
Місцевий суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню, оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_7, від спадщини не відмовлялась, спору щодо спадкового майна немає, проте в позасудовому порядку позивач позбавлена можливості оформити на себе спадщину, тому має право на судовий захист.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його до апеляційного суду.
Одеський апеляційний суд постановою від 29 листопада 2022 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 вересня 2021 року, залишив без змін у частині:
витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,0426 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0747;
скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 22 травня 2020 року, індексний номер 52348927, прийняте приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., запис про право власності 36598204, яким право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0747, визнано за ОСОБА_3 ;
визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку, загальною площею 0,0426 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110300000:02:026:0747;
стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 608,46 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача, оскільки спірна земельна ділянка, яка належала на праві власності ОСОБА_7, вибула з володіння спадкодавця не з його волі, а на підставі незаконного судового рішення, яке було скасовано. Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що спадкове майно у вигляді земельної ділянки вибуло від спадкоємця ОСОБА_1 поза її волею.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 645/4020/18, зазначив, що довід про відмову у оформленні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути взятий до уваги, оскільки відсутність відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій саме постановою не може бути перешкодою позивачу для захисту права на спадщину у судовому порядку. Також апеляційний суд керувався тим, що право ОСОБА_1 на спірне майно не визнається відповідачем ОСОБА_3, та що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, яка належала її батькові.
Апеляційний суд також вважав, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, у зв`язку із тим, що, остання під час укладення договору купівлі?продажу земельної ділянки з ОСОБА_2, проявивши розумну обачність, мала б зважити на ту обставину, що спірна земельна ділянка є предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування законом та витребування цієї земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції погодився із місцевим судом, що спірна земельна ділянка, яка належала на праві власності ОСОБА_7, вибула з володіння спадкодавця на підставі незаконного судового рішення, яке скасовано, тому спадкове майно у вигляді вказаної земельної ділянки у спадкоємця ОСОБА_1 вибуло поза її волею, а отже позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача є обґрунтованими, та такими що знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_3 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц.
ОСОБА_3 мотивує скаргу тим, що вона набула у власність спірну земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого правочину, зареєстрованого у державному реєстрі, що свідчить про правомірність набуття у власність нерухомого майна.
Заявник зазначає, що придбала земельну ділянку не у позивача, а також не знала і не могла знати про те, що, можливо, ОСОБА_2, який відчужив їй земельну ділянку, не мав на це права, тому ОСОБА_3 є добросовісним набувачем.
Водночас витребування земельної ділянки у добросовісного набувача є порушенням конституційного принципу непорушності права власності та буде надмірним й непропорційним втручанням у права, свободи та інтереси відповідача ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 також зазначає, що оскільки витребувати майно може тільки його власник, а матеріали справи не містять жодного доказу про належність спірної земельної ділянки на праві власності ОСОБА_1, зокрема й набуття її у власність в порядку спадкування за законом, а також доказів про те, що ця земельна ділянка вибула поза волею ОСОБА_1, позовні вимоги є необґрунтовані, задоволенню не підлягають.
Крім того, заявник зазначає, що позивач не надала суду доказів про неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину на спірне майно, зокрема, не надала постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, яка підтверджує наявність у позивача перешкод у здійснення своїх спадкових прав.
ОСОБА_3 також зазначає, що не була завчасно повідомлена про дату та час підготовчого судового засідання, повістки про виклик для участі в судовому засіданні не отримувала, що є обмеженням у доступу до суду.
Доводи інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів заявника, вважає їх необґрунтованими та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_1 зазначає, що звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 у вересні 2013 року, водночас згідно з ухвалою Білгород?Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2017 року про затвердження мирової угоди у справі № 495/1136/17 належна спадкодавцю спірна земельна ділянка передана ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за договором позики від 02 квітня 2015 року. Вказане судове рішення було скасовано ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 травня 2018 року, що свідчить про незаконне вибуття спірної земельної ділянки від ОСОБА_7 .
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність в матеріалах справи відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_1 зазначає, що нотаріус у своєму листі роз`яснив їй як спадкоємцю про необхідність звернення до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про видачу дубліката правовстановлюючого документа, надавши для цього, зокрема, оголошення про втрату цього акта через друковані засоби масової інформації.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_3 у лютому 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
У травні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 березня 1972 року, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою відділу реєстрації актів громадянського стану № 48/05-13 від 20 травня 2002 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб, змінила прізвище на ОСОБА_8, а відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 21 лютого 2018 року - з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 (т. 1, а. с.11-13).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 10).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яка, серед іншого, складається із земельної ділянки, площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та належала йому на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 904789 від 07 лютого 2006 року та договором купівлі-продажу від 21 листопада 2005 року (т. 1, а. с.18, 19).
28 листопада 2005 року Затоківська селищна рада видала ОСОБА_7 акт про встановлення в натурі меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, (т. 1, а. с. 20).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 20 вересня 2013 року, приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітова Т. С. завела спадкову справу № 34/2013 до майна померлого ОСОБА_7, але у зв`язку з втратою Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 904789 від 07 лютого 2006 року, приватний нотаріус видати позивачці свідоцтво про право на спадщину не змогла та листом від 18 жовтня 2013 року рекомендувала їй звернутись до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про видачу дубліката документа (т. 1, а. с. 14).
Під час відновлення правовстановлюючих документів позивачу стало відомо, що в межах цивільної справи № 495/1136/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2017 року між сторонами затверджена мирова угода, за умовами якої ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_5 за договором позики від 02 квітня 2015 року передав земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0057 (т. 1, а. с. 22, 23).
28 квітня 2017 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності 20122298, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1232514951103 (т. 1, а. с. 15, 16).
У той же день, 28 квітня 2017 року, ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу вказаної спірної земельної ділянки, а 20 березня 2018 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 земельну ділянку за договором купівлі?продажу відчужила ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 15-17).
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 29 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнив, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2017 року скасував, у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів відмовив.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 довела, що її батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вимоги позовної заяви ОСОБА_5 є необґрунтованими (т. 1, а. с. 24).
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року у справі № 495/9088/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40206049 від 20 березня 2018 року, запис про право власності 25225706 на земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:026:0057, та визнано право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку (т. 1, а. с. 193-197).
18 травня 2020 року адвокат Васильєв П. О. в інтересах ОСОБА_2 подав заяву про перегляд вказаного заочного рішення (т. 1, а. с. 219-223, 224).
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 04 червня 2020 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року скасував, справу призначив до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1, а. с .250-252).
Під час перебування на розгляді заяви про перегляд вказаного заочного рішення відповідач ОСОБА_2 здійснив заходи щодо поділу спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки та відчужив їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зі змісту відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 червня 2020 року № 236/124-20 вбачається, що інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:026:0057 була перенесена до архівного шару програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_2 .
В результаті поділу земельної було утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:026:0747 та 5110300000:02:026:0748 (т. 2, а. с. 7).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 02 червня 2020 року № НВ 5114463412020 земельна ділянка із кадастровим номером 5110300000:02:026:0747 зареєстрована за ОСОБА_3, площею 0,0426 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 2, а. с. 17-19).
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 травня 2020 року право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5110300000:02:026:0747 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2020 року, видавник приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52348927 від 22 травня 2020 року, номер запису про право власності 36598204 (т. 2, а. с. 8).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 18 червня 2020 року № НВ-5114582742020 земельна ділянка із кадастровим номером 5110300000:02:026:0748 зареєстрована за ОСОБА_4, площею 0,0174 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 2, а. с. 20, 21).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 травня 2020 року право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5110300000:02:026:0748 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2020 року, видавник приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52348845 від 22 травня 2020 року, номер запису про право власності 36598127 (т. 1, а. с. 244, 245).
Суди також установили, що згідно з копією спадкової справи приватний нотаріус 07 лютого 2014 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_10 після смерті ОСОБА_7 на 61/100 частку житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 128).
Також приватний нотаріус 06 листопада 2018 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,0518 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва (т. 1, а. с. 149).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд переглядає рішення суду першої інстанцій в частині, яка була предметом перегляду суду апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.