ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 554/1376/23
провадження № 61-74св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідач- Акціонерне товариство "Полтаваобленерго",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 07 вересня
2023 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у складі колегії суддів:
Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
15 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі -
АТ "Полтаваобленерго"), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення АТ "Полтаваобленерго", складене у формі протоколу засідання комісії АТ "Полтаваобленерго",
від 24 січня 2023 року № 00007711 щодо розгляду акта про порушення споживачем ОСОБА_1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312;
- визнати протиправними дії АТ "Полтаваобленерго" щодо нарахування енергії внаслідок порушень ПРРЕЕ за протоколом від 24 січня 2023 року
№ 00007711 у розмірі 135 028,69 грн, що відображене в рахунку від 24 січня 2023 року № 23103549;
- стягнути з відповідача судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу.
У підготовчому засіданні АТ "Полтаваобленерго" заявило клопотання
про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої
статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору) та просило покласти судові витрати на позивача.
Клопотання мотивовано тим, що відповідно до пункту 8.2.6 ПРРЕЕ на вимогу НКРЕКП, викладену у листі від 23 березня 2023 року № 3186/20.3/7-23,
АТ "Полтаваобленерго" переглянуло рішення комісії від 24 січня 2023 року про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії згідно з актом про порушення від 13 жовтня 2022 року № 00007711.
Протоколом засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 18 квітня 2023 року № 00007711 щодо розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ скасовано акт про порушення від 13 жовтня 2022 року № 00007711 та всі нарахування, здійснені на його підставі, що свідчить про відсутність предмета спору.
Оскільки спір урегульовано в позасудовому порядку, відсутні також підстави для стягнення судових витрат, понесених позивачем.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою від позову, у якому заперечував проти клопотання АТ "Полтаваобленерго" на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки на момент звернення до суду із позовом предмет спору не був відсутнім. При цьому просив стягнути понесені ним судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 800,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 07 вересня 2023 року
узадоволенні клопотання АТ "Полтаваобленерго" про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2
частини першої статті 255 ЦПК України відмовив.
Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі
у зв`язку із відмовою від позову на підставі пункту 4 частини першої
статті 255 ЦПК України задовольнив.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до
АТ "Полтаваобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій закрив у зв`язку із відмовою від позову на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Стягнув з АТ "Полтаваобленерго" на користь держави судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
Стягнув з АТ "Полтаваобленерго" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21 800,00 грн.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції,
АТ "Полтаваобленерго" оскаржило її в апеляційному порядку в частині розподілу судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції в частині підстав для закриття провадження у справі до апеляційного суду не оскаржувалася.
Полтавський апеляційний суд постановою від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ "Полтаваобленерго" залишив без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 07 вересня 2023 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що на момент звернення до суду з позовом акт про порушення від 13 жовтня 2022 року № 00007711 та усі нарахування, здійснені на його підставі, не були скасовані, тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі із дотриманням правового механізму, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутність предмета спору).
Разом з тим, враховуючи, що позивач відмовився від позову у зв`язку із вирішенням спору після звернення до суду з позовом, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суди дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
При цьому, оскільки позивач не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, ураховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, надані послуги, витрачений час на виконання робіт (складення процесуальних документів, явку до суду), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, стягнув із відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 800,00 грн. При цьому доводи відповідача щодо неспівмірності та розумності розміру адвокатських послуг визнані судами неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50 % судового збору, який підлягав сплаті за пред`явлений позов, що становить 1 073,60 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року, АТ "Полтаваобленерго" просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розподілу судових витрат і ухвалити нове рішення, яким судові витрати покласти на позивача, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Судові рішення в частині закриття провадження у справі до касаційного суду не оскаржуються, а тому не підлягають перегляду Верховним Судом у цій частині.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження
№ 14-382цс19), постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року
у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), від 28 вересня
2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), від 07 вересня 2023 року у справі № 202/8301/21 (провадження № 51-1532св23), додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини справи, не надали належну оцінку клопотанню та доводам відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір не є необхідним та співмірним.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1 073,60 грн суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення частини шостої статті 141 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Полтаваобленерго", в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення АТ "Полтаваобленерго", складене у формі протоколу засідання комісії АТ "Полтаваобленерго"
від 24 січня 2023 року № 00007711 щодо розгляду акта про порушення ПРРЕЕспоживачем ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії АТ "Полтаваобленерго" щодо нарахування енергії внаслідок порушень ПРРЕЕ з протоколом від 24 січня 2023 року
№ 00007711 у розмірі 135 028,69 грн, що відображене в рахунку від 24 січня 2023 року № 23103549.
Згідно з протоколом засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 18 квітня 2023 року № 00007711 щодо розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ акт про порушення від 13 жовтня 2022 року № 00007711 та усі нарахування, здійснені на його підставі, скасовані.
У підготовчому засіданні АТ "Полтаваобленерго" заявило клопотання
про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої
статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).
ОСОБА_1, заперечуючи проти заявленого клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої
статті 255 ЦПК України, оскільки факт відсутності спору виник після звернення до суду з позовом, заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою від позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої вказаної статті); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої вказаної статті).
У частині другій статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у частині, що стосується розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.