ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/4185/22
провадження № 61-11054св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Деражнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та визнання батьківства.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_5, який 21 листопада 2015 року було розірвано. На момент розірвання шлюбу ОСОБА_5 була вагітна та через чотири місяці після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_6, про що Деражнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі зроблено актовий запис про народження дитини № 30 від 01 квітня 2016 року.
Зазначає, що згідно зі статтею 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Однак з моменту народження дочки ОСОБА_5 не дозволяла позивачу бачитися з дитиною, відмовлялася надавати для ознайомлення свідоцтво про народження дитини, натомість повідомила, що в свідоцтві про народження він не записаний батьком дитини.
У серпні 2020 року позивач звернувся до Городоцького РВ ДРАЦС із заявою про витребування повторного свідоцтва про народження ОСОБА_6, однак отримав відмову, мотивовану тим, що у свідоцтві про народження він не вказаний батьком дитини.
Надалі після пред`явлення ним позову до ОСОБА_5 про визнання батьківства стосовно ОСОБА_6, відповідачка 26 січня 2021 року одружилась із ОСОБА_2 та спільно з ним 19 лютого 2021 року подала до Деражнянського відділу ДРАЦС заяву про визнання батьківства стосовно дитини ОСОБА_6, що стало підставою для включення до актового запису відомостей про батька, який не є біологічним батьком.
В актовий запис про народження ОСОБА_6 № 30 від 01 квітня 2016 року були внесені зміни, а саме: прізвище дитини виправлено з " ОСОБА_6" на " ІНФОРМАЦІЯ_6", в графі "по батькові дитини" виправлено з " ОСОБА_6" на " ІНФОРМАЦІЯ_6", у відомостях про батька дитини виправлено з " ОСОБА_21" на " ОСОБА_2", в графі "ім`я" виправлено з " ОСОБА_21" на " ОСОБА_2", в графі "по батькові" виправлено з " ОСОБА_21" на " ОСОБА_2", в графі "громадянство" вказано "Громадянин України", в графі "місце проживання" - " АДРЕСА_1".
Вказує, що ці обставини порушують його законні права, а також інтереси дитини, оскільки позивач хоче мати рівні права та обов`язки з матір`ю дитини, брати участь у її вихованні, розвитку, утриманні та безперешкодно спілкуватися з нею.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд виключити з актового запису про народження дитини № 30 від 01 квітня 2016 року, складеного Деражнянським відділом ДРАЦС, відомості про ОСОБА_2 як про батька дитини, визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, щопозивач не довів належними та допустимими доказами факт його батьківства стосовно дитини ОСОБА_14 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині, залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надав їм правильну оцінку.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки позивач не навів достатньо доказів на підтвердження факту кровного споріднення з дитиною тане надав суду доказів на підтвердження того, що встановлення факту його батьківства стосовно малолітньої ОСОБА_6 буде відповідати інтересам самої дитини.
Апеляційний суд врахував, що у справі призначалася судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, біологічним батьком малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ? ОСОБА_5 разом із дитиною ОСОБА_14 на відбір експериментальних зразків до експертної установи не з`явилися.
Суд апеляційної інстанції вказав, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Проведення експертизи у цій справі має суттєве значення, оскільки позиція позивача та відповідачки щодо батьківства є протилежною, тому саме висновок експерта мав би підтвердити ту чи іншу позицію сторін, оскільки доказова цінність такого висновку переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору.
Встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатись об`єктивним за відсутності висновку експертизи, який підтвердив би батьківство ОСОБА_1 стосовно малолітньої ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 свідомо ухиляється від проведення експертизи апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки неявка особи, яка бере участь у справі, для проведення експертизи або ухилення цієї особи від подання експертам необхідних матеріалів, якщо без цього провести експертизу неможливо, не є безумовною підставою для визнання чи відмови у визнанні судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза. Це питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від того, яка сторона, через які причини не з`явилася на експертизу або не подала експертам необхідних матеріалів, а також яке значення має для неї висновок експерта, беручи до уваги всі докази, що є у справі, в їх сукупності.
Апеляційний суд також зауважив, що згідно з матеріалами справи відповідачка ухвалу суду про відкриття провадження разом із матеріалами позовної заяви, судові повістки, ухвалу суду про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та повідомлення про дату та місце проведення експертизи не отримувала, оскільки рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які направлялися судом на поштову адресу відповідачки, повертались суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність умисного ухилення відповідачки від проведення експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Упадов Д. Д. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 5, 121, 122, 125, 126, 128, 135 СК України та статі 12, 76, 81 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 199/3284/19 та від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
Заявник вважає, що суди не надали належної оцінки ухиленню ОСОБА_3 від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Крім того, суди не вжили належних заходів з метою проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи.
Провадження у суді касаційної інстанції
10 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
21 серпня 2023 року матеріали цивільної справи № 686/4185/22 надійшли до Верховного Суду.
21 травня 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_15 у касаційному провадженні № 61-11054св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_16, суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_17 та ОСОБА_18
22 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21 листопада 2015 року було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 .
01 квітня 2016 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деражнянського районного управління юстиції здійснено актовий запис № 30 про народження ОСОБА_6, батьками якої записані: мати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, батько - ОСОБА_21 .
Відомості про батька внесено на підставі заяви матері про народження дитини відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, яка на час народження дитини не перебуває у шлюбі.
21 січня 2021 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 (прізвище після одруження - ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
19 лютого 2021 року на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання батьківства до актового запису про народження дитини № 30 від 01 квітня 2016 року було внесено зміни, а саме: прізвище дитини виправлено з " ОСОБА_6" на " ІНФОРМАЦІЯ_6", в графі "по батькові дитини" виправлено з " ОСОБА_6" на " ІНФОРМАЦІЯ_6". У відомостях про батька дитини виправлено з " ОСОБА_21" на " ОСОБА_2", в графі "ім`я" виправлено з " ОСОБА_21" на " ОСОБА_2", в графі "по батькові" виправлено з " ОСОБА_21" на " ОСОБА_2", в графі "дата народження" вказано " ІНФОРМАЦІЯ_5", в графі "громадянство" вказано "Громадянин України", в графі "місце проживання" - " АДРЕСА_1".
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2022 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу з метою визначення позивача можливим батьком малолітньої ОСОБА_6, вказана експертиза не проведена з причини неявки відповідачки ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_14 .
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2023 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставлено питання: чи є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, біологічним батьком дитини - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
Збір матеріалів для проведення експертизи був призначений на 20 лютого 2023 року та надалі на 15 березня 2023 року, однак ОСОБА_3 разом із дитиною ОСОБА_14 на відбір експериментальних зразків до експертної установи не з`явилися. Зі змісту рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що судом на адресу ОСОБА_5 двічі направлялися повідомлення про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, проте були повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до повідомлення Вінницького НДЕКЦ МВС України від 15 березня 2023 року судову молекулярно-генетичну експертизу у справі не проведено у зв`язку з тим, що на неодноразові призначення дати відбору експериментальних зразків ОСОБА_5 разом із ОСОБА_14 не з`явилися.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Частина перша статті 122 СК України встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з двох частин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.
Презумпція шлюбного материнства стверджує, що саме дружина народила дитину і саме ту дитину, яку вона забрала з пологового медичного закладу.
Згідно із презумпцією батьківства чоловіка, саме він є батьком дитини, народженої його дружиною. Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства) поширюється на три групи дітей: 1) тих, які були зачаті і народжені в шлюбі; 2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені в шлюбі; 3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його припинення або визнання недійсним.
Відповідно до частини другої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Отже, презумпція шлюбного батьківства стосовно третьої групи дітей діє протягом десяти місяців з моменту смерті батька, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Частина перша статті 135 СК України визначає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з частинами першою та другою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Частиною п`ятою статті 136 СК України передбачено, що не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Законодавством для подружжя передбачена можливість подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини (частина третя статті 122 СК України).
Суди у справі, яка переглядається, встановили, що така заява не подавалася.
Згідно із пунктом 18 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 (далі - Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та на час здійснення актового запису про народження ОСОБА_6, якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем на громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 СК України (додаток 4). Графи актового запису про народження "Дата народження", "Місце народження" в розділі "Відомості про батька" у цьому випадку не заповнюються.