ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 442/5667/17
провадження № 61-631св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Меденицька селищна рада Дрогобицького району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у складі колегії суддів Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Меденицька селищна рада Дрогобицького району Львівської області, про відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовано тим, що позивачі є власниками будинковолодіння АДРЕСА_1, яке належить їм на праві спільної часткової власності згідно із свідоцтвами про право на спадщину за законом. Попередніми власниками були батьки позивачів. Будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га, межі якої відповідно до схеми-плану земельної ділянки від 07 травня 1996 року та плану забудови села є рівними.
Відповідачі у справі є власниками сусіднього будинковолодіння АДРЕСА_1, яке до 2000 року належало ОСОБА_5 .
Після відчуження ОСОБА_5 будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідачам між ними виник спір щодо існуючої межі, оскільки відповідачі почали встановлювати огорожу не по прямій лінії, як це визначено в державному акті на цю земельну ділянку, а по кривій, яка виникла внаслідок зсуву ґрунту, так як на цьому відрізку межі між будинковолодіннями земля є гористою.
Крім того, на подвір`я позивачів стікають стічні води, оскільки відповідачі на своїй земельній ділянці влаштували стічну канаву та випустили бетонну трубу зі стоками на їхню ділянку. Також відповідачі насадили на межі різні дерева та кущі, що призвело до порушення норм інсоляції, подвір`я позивачів весь час у тіні, у будинку через це сирість і пліснява. Відповідачі також самовільно зрізали належні позивачам дерева.
Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень, позивачі просили суд:
- зобов`язати відповідачів відновити межі земельних ділянок між будинковолодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 відповідно до меж, визначених у державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІЛВ № 026304 від 27 липня 2000 року, який був виданий ОСОБА_5 і зареєстрований у Книзі державних актів на право власності на землю № 12 у Летнянській сільській раді;
- зобов`язати відповідачів не чинити позивачам перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно облаштованої огорожі між будинковолодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідачів облаштувати стічну дощову каналізацію з їхнього будинку та земельної ділянки на земельній ділянці АДРЕСА_1 та пересадити висаджені дерева на межі будинковолодінь на відстань три метри від межі;
- стягнути з відповідачів на їх користь майнову шкоду за самочинну вирізку п`яти вишень і двох слив та поламане умощення - місток-заїзд на їхнє подвір`я.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не довели належними та допустимими доказами порушення їх прав власників земельної ділянки внаслідок самовільного зайняття відповідачами частини земельної ділянки, належної позивачам, чим створюються останнім як власникам нерухомого майна перешкоди у користуванні ним. Також в установленому законом порядку не доведено, які саме їх права та законні інтереси були порушені відповідачами і підлягають захисту в судовому порядку відповідно до статті 15 ЦК України, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення цього позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачі не надали належних та допустимих доказів, які доводили б порушення їх прав відповідачами. Зокрема, встановлення обставини того, що спірна межа між будинковолодіннями учасників справи не відповідає державним актам на земельні ділянки вимагає спеціальних знань у сфері землевпорядкування і належним та допустимим доказом для встановленню цієї обставини може бути лише висновок судової земельно-технічної експертизи. Однак позивачі такого висновку експертизи до суду не подали, а також не подали до суду клопотання про призначення такої експертизи. Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи, наведені у позовній заяві, однак позивачами у цій справі не зазначено в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення, які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно), а також які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо. В апеляційній скарзі не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому дійшов висновку про те, що підстави для його скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
10 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 103, частини третьої статті 106 та частини другої статті 152 ЗК України у подібних правовідносинах.
Заявник указує на те, що суди не надали належної оцінки обставинам, на підставі яких позивачі у цій справі звернулися до суду з позовом. Суди не звернули уваги на те, що межа між будинковолодіннями учасників справи має бути рівною, однак відповідачі встановили відповідну межу з відхиленням від державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Суди, на думку заявника, не взяли до уваги те, що відповідачі, нехтуючи ухвалою про забезпечення позову у цій справі, самовільно встановили межі між спірними земельними ділянками та не врахували надану позивачами документацію, зокрема висновок будівельно-технічної експертизи 2010 року, з якої вбачається правильні межі земельних ділянок.
Крім того, суди не витребували у сільської ради земельно-кадастрові книги та не врахували, що з матеріалів справи, на думку заявника, зник акт обстеження комісії Меденьської ОТГ, яким встановлено, що відповідачі зрізали на території позивачів шість вишень та дві сливи, а також не врахували надані позивачкою фото, заяви останньої щодо зрізаних дерев і відповіді на них.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 442/5667/17.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 жовтня 1997 року ОСОБА_1 є власником 7/10 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що розташований на АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_2 є власником 3/10 частин цього житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2002 року.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками сусіднього будинковолодіння АДРЕСА_1, яке до 2000 року належало ОСОБА_5 .
Після відчуження ОСОБА_5 будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідачам між ними виник спір щодо існуючої межі, оскільки відповідачі почали встановлювати огорожу не по прямій лінії, як визначено в державному акті на цю земельну ділянку, а по кривій, яка виникла внаслідок зсуву ґрунту, так як на цьому відрізку межі між будинковолодіннями земля є гористою.
Згідно з актом розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року комісії в складі землевпорядника сільської ради ОСОБА_7, громадського активу для врегулювання земельних спорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у присутності сільського голови ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 користуються земельною ділянкою згідно із договором дарування житлового будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2000 року. Комісією не було виявлено порушення межових знаків між земельними ділянками, які розділяють сусідів. Щодо факту знищення фруктових дерев на земельній ділянці ОСОБА_1 . ОСОБА_4 комісія виявила тільки обрізані гілки та частину крони дерев, які звисали на його земельну ділянку, що відповідає нормі закону.
Актом комісії Летнянської сільської ради від 16 червня 2014 року рекомендовано ОСОБА_4 прочистити стічну канаву і трубу під містком ОСОБА_1, оскільки неочищена його канава стала причиною замулення водостічної труби ОСОБА_1 .
Відповідно до акту від 07 березня 2019 року, складеного комісією земельного відділу Меденицької селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 щодо встановлення межових знаків між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_3, ОСОБА_1 надано схему своєї земельної ділянки, яку вона намалювала сама з відповідними розмірами. Комісією зроблено заміри згідно з розмірами ОСОБА_1, при цьому ОСОБА_3 погодилася з розмірами від центральної дороги до кінця її будинку, а зі сторони городів не погодилась.
Згідно з державним актом на право приватної власності Серії НОМЕР_1, виданого Летнянською сільською Радою народних депутатів 27 липня 2000 року, ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,3320 га, в межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, землі від А до Б ОСОБА_1, від Б до В - землі загального користування (дорога), від В до Г - ОСОБА_4, від Г до Д - землі загального користування - (заїзд), від Д до Е - землі ОСОБА_4, від Е до А - землі загального користування ( АДРЕСА_1 ).
Позивачі вказували на те, що після відчуження будинку ОСОБА_5 відповідачам межі їх земельної ділянки змінилися, відповідачі чинять їм перешкоди у користуванні їх земельною ділянкою, не облаштовують стічну дощову каналізацію з їхнього будинку та завдали їм шкоди, зрізавши дерева на земельній ділянці позивачів.
Суди установили, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо обставин, зазначених у позові, які б свідчили про порушення відповідачами прав позивачів.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що встановлення обставини того, що спірна межа між будинковолодіннями учасників справи не відповідає державним актам на земельні ділянки вимагає спеціальних знань у сфері землевпорядкування і належним та допустимим доказом для встановленню цієї обставини може бути лише висновок судової земельно-технічної експертизи. Позивачі такого висновку експертизи до суду не подали, клопотання суду про призначення такої експертизи не подавали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.