ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 2-1850/11
провадження № 61-5722св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М.,Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовну заяву обґрунтувала тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі від 06 серпня 1954 року № 1578 домоволодіння на АДРЕСА_1 повністю належало ОСОБА_9 . Надалі ОСОБА_9 продала 1/2 частини будинку ОСОБА_10 04 червня 1959 року співвласники будинку уклали між собою договір конкретного користування будинком, згідно з яким до ОСОБА_9 перейшла частина будинку, яка складається з чотирьох кімнат на другому поверсі та однієї кухні на першому. Тобто співвласники фактично досягли згоди щодо належності кожному з них конкретної частки в будинку і ОСОБА_9 залишилися всі приміщення на другому поверсі.
Відповідно до рішення Львівської міської ради депутатів трудящих від 22 березня 1954 року № 390 за будинком АДРЕСА_1, що знаходиться в особистому користуванні ОСОБА_9, залишено в користуванні присадибну ділянку площею 1 450,00 кв. м.
22 листопада 1972 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_9 продала їй 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Перед укладенням цього договору ОСОБА_9 звернулась з письмовою заявою до нотаріальної контори, яка в подальшому посвідчила договір. У цій заяві ОСОБА_9 вказала про те, що вона хоче оформити договір купівлі-продажу належних їй на праві власності 2-х кімнат і коридору на другому поверсі жилого будинку АДРЕСА_1, вказаних на поверховому плані МБТІ від 03 вересня 1970 року під № 1-6, площею 11,00 кв. м, № 1-7, площею 3,80 кв. м, № 1-8, площею 13,80 кв. м з відповідною частиною горища і підвалу.
ОСОБА_2 зазначала, що з 1972 року (з моменту придбання майна) вона проживала та використовувала саме вказані кімнати та приміщення будинку.
Переконувала, що співвласники домоволодіння згоди щодо порядку користування вказаною спірною земельною ділянкою досягнути не змогли.
З огляду на викладене, з урахуванням неодноразових заяв про збільшення позовних вимог та письмових пояснень від 10 грудня 2021 року, 26 серпня 2022 року , ОСОБА_2 остаточно просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння на АДРЕСА_1 (фактичною площею 1 778,00 кв. м) відповідно до варіанту № 2 висновку експерта, виготовленого за результатами проведеної додаткової земельно-технічної експертизи від 28 грудня 2019 року № 178/18-22, згідно з яким: співвласнику 41/100 частин домоволодіння - ОСОБА_3 виділити одну ділянку площею 674,48 кв. м; співвласнику 295/1000 частин домоволодіння - ОСОБА_2 виділити дві ділянки площами 152,52 кв. м та 300,99 кв. м; співвласнику 295/1000 частин домоволодіння - ОСОБА_8 виділити три ділянки площами 109,67 кв. м, 125,18 кв. м, 223,16 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала правовстановлюючих документів, якими підтверджується право користування співвласниками будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 1 778,00 кв. м, а до повноважень суду не належить право виділення/надання земельної ділянки користувачам, шляхом встановлення порядку користування нею між співвласниками будинковолодіння в більших розмірах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи цей спір, встановивши обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не впливають на його законність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її позову.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі № 922/3707/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 497/1137/17 та постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- дійшли помилкових висновків про відсутність виникнення у позивачки права власності на відповідну частину будинку АДРЕСА_1, оскільки набуття права власності позивачки на відповідну частину будинку підтверджується договором купівлі-продажу, а також рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року, яким позивачці було визначено конкретні приміщення, якими вона має право користуватись;
- не звернули увагу на те, що Львівська міська рада протягом останніх 50 років не заявляла жодних претензій до співвласників будинку АДРЕСА_1 щодо площі чи меж земельної ділянки, яка фактично перебуває у їхньому спільному користуванні;
- проігнорували те, що предметом судового розгляду у цій справі не є вимоги про визнання права власності, про поділ чи визначення меж земельної ділянки в натурі, а лише вимоги про визнання порядку користування земельною ділянкою, оскільки співвласники будинку не можуть вирішити це питання у позасудовий спосіб;
- не звернули увагу на наявну у матеріалах справи довідку від 04 лютого 2004 року № 3/144, видану Обласним комунальним бюро технічної інвентаризації, якою підтверджується фактичне користування співвласниками будинку земельною ділянкою площею 1845,15 кв. м;
- не надали належної оцінки висновку експерта від 28 грудня 2019 року № 1178/18-22 за наслідками проведення повторної земельно-технічної експертизи.
Також у квітні 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду звернення, в якому просила долучити копії документів до матеріалів справи. Вказане звернення задоволенню не підлягає з огляду на те, що вирішення питання про дослідження та долучення доказів виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, визначеної в частині першій статті 400 ЦПК України.
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження до вступу правонаступника, які обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На підтвердження факту її смерті заявниця надала суду копію свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09 жовтня 2023 року серії НОМЕР_1 . Також, на підтвердження того, що ОСОБА_2 є її матір`ю заявниці надала свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, видане 13 липня 1979 року.
У травні 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі як правонаступника позивачки ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та поновлення касаційного провадження у справі № 2-1850/11.
Станом на момент розгляду справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Галицького районного суду м. Львова матеріали справи № 2-1850/11; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2023 року матеріали справи № 2-1850/11 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 2?1850/11 задоволено. Касаційне провадження у справі № 2?1850/11 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року зупинено до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників позивачки ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поновлення касаційного провадження та залучення її до участі у справі як правонаступника позивачки задоволено.
Поновлено касаційне провадження у справі № 2?1850/11 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року.
Залучено правонаступника позивачки ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_1 до участі у справі № 2?1850/11.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10, кожній з 09 липня 1958 року належала 1/2 ідеальної частки будинку (під літ. "А-2") АДРЕСА_1 . Договір посвідчений Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 29 липня 1958 року у реєстрі № 10-7201 (довідка ЛМБТІ від 30 липня 1958 року № 283).
Згідно з рішенням Виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 22 березня 1954 року № 390 за будинком АДРЕСА_1 було закріплено в користування земельну присадибну ділянку площею 1450,0 кв. м.
Після укладення та реєстрації договору купівлі-продажу ідеальної 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 відбулося виникнення спільної часткової власності на будівлю та відбувся первинний поділ присадибної земельної ділянки між співвласниками ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по 1/2 частки кожній.
З 1958 року і до своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_10 користувалася ідеальною часткою присадибної ділянки площею 725,00 кв. м. Надалі зазначеною присадибною земельною користувався спадкоємець ОСОБА_10 - ОСОБА_3
27 вересня 2016 року ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_10 заповіла їй все своє майно.
Частиною присадибної земельної ділянки, яка була в користуванні ОСОБА_11 користувалися ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 (під літ. "А-2"), посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 22 листопада 1972 року № 9720, та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частки будинку (під літ. "А-2"), виданого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою від 15 квітня 1977 року № 4950.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року у справі № 2-1/2011 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_10 до ОСОБА_10, ОСОБА_2 про виділ частки в натурі, усунення перешкод в користуванні приміщенням та виселення задоволено. Виділено ОСОБА_10 в натурі належну їй частку у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_10 право власності на приміщення кухні площею 17,7 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-1, житлової кімнати площею 17,6 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 2-2, житлової кімнати площею 12,6 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 2-3, житлової кімнати площею 12,7 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 2-4, комори площею 16,5 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "V" та на приміщення частини комори площею 8,9 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "VІ", що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_10 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності в рівних частках (по 1/2) на приміщення житлової кімнати площею 14,1 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-3; житлової кімнати площею 12,7 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-5; житлової кімнати площею 13,2 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 3-2; житлової кімнати площею 14,4 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 3-3, коридору площею 2,3 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-2, комори площею 1,6 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-4, коридору площею 4,0 кв. м., позначене на поверховому плані літ. 3-1, сходової клітки площею 11,2 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "ІХ", сходової клітки площею 11,5 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "Х", сходової клітки площею 5,5 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "ІІ", комори площею 4,4 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "І", частину приміщення комори площею 14,1 (4,9 + 9,2) кв. м, позначене на поверховому плані літ. "VІ", приміщення коридору, позначене на поверховому плані літ. "ІІІ", та комори, позначене на поверховому плані літ. "ІV" (об`єднані), площею 16,8 кв. м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_10 грошову компенсацію в розмірі 41,746 грн.
Зобов`язано ОСОБА_10 не чинити ОСОБА_10 перешкод у користуванні приміщенням кухні, позначеної на поверховому плані літ. "1-1" площею 17,7 кв. м, що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_10 з приміщення кухні, позначеної на поверховому плані літ. 1-1 площею 17,7 кв. м, що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_10, ОСОБА_10 про встановлення порядку користування спільною частковою власністю задоволено.
Виділено в користування ОСОБА_2 приміщення житлової кімнати площею 13,2 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 3-2, житлової кімнати площею 14,4 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 3-3, коридору площею 4,0 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 3-1, сходової клітки площею 5,5 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "ІІ", комори площею 4,4 кв. м, позначене на поверховому плані літерою І, частину приміщення комори площею 14,1 (4,9 + 9,2) кв. м, позначене на поверховому плані літ. "VІ", що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .
Виділено в користування ОСОБА_10 приміщення житлової кімнати площею 14,1 кв. м., позначене на поверховому плані літ. 1-3, житлової кімнати площею 12,7 кв. м., позначене на поверховому плані літ. 1-5, коридору площею 2,3 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-2, комори площею 1,6 кв. м, позначене на поверховому плані літ. 1-4, приміщення коридору, позначене на поверховому плані літ. "ІІ", та комори, позначене на поверховому плані літ. "ІV" (об`єднані), площею 16,8 кв. м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .
Приміщення сходової клітки площею 11,2 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "ІХ", та сходової клітки площею 11,5 кв. м, позначене на поверховому плані літ. "Х", що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, залишено в спільному користуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .
У задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_10, ОСОБА_2 про виділ в натурі належної їй частки у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та стягнення грошової компенсації відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2013 року відмовлено ОСОБА_10 у відкритті касаційного провадження на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2012 року.
Зміст рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року свідчить про те, що ОСОБА_10 належить 1/2 ідеальної частки у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 1958 року, укладеного між нею та ОСОБА_11 та нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори, та довідки Львівського МБТІ від 30 липня 1958 року про реєстрацію права власності.
ОСОБА_2 належить право власності на 1/4 ідеальної частки у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 1972 року, укладеного з ОСОБА_11 та нотаріально посвідченого державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори, та реєстраційного посвідчення від 30 грудня 1973 року, виданого Львівським МБТІ.
ОСОБА_10 належить право власності на 1/4 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 квітня 1977 року, виданого державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори, та реєстраційного посвідчення від 22 квітня 1977 року, виданого Львівським міжміським БТІ.
Ухвалою Галицького районного суд м. Львова від 09 листопада 2015 року роз`яснено рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року у справі № 2-1/2011 р. та вказано, що виділити ОСОБА_10 в натурі належні їй 41/100 частки на праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_10 право власності на приміщення кухні площею 17,7 кв. м, позначеної на поверховому плані літ. 1-1, житлової кімнати площею 17,6 кв. м, позначеної на поверховому плані літ. 2-2, житлової кімнати площею 12,6 кв. м, позначеної на поверховому плані літ. 2-3, житлової кімнати площею 12,7 кв. м, позначеної на поверховому плані літ. 2-4, комори площею 16,5 кв. м, позначеної на поверховому плані літ. "V" та на приміщення частини комори площею 8,9 кв. м, позначеної на поверховому плані літ. "VI", що займають сумарну площу 86,0 кв. м і знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року співвласниками ОСОБА_10 та ОСОБА_2 не виконане, їхні частки не зареєстровані відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_10, а її правонаступниками є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до долученої до матеріалів справи копії спадкової справи.
Відповідно до висновку експерта від 28 грудня 2019 року № 1178/18-22 на розгляд суду запропоновано три варіанти порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у відповідності до варіанту № 1 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 06 липня 2010 року № 558, згідно якого вирішено питання технічної можливості поділу житлового будинку, та прийнято рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року (додаток 2-4 до висновку та дослідницьку частину).
Згідно з варіантом № 1 порядку користування земельною ділянкою відповідно до реальних часток 41/100, 295/1000 та 295/1000, фактичною площею 1 778,00 кв. м., запропоновано: співвласнику 41/100 часток ( ОСОБА_3 ) - одну ділянку площею 674,48 кв. м (на додаткові № 2 відповідає червоному контуру); співвласнику 295/1000 часток ( ОСОБА_2 ) - дві ділянки, площами 108,03 кв. м та 345,48 кв. м (на додаткові № 2 відповідає зеленому контуру); співвласнику 295/1000 часток ( ОСОБА_8 ) - дві ділянки, площами 154,14 кв. м та 303,87 кв. м (на додаткові № 2 відповідає жовтому контуру).