ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 336/3860/23
провадження № 61-5670св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Бобровник Костянтин Володимирович, на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2023 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Гончар М. С.
Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Місце проживання дитини попередньо було визначено з матір`ю за письмовою згодою відповідача, який мешкав окремо від них. Матеріальної підтримки на утримання їх спільної дитини ОСОБА_2 на постійній основі не надавав, його відвідування та спілкування з сином носили епізодичний характер.
3. Посилалася на те, що ОСОБА_2 має іншу цивільну дружину та дітей, у зв`язку з чим між ними систематично виникали сварки та з`ясування відносин із застосуванням фізичного насильства до неї з боку відповідача.
4. У березні 2023 року вони з дитиною тимчасово перебували у Румунії як біженці. ОСОБА_2, знаходячись за адресою її тимчасового перебування з дитиною у м. Констанца, неодноразово вчиняв акти психологічного та фізичного насильства по відношенню до неї. Востаннє, коли відповідач побив її (31 березня 2023 року), вона отримала короткочасний розлад здоров`я та втратила працездатність.
5. Почуваючись у небезпеці поруч з відповідачем та через відсутність коштів для подальшого проживання за кордоном, вона разом із сином повернулася до України.
6. Через деякий час ОСОБА_2 приїхав до неї додому, вмовив надати можливість для спілкування з сином. Спочатку батько з сином спілкувалися в її присутності, але 21 травня 2023 року з її згоди він взяв дитину на прогулянку і не повернув. Телефоном повідомив її, що побуде з сином і поверне, але з 02 червня 2023 року він заблокував її в усіх соціальних мережах, телефонах та месенжерах. Наразі контакт між нею та сином втрачено, будь-які зв`язки відсутні. Більш того, вона дізналась, що ОСОБА_2 вивіз їх трирічного сина за кордон без її згоди та відома.
7. Посилаючись на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визначити постійне місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з нею за адресою: кв. АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача повернути дитину матері; стягнути з відповідача аліменти у розмірі 10 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
8. У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини разом з батьком та стягнення аліментів.
9. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що їх спільна дитина з позивачкою - ОСОБА_3, від народження проживав з матір`ю, а він постійно відвідував свого сина за місцем проживання матері, опікувався ним, а також надавав матері кошти на утримання дитини.
10. Посилався на те, що він якнайкраще забезпечує інтереси свого сина, є власником двокімнатної квартири у м. Запоріжжя, має власний бізнес, у зв`язку з чим має гнучкий графік роботи, можливість працювати дистанційно, водночас не полишаючи дитину, забезпечувати її потреби у спілкуванні, розвагах, розвитку вікових навичок та загальний розвиток дитини.
11. Вважав, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не буде забезпечувати якнайкращі інтереси дитини, оскільки на мати планує працевлаштовуватись, тому дитині буде приділяти менше часу. Дитячі садочки в Україні на період воєнних дій не працюють. ОСОБА_1 не має власного житла, її батьки мають власний бізнес, що свідчить про їх певну зайнятість та, те, що це, вірогідно, створюватиме складнощі у питаннях виховання дитини у робочий час.
12. Крім того, акцентував увагу на тому, що в Україні триває повномасштабна війна, м. Запоріжжя перебуває у 50 км від лінії фронту, місце проживання позивачки знаходиться в одному з найнебезпечніших районів міста.
13. Повідомив, що 20 травня 2023 року він разом з сином виїхав до Румунії, де вони отримали дозвіл на проживання для осіб тимчасового захисту. Мати добровільного надала йому дитину для того, щоб він виїхав з ним за кордон з метою безпеки. Зауважував, що він має можливість не тільки в Україні, але і за кордоном забезпечити своєму сину належні умови проживання. Перебування дитини за кордоном забезпечить її безпеку на період воєнних дій та жодним чином не порушить право матері на спілкування та участь у вихованні власної дитини, оскільки він має на меті захист прав та інтересів дитини, та по закінченні воєнних дій планує повернутися в Україну.
14. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд: визначити постійне місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з ним; стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення повноліття дитиною.
15. Ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2023 року та від 08 вересня 2023 року до участі у справі залучено третіх осіб - Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району, Районну адміністраціюЗапорізької міської ради по Олександрівському району.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 січня 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задоволено частково.
17. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.
18. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути малолітнього ОСОБА_4 матері ОСОБА_1 .
19. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено.
20. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відмовлено.
21. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дитина з народження проживала разом з матір`ю, між матір`ю та батьком не було створено сім`ї, вони проживали окремо один від одного. Дитина була відібрана у матері біологічним батьком без її згоди, з порушенням вимог частини першої статті 161 СК України батько на власний розсуд визначив місце проживання сина. У рішенні зазначено, що матеріали справи не містять доказів неналежного виконання ОСОБА_1 своїх материнських обов`язків. Вона має стабільний заробіток, створила належні умови для проживання і виховання сина. Суд першої інстанції вважав, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Водночас, оскільки малолітній ОСОБА_2 на час ухвалення рішення фактично проживає разом з батьком, тому наразі відсутні законні підстави для стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
23. Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2023 року залишено без змін.
24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо доцільності, за обставин цієї справи, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю. Зазначено, що суд першої інстанції правильно врахував вік дитини, а також те, що з народження дитина за домовленістю батьків проживала разом з матір`ю, між позивачкою та відповідачем не було створено сім`ї, сторони проживали окремо один від одного, дитина була відібрана у матері біологічним батьком та вивезена за межі України без згоди позивачки. Підкреслено, що наближеність м. Запоріжжя до зони активних бойових дій не є достатньою підставою для визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, з урахуванням того, що ОСОБА_1 також має прихисток у Румунії, а тому, як матір дитини, також може вирішувати питання щодо її вивезення за кордон України в цілях безпеки. Належних і допустимих доказів на підтвердження факту створення батьком нормальних умов для проживання малолітньої дитини матеріали справи не містять, достатніх підстав для визначення місця проживання дитини з батьком не надано.Крім того, взято до уваги, що ОСОБА_2 після оголошення воєнного стану, без згоди матері, вивіз дитину за межі України і тривалий час перешкоджає останній не тільки виховувати сина, а навіть спілкуватися з ним.
Узагальнені доводи касаційної скарги
25. 15 квітня 2024 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Бобровник К. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
26. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами
норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що
суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 27 вересня 2023 року у справі № 295/15287/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що дитина з травня 2023 року проживає з батьком у Румунії. Заявник вважає, що повернення дитини під час дії воєнного стану в Україну, а саме у м. Запоріжжя, яке знаходиться на межі лінії бойового зіткнення, порушує її права на перебування у безпечному середовищі.
28. Зауважує, що ним створено безпечне середовище для дитини, всі умови для духовного та інтелектуального розвитку, у дитини формуються соціальні зв`язки.
29. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрійському району, акт обстеження умов проживання за адресою реєстрації його місця проживання. Натомість наданий Районною адміністраціїєю Запорізької міської ради по Шевченківському району висновок від 04 вересня 2023 року № 22.03/01-34-738 вважає необґрунтованим.
30. З огляду на те, що дитина проживає разом з ним, вважає, що судами попередніх інстанцій у порушення статті 181 СК України не вирішено питання про стягнення на його користь аліментів на утримання сина.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
31. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 336/3860/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Запропоновано районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, та районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, як органу опіки і піклування, у відзиві на касаційну скаргу відобразити відомості про фактичне місце проживання дитини, рівень емоційного зв`язку дитини з кожним з батьків, безпекову ситуацію, можливість застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини з кожним з батьків, а також надати підтримку батькам у врегулюванні конфлікту.
32. 01 травня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 336/3860/23.
33. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Пухир П. В., у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
34. 13 травня 2024 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Пухир П. В., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2,посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
35. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, самоправну зміну відповідачем місця проживання їхнього малолітнього сина, вивезення дитини без згоди матері за кордон. Доказів наявності у батька фінансової можливості створити комфортні умови для проживання дитини як в Україні, так і за кордоном немає.
36. Зосереджує увагу, що відповідач переховує дитину від неї, приховує місце проживання. Крім того, батько раніше не проживав разом з дитиною, майнової допомоги на утримання сина не надавав, більш того вчиняв фізичне та психологічне насильство відносно неї. Натомість вона створила всі належні умови для виховання та розвитку дитини, має самостійний дохід, а стан її здоров`я дозволяє особисто піклуватись про сина.
37. Додатково посилається на нерелевантність наведеною заявником судової практики Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зареєстрованому шлюбі не перебували.
39. З витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що малолітній ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована і ОСОБА_1 .
40. Квартира АДРЕСА_1 належить батькам позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожному по 1/2 частці.
41. ОСОБА_6 в поданих до суду та органу опіки та піклування заявах вказувала, що не заперечує проти подальшого проживання її доньки ОСОБА_1 та онука ОСОБА_4 у належній їй квартирі.
42. З акту обстеження умов проживання від 17 серпня 2023 року вбачається, що за адресою: кв. АДРЕСА_1, матір`ю створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку дитини.
43. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 15 серпня 2023 року, ОСОБА_2 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 .
44. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 05 вересня
2023 року ОСОБА_2 є власником квартири
АДРЕСА_3 .
45. 20 травня 2023 року, коли справа вже перебувала у суді,
ОСОБА_2 разом із сином виїхав до Румунії, де отримав для себе та сина дозвіл на проживання для осіб тимчасового захисту та винаймав житло.
46. З декларації про вибір лікаря від 10 червня 2020 року випливає, що ОСОБА_3 спостерігається педіатром КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2".
47. Згідно з довідкою від 28 серпня 2023 року № 1, ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_5 з 10 серпня 2023 року та зареєстрована як фізична
особа-підприємець.
48. ОСОБА_2 є власником та директором ТОВ "Фаст Бус" та власником ТОВ "Грін Електрік Моторс".
49. Висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 04 вересня 2023 року визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
50. На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2023 року районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, надала відповідь про неможливість надання висновку у зв`язку з відсутністю ОСОБА_7 за місцем проживання та знаходженням останнього разом з дитиною за кордоном.
Позиція Верховного Суду
51. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
52. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
53. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.