ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/5422/23-ц
провадження № 61-6599св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Морозов Павло Вікторович, на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Бусик О. Л.
від 13 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 03 квітня 2024 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, щоОСОБА_2 є головою Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України та веде Телеграм-канал у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2. На зазначеному ресурсі за вказаним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 годині 04 хвилин було розміщено інформацію наступного змісту: "Дякую СБ Дніпропетровської області за допомогу новому керівництву ДПС області у зачищенні служби від старих кадрів команди сумнозвісного ОСОБА_1. Пів року тому перезавантажили керівництво. Вчора зловили на хабарі хабарницю із старої "професійної" команди. Переконаний, що керівництву області слід діяти більш рішуче у кадровій політиці. Часу на розкачування немає!".
3. ОСОБА_1 вказував, що внаслідок поширення у Телеграм-каналі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 широкому колу осіб недостовірної та образливої інформації, яка по факту зводиться до того, що відповідач фактично звинуватив його у непрофесіоналізмі, порушенні законодавства та норм моралі, пов`язав з особою, яка, зі слів відповідача, є такою, що отримала хабар.
4. ОСОБА_1, посилаючись на те, що поширена інформація щодо нього має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та визнаних у суспільстві принципів моралі, етики тощо, не є оціночним судженням, порушує немайнові права на честі, гідність та ділову репутацію, просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 годині 04 хвилини в Телеграм-каналі в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію наступного змісту: "Дякую СБ Дніпропетровської області за допомогу новому керівництву ДПС області у зачищенні служби від старих кадрів команди сумнозвісного ОСОБА_1. Вчора зловили на хабарі хабарницю із старої "професійної" команди" та зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в телеграм-каналі в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 резолютивної частини рішення у цій справі, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у справі не доведено, що поширена відповідачем інформація є недостовірною. Водночас оціночні судження не підлягають спростуванню, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Оскільки позивач, є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку активістів, так і пересічних громадян. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його, як публічної особи, та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що врахувавши зміст спірної інформації, обставини конкретної справи, зокрема належність
ОСОБА_1 до кола публічних осіб, контекст поширеної інформації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна інформація щодо ОСОБА_1 є оціночним судженням й стосується публічної діяльності позивача по справі, не містить фактичних даних. Ці судження не можуть бути витлумачені як повідомлення про вчинення ОСОБА_1 конкретних дій щодо отримання/надання хабарів чи його стосунку щодо порушення закону. Крім того, конструкція викладеної інформації: "Вчора зловили на хабарі хабарницю із старої "професійної" команди"" напряму не пов`язує позивача з вказаною подією.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. 03 травня 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Морозов П. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року
і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування
норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18,
у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц, від 01 березня 2021 року
у справі № 577/4402/19-ц, від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц,
від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Заявник вважає, що відповідачем поширена недостовірна інформація щодо "зачищення служби від старих кадрів команди сумнозвісного ОСОБА_1" та "вчора зловили на хабарі хабарницю із старої "професійної" команди", у категоричній та стверджувальній формі. Ним повідомлено про існування конкретних обставин (фактів). Така інформація є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями. У висловлюваннях відповідача йдеться про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена.
12. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідачем використано мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати. У висловлюванні відповідача відсутні спеціальні вставні конструкції, прислівники, інші мовностилістичні способи, що могли б виражати невпевненість або сумніви щодо вірогідності висловлюваного. Також відсутні будь-які стилістичні конструкції, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою відповідача.
13. Заявник вказує, що відповідач жодним чином не довів достовірності поширеної ним інформації, зокрема факт фіксації отримання неправморіної вигоди особою, яку відповідач називає "хабарниця", наявності обвинувального вироку суду відносно цієї особи та головне - існування зв`язку між особою, яку відповідач називає "хабарницею", і ним. Відповідач не коментує інформацію, а є автором поширеної ним недостовірної інформації.
14. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач навмисно поширив недостовірну інформацію у Телеграм-каналі, створив умови для його негативної соціальної оцінки в очах оточуючих та суспільства, внаслідок чого були порушені його особисті немайнові права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/5422/23-ц.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що оскаржувана інформація є результатом вираження поглядів, не є твердженням, висловленим про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками відповідача, які не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. Позивачем не доведено належними та достовірними доказами того, що внаслідок поширення оскаржуваної інформації для нього настали негативні наслідки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. Відповідач ОСОБА_2 обіймає посаду голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України.
19. ОСОБА_2 у Телеграм-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 год. 04 хв. розмістив інформацію наступного змісту:
- "Дякую СБ Дніпропетровської області за допомогу новому керівництву ДПС області у зачищенні служби від старих кадрів команди сумнозвісного ОСОБА_1";
- "Півроку тому перезавантажили керівництво. Вчора зловили на хабарі хабарницю із старої "професійної" команди";
- "Переконаний, що керівництву області слід діяти більш рішуче у кадровій політиці";
- "Часу на розкачування немає!".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
21. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
22. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
23. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
24. У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
25. Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
26. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.