ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 372/3402/22
провадження № 61-14279св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Богомазовим Павлом Сергійовичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року у складі судді Висоцької Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, просила зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у побаченні зі спільними дітьми, та встановити порядок і режим побачення з дітьми.
Позов обґрунтований тим, що, не перебуваючи в зареєстрованому або в цивільному шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, вона народила синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Тривалий час вона перебувала у статусі одинокої матері, відповідач визнав своє батьківство лише 19 червня 2012 року.
Діти проживають разом із батьком.
Останнім часом відповідач забороняє їй бачитись із дітьми, вороже налаштовує дітей проти матері, чим позбавляє її можливості піклуватися про дітей та брати участі у їх вихованні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року, що залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року, позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у побаченні із синами - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме шляхом побачень у першу та четверту неділю кожного місяця з 11 год 00 хв до 18 год 00 хв.
Суди, задовольнивши позов, керувались тим, між сторонами склались неприязні стосунки, що негативно вплинули на сприйняття дітьми особи матері.
Суд першої інстанції допитав дітей в судовому засіданні,на запитання суду діти відповідали, що згадують із радістю час дозвілля із матір`ю, гру в настільні ігри, спільні прогулянки, які мали систематичний характер до червня 2022 року, і висловлювали сум, що такі часи закінчилися через поведінку матері. Єдиною причиною відмови від спілкування із матір`ю діти називали її минуле, водночас заперечуючи будь-яке негативне ставлення до них з боку матері.
Суди врахували факт проживання дітей із батьком, перебування їх під його постійним контролем та піклуванням, спілкування виключно із батьком з грудня 2022 року, та дійшли висновку про недоцільність під час вирішення цього спору враховувати виключно небажання дітей зустрічатися з позивачкою.
Відповідач безпосередньо створив ситуацію, за якою діти стали випадковими свідками конфлікту, під час якого відповідач пред`являв претензії їхній матері щодо обставин її інтимного життя.
Відповідач, не усвідомлюючи складності та делікатності вказаного конфлікту, переклав тягар усвідомлення цих принижуючих матір відомостей на дітей без врахування їхнього віку, який зумовлює психологічні особливості підлітків.
Тобто, не вдаючись до створення перешкод шляхом вчинення якихось активних дій, відповідач зайняв пасивну позицію, за якою самоусунувся від вирішення конфлікту, який вийшов за межі їхніх стосунків із позивачкою, і став деструктивним чином впливати на дітей.
Суди врахували, що у жовтні 2022 року відповідач звернувся до директора школи із письмовою заявою про виключення позивачки із групи в соціальних мережах "Вайбер", де висвітлюється життя класу, мотивувавши це "відсутністю відношення матері дітей до виховання та навчання" (а. с. 22)
Відповідач також не приховував від суду, що інформацію про непристойне минуле позивачки від доніс до її матері та брата, спеціально запросивши їх для цього в гості. Надаючи пояснення суду, відповідач також повідомляв інформацію про позивачку із великою кількістю деталей інтимного характеру.
Вказане спростовує позицію відповідача, висловлену в судовому засіданні, що у нього немає будь-яких претензій до позивачки, це є виключною справою його дітей, та переконало суди в намірі відповідача ускладнити життя позивачки, принизити її в очах оточуючих.
Суд першої інстанції звернув увагу, що зі слів відповідача він був обізнаний про "непристойне" життя позивачки вже на момент їхнього знайомства, тобто 15 років тому, проте претензії щодо її морального обліку в нього виникли тільки тепер.
Суди взяли до уваги висновок Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області щодо визначення участі матері у вихованні дітей та висновки психологічного обстеження дітей.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з поясненнями позивачки відповідач створює перешкоди в участі у вихованні дітей, водночас позивачка має рівні права щодо участі у вихованні дітей і рішення про встановлення графіку побачень не порушує прав відповідача. Сам по собі факт звернення до суду з позовом, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми вказує на перешкоди зі сторони відповідача.
Суди не встановили обставин, що спілкування ОСОБА_1 із дітьми буде перешкоджати їхньому нормальному розвитку, навпаки буде сприяти повноцінному вихованню дітей, розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 через адвоката Богомазова П. С. засобами електронного зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 04 вересня 2020 року у справі № 264/3435/18-ц, від 04 листопада 2019 року у справі № 554/10183/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, від 30 липня 2021 року у справі № 175/5360/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц.
Відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суди не взяли до уваги висновки психологічного обстеження дітей. Не врахували думку дітей.
Позивачка не надала доказів того, що відповідач створює їй перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей, оскільки діти достатньо дорослі він не може змусити їх бажати бачитись з матір`ю, а суди керувались лише поясненнями позивачки.
Допит дітей відбувся з порушеннями статті 232 ЦПК України, зокрема: проведений у присутності батьків, зацікавлених у наданні відповідей на запитання суду на схиляння дітей на свою сторону; дітям складно висловити думку, коли у залі судового засідання близько 8 осіб окремо про батька чи матір, щоб не образити жодного з них, головуючий не роз`яснив обов`язок давати правдиві показання.
Під час надання відповідачем пояснень в суді першої інстанції, суддя висловлював його негативне та принизливе ставлення до відповідача.
Суди не врахували тієї обставини, що позивачка подала до школи підроблену медичну довідку ОСОБА_3 .
Аргументи інших учасників справи
Відзив до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням від 23 квітня 2024 року № 581/0/226-24 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Олійник А. С. судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі не перебували в зареєстрованому шлюбі та не проживали однією сім`єю без реєстрацію шлюбу.
Відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1, та копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_8 .
Згідно зі свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2, та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_9 .
Батьками дітей записані: мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_2
Діти зареєстровані за адресою місця реєстрації позивачки: АДРЕСА_1, проте постійно проживають разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце поживання особи від 21 жовтня 2022 року № № 85499657, 85499670, актом про встановлення місця проживання від 22 червня 2022 року, довідкою від 22 червня 2022 року № 30-01.
У червні 2022 року між сторонами за ініціативою відповідача закінчилися близькі стосунки, які тривали протягом 15 років.
Відповідач звинуватив позивачку в наданні платних послуг інтимного характеру в момент їхнього знайомства на початку відносин. Випадковими свідками цієї розмови стали діти сторін, які сприйняли цю інформацію як правдиву і поступово почали віддалятися від позивачки.
У грудні 2022 року відносини між дітьми та матір`ю зійшли нанівець, діти почали категорично відмовлятися від спілкування, не відповідають на телефонні дзвінки та смс-повідомлення.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилається на те, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Зазначає, що батько створює умови, за яких позивачка не має можливості спілкуватись з дітьми, налаштовує синів проти неї, звернувся до керівництва школи, де навчаються діти, з проханням виключити матір із чату батьків, що було зроблено.
Вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати встановлений судом порядок та режим побачень з дітьми.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини
держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини друга, восьма, дев`ята статті 7 СК України).
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Таким чином, права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.